Джакузі без поліції моралі.

  Поки за зачиненими дверима сусідньої кімнати зріла розв'язка укладеного парі, Тетяна перемістилася в іншу частину цього розкішного свята життя. Вона сиділа у глибокій чаші джакузі, де тепла вода, насичена тисячами бурхливих бульбашок, ніжно пестила її тіло. У руці вона тримала витончений келих кришталю, в якому повільно тануло золото дорогого шампанського. Поруч, на м'якому шезлонгу, зморений алкоголем, безсонною ніччю та шаленою гонкою на швидкості двохсот кілометрів за годину, міцно спав товариш Стаса. Ця ніч була справді скаженою, виснажливою та дикою — з тих ночей, що спалюють тижні звичайного існування.

Тетяна дивилася на цю картину з глибоким, майже філософським задоволенням. У її душі панував абсолютний мир із самою собою, заснований на новому, тверезому цинізмі. О Бальзак чудово знав цей стан жіночого звільнення! Тетяна відчувала, що нарешті розірвала важкі кайдани колишньої наївності, правильних книжкових ідей та суворої моралі. Життя нарешті повернулося до неї своїм блискучим фасадом. Вона усвідомила, що її молодість, рідкісна краса та гострий розум є найкращим капіталом, який може принести розкіш без жодних зусиль. Достатньо було просто розслабитися, відкинути непотрібні пристойності й дозволити хвилям долі нести себе вперед. Вона більше не була жертвою; вона була королевою цієї комедії ночі.

Тим часом Лариса, яка так запекло виборювала свій трофей, усамітнилася зі Стасом, щоб зажадати виконання умов програного парі. Час минав, відраховуючи золоті хвилини у дорогому відпочинковому комплексі. Згодом із кімнати вийшла Лариса. Стас, виконавши свій чоловічий обов'язок і підтвердивши статус господаря життя, так само безпорадно заснув, як і його друг.

Ранок невблаганно вступав у свої права. Практичний розум дівчат швидко взяв гору над нічним куражем. Вони розуміли, що кожна додаткова година в цій елітній сауні коштує шалених грошей, і залишатися тут спати далі було б недозволеною розкішшю. Тетяна й Лариса спробували розбудити своїх кавалерів, але марно — алкоголь та втома перетворили молодих багатіїв на нерухомі статуї. Тоді дівчата, не довго думаючи, проявили ту саму приземлену практичність, якою Бальзак завжди наділяв своїх найрозумніших героїнь. Вони просто забрали свої речі, розвернулися і залишили сонних футболістів наодинці з готельними рахунками.

Комплекс «Аделі» знаходився неподалік від проспекту Гагаріна — усього в кількох метрах від студентського гуртожитку, де мешкала Лариса. Вийшовши у прохолодну свіжість дніпровського світанку, подруги швидким кроком подолали цю символічну відстань між світом кричущої розкоші та прозою бідного студентства. Опинившись у тісній кімнатці гуртожитку, вони втомлено впали на ліжка, щоб досипати залишок цієї божевільної ночі.

Коли сонце вже високо стояло над Дніпром, Тетяна розплющила очі. Попереду на неї чекав новий день, який готував наступний акт цієї захопливої драми…

     Коли полудневе дніпровське сонце нарешті пробилося крізь скромні фіранки студентської кімнати, дівчата прокинулися. Атмосфера розкоші елітної сауни зникла. На зміну їй прийшла прозаїчна обстановка гуртожитку. Проте нічні пристрасті все ще вирували в повітрі. Лариса, чиє обличчя ще зберігало сліди нічного куражу, не змогла довго тримати таємницю в собі. Її переповнював дикий, тріумфальний захват. З гарячковим блиском в очах вона взялася розписувати Тетяні всі деталі нічного побачення зі Стасом.

Лариса вихваляла свого нічного кавалера з тією пристрастю, з якою завойовники говорять про здобуті трофеї. Проте у цьому потоці відвертостей Тетяна, завдяки своєму гострому аналітичному розуму, одразу вловила дещо особливе. Лариса не просто ділилася емоціями. Вона з явним натхненням натякала на речі, які суспільство того часу звикло сором'язливо ховати за завісою пристойності. Її розповідь торкалася більш сміливих, нетрадиційних і відвертих форм інтимної близькості. Не наважуючись сказати про все прямо, Лариса хитро закинула гачок, випробовуючи подругу:
— А як ти взагалі ставишся до таких експериментів? 

О Бальзак обожнював подібні моменти в людській комедії, коли жінки випробовують межі моралі одна одної! Тетяна вислухала цей пікантний допит із абсолютним, майже королівським спокоєм. Два роки життєвих уроків і свіжий цинізм зробили її невразливою до провінційних забобонів. Вона подивилася на Ларису і відповіла з тією легкістю, яка притаманна лише по-справжньому вільним натурам:
— Знаєш, мені абсолютно байдуже. Я ніколи не збиралася бути поліцією моралі для чужих життів і тим паче не лізу в чужі ліжка. Кожен має право шукати задоволення там, де вважає за потрібне. Я ставлюся до всього цього дуже спокійно і цілком схвально, якщо це робить людей щасливими.

Ці слова остаточно затвердили новий статус Тетяни. Вона більше не була тією наївною дівчиною, яка страждала через вигадані ідеали. Вона перетворилася на жінку, яка дивилася на світ без осуду, з легкою посмішкою мудрого спостерігача, готового до будь-яких поворотів долі...