Сублімація пристрасті, або Ціна мільйонів

  Минуло довгих двадцять чотири роки — величезний, майже немислимий термін, за який на карті світу руйнуються старі імперії, змінюються покоління і будуються нові колосальні капітали. Той, який колись мав у своїй кишені лише вітер та амбіції, а в душі — нестримну пристрасть та залізне, ущемлене бідністю его, за цей час перетворився на  мільйонера. Та колосальна, невитрачена внутрішня енергія, яку він збудив у моєму єстві в ту фатальну ніч і від якої потім у паніці відсахнувся, стала для нього  підземним джерелом життєвої сили. За всіма суворими законами людської комедії, він сублімував цей потужний заряд енергії Кундаліні, перенаправивши його у матеріальний світ.  У запеклу безжальну боротьбу за фінансовий успіх та домінування. Його емоційний голод за тією неймовірною глибиною почуттів, його підсвідомий страх перед справжньою близькістю та патологічне прагнення довести всьому світові свою всемогутність стали тим реактивним паливом, на якому він вибудував свій фінансовий трон.

Він досяг усього, про що тільки міг мріяти  у своїх найсміливіших мріях: високий соціальний статус, елітна нерухомість у престижних кварталах, повага в колі сильних світу цього та доступ до найвродливіших жінок суспільства. Його повсякчас оточували витончені супутниці, які з радістю дарували йому свої наймиліші посмішки, свою покірність та добре відрепетироване захоплення в обмін на його   подарунки. Він сидів на самій вершині свого фінансового успіху, захищений своїми мільйонами, мов непробивною  бронею. Він вважав себе господарем життя, який купив усе, що можна виміряти грошима.

  Але людське серце має свій власний, таємний і безжальний бухгалтерський рахунок, і його неможливо обдурити жодними банківськими чеками чи акціями. Сидячи у своїй розкішній золотій клітці, серед блиску кришталю та шовкових простирадл, цей досвідчений зрілий чоловік раптово зрозумів дивовижну і страшну істину: жоден його мільйон, жодна влада у світі не здатні купити те саме чисте невагоме захоплення і політ душі, який він колись абсолютно безкоштовно отримав двадцять чотири роки тому від мене. Усі теперішні жінки бачили в ньому насамперед його статус, його капітал та його можливості; їхня прихильність була звичайним товаром на ринку марнославства, а їхні почуття — лише частиною домовленостей.

А я, чия свідомість колись так безпорадно  вимикалася від самого лише його пристрасного поцілунку, віддала йому свою душу, свою довіру і свою невинність просто так, через чисту божественну хімію всесвіту, коли за душею у нього нічого не було.

 І ось, через чверть століття, на самій вершині свого фінансового успіху, відчуваючи невимовну ностальгію за справжністю, він знайшов моє ім’я у всесвітній павутині Фейсбуку. Він писав мені одну-єдину фразу, яка насправді була відчайдушним, диким криком його зраненої тугою душі: «Покохав шльондру».

У цьому різкому, суперечливому і майже грубому вислові ховалася його власна глибока драма та запізніле гірке каяття сильної людини. Слово «покохав» було щирою, безжальною сповіддю чоловічого серця — визнанням того, що тоді, двадцять чотири роки тому, через свій страх перед невідомим він власноруч проґавив, втратив єдине справжнє кохання та єдиний справжній злет свого життя. А друге, занадто емоційне та цинічне слово, яке він обрав, було лише його захисною маскою. Так його чоловіче его, загартоване роками жорстокого бізнес-середовища, намагалося виправдати свою чвертьвікову залежність від одного-єдиного спогаду. Він просто не знав, як інакше назвати жінку, яка колись змогла зруйнувати його чорно-білий світ і поєднати в собі святу чистоту та таку неймовірну вогняну пристрасть. Його слова не викликали в мені огиди чи образи.

Я, чиє горде літературне ім’я тепер — Імперія на Букнеті, дивлюся на цей екранний рядок із висоти своєї жіночої зрілості та сили.  Я розумію, що наша чиста енергія Кундаліні колись назавжди об’єднала наші душі, прошивши їх невидимою ниткою крізь час. І попри всі свої мільйони, попри весь свій життєвий тріумф, він прийшов до мене крізь роки, щоб скинути свою горду маску і цим дивним, заплутаним чином визнати: та ніч і той мій перший раз залишилися для нього єдиною справжньою, недосяжною вершиною в усьому його житті.