Слово, що змінює долю, або Пророцтво Імперії

Раптова зміна в моєму єстві змусила мене згадати одну повчальну драму з нашого сімейного архіву, яку мій лікарський розум тепер бачив у зовсім іншому світлі. У кожній родині є свій слабкий елемент, і в нашій ним був мій двоюрідний брат. То був юнак, чия душа була буквально розчавлена власними комплексами; він абсолютно не вмів поводитися з жінками, дивлячись на них із тим боязким благоговінням, яке зазвичай прирікає чоловіка на вічне фіаско.

Бажаючи влаштувати його долю, родичі познайомили його з донькою однієї з маминих подруг. Брат спалахнув до неї тим палким, наївним інтересом, на який здатні лише закомплексовані натури, що вперше відчули надію. Проте дівчина, керована розрахунком або легковажністю, незабаром зустріла іншого чоловіка — як їй здавалося, перспективнішого парвеню — і безжально кинула мого брата.

О, ви би бачили тоді мою матір! Її гнів був тихим, але страшним, як передгрозове повітря. Вона не влаштовувала сцен, але її очі палахкотіли тим похмурим вогнем, який я тепер відчуваю у власному погляді. Мати сприйняла це не просто як образу племінника — це був зухвалий виклик її авторитету, ляпас її гордості.

Минув зовсім незначний час, і я стала свідком сцени, яка гідна пензля найкращих майстрів людської комедії. До нашого будинку прибігла та сама мамина подруга. На моїх очах ця горда колись жінка  благала про прощення, адже це вона намовила свою доньку покинути мого брата.

Той новий омріяний кавалер спалахнув і згаснув.  Дивлячись тоді на матір, яка  споглядала цю картину, я вперше запитала себе: чи була це просто випадковість, чи тонкий психологічний розрахунок жінки, яка вміла керувати чужими долями? Тепер, коли її кров повністю заговорила в мені, я починала розуміти справжню природу цієї влади.

Я глибоко, майже болісно переживала за свого бідного брата, чиє самолюбство було так жорстоко розтоптане. Я відчула раптовий нестримний імпульс — наче якась невблаганна сила змусила мене взяти до рук телефон і написати йому повідомлення.

Я написала слова, які тоді здавалися лише слабкою спробою розрадити пораненого звіра: «Ти обов'язково зустрінеш дівчину з твого рідного міста. І пам'ятай — усе, що сталося, лише на краще».

Хто б міг подумати, що ці рядки, виведені тремтячою рукою, стануть не просто втіхою, а справжнім точним пророцтвом? Моє медичне раціо назвало б це неймовірним збігом обставин або теорією ймовірностей, але мамина кров у мені знала іншу істину. Я наче зазирнула за завісу майбутнього і власноруч прописала йому рецепт щастя.

Минуло зовсім небагато часу, і доля слухняно виконала мою волю. Брат, який часто їздив на своїй машині між містами, одного вечора зупинився на дорозі, щоб підвезти випадкову попутницю. Вона виявилася дівчиною з його рідного провінційного містечка. Ця випадкова зустріч у салоні автомобіля під тихий шум мотора стала початком їхнього справжнього союзу — вона стала його майбутньою дружиною.

Тоді я лише здивувалася силі своєї інтуїції. Але тепер я починаю розуміти: то була не просто інтуїція. Моє слово вже тоді мало вагу, здатну змінювати траєкторії людських доль.