Шахова партія з об'яв

  Кожен, хто бодай раз намагався збагнути логіку дніпровського підприємця — цього особливого типу людини, народженої на зламі епох між металургійним прагматизмом та диким апетитом капіталу, — неминуче зіткнувся б із загадкою, гідною найкращих умів людства. Дивлячись на цей білий паперовий саван, що щільно огортав всі мої маршрути, в моїй голові, вихованій на раціональному сприйнятті світу, спалахнуло цілком логічне, проте безвідворотнє питання:

 «Навіщо? Ну навіщо якомусь бізнесмену так безпардонно ґвалтувати міський простір?»

 Хто-небудь, поясніть мені, звичайній людині, цю таємницю комерційної психології! Навіщо розвішувати таку кількість оголошень, що вони вже буквально лізуть одне на одне?

Давайте проведемо цей нехитрий, але приголомшливий математичний розрахунок людського марнославства у масштабах нашого мільйонного міста. Дніпро — це величезний організм площею близько чотирьохсот квадратних кілометрів. Якщо уявити всі його проспекти, вулиці та провулки, то в місті налічується щонайменше п'ятдесят тисяч одних тільки ліхтарних та тролейбусних стовпів. Щоб обклеїти практично кожну таку опору хоча б по колу на рівні людського ока, знадобилася б астрономічна цифра — понад вісімсот тисяч оголошень!

З погляду чистої капіталістичної раціональності, яку так ретельно вираховували герої Бальзака, цей крок на перший погляд виглядав абсолютним фінансовим божевіллям. Будь-який тверезий комерсант скаже вам, що друк тисяч зайвих аркушів, оплата марнотратної праці розклеювачів та тонни клею — це чисті збитки, капітал, пущений за вітром на першому ж дощі. Жоден прибуток від випадкових перехожих не здатний перекрити такі витрати. Це нераціонально, абсурдно і суперечить усім законам здорового глузду та ринку.

Але дніпровський ділок не був би собою, якби дозволив пристрасті повністю затьмарити свій прагматичний розум. У його голові, виплеканій жорсткими законами місцевого ринку, зріла куди витонченіша комбінація: він мав намір одним пострілом убити двох зайців.

Перший заєць належав суто світові комерції. По всьому мільйонному Дніпру його рекламна кампанія була розгорнута з бездоганною, майже хірургічною точністю. Там діяла сувора й розумна логістика: оголошення з'являлися саме в тій кількості й на тих ключових артеріях міста, де вони дійсно працювали на благо бізнесу, приносячи реальний прибуток і окупаючи кожну вкладену копійку. Це була твереза, холоднокровна стратегія успішного підприємця.

А ось другий заєць викривав у ньому зовсім іншу істоту — мисливця, рухомого суто особистою таємною одержимістю. Ця неймовірна, абсурдна щільність паперу, яка так різала мені очі, не мала жодного стосунку до маркетингу. Це був результат окремого особистого наказу, даного  розклеювачам. На всьому міському маршруті діяти раціонально, але саме на певних конкретних відрізках, перетворити простір на суцільну паперову стіну.

Він точно знав, де ходитиме його омріяна постать. Йому не потрібно було обклеювати всі п'ятдесят тисяч стовпів Дніпра — достатньо було створити глуху паперову облогу з такою щільністю, повз який я просто не могла пройти повз. Бізнес послужив йому ідеальною ширмою, легальним інструментом для того, щоб виставити капкан на одного конкретного звіра й міцно затягнути свій психологічний гачок, змусивши погляд неминуче спіткнутися об це німе, але нав'язливе нагадування про його присутність.

  Ці оголошення, що так невимушено з’являлися на моєму шляху, мали на меті лише одне — делікатно нагадати про того, хто обрав мовчання. Очевидно, розраховуючи, що розлука змусить мене зробити перший крок, він зіткнувся з моєю байдужістю і тепер намагався повернути мою увагу через цей  психологічний маневр. 

Проте, коли перше здивування минуло, у моїй душі народилося інше, суто дослідницьке питання: хто ж насправді був автором цієї витонченої ідеї?

Мої думки мимоволі звернулися до Вадима. Цей чоловік завжди вирізнявся глибоким розумінням людської природи та знанням тих невидимих струн, за які можна непомітно смикати. Чи не він, спостерігаючи за нашою мовчанкою, підказав цей технічний хід? Вадим чудово розумів, як працює це м'яке утримання уваги: коли людина повсякчас бачить знайомі натяки, спогади мимохіть повертають її до минулого. Він міг виступити тонким порадником, який просто прорахував цей крок наперед.

Або ж, навпаки, сам винуватець  виявив таку інтригуючу  винахідливість? Зрештою, уражене самолюбство та палке бажання відновити втрачений зв'язок часто пробуджують у людині приховані таланти. Можливо, саме його власне прагнення не бути забутим підказало йому цей план, без жодних сторонніх натяків? 

Мені залишається лише здогадуватися, чия саме "рука" розставила ці зададто помітні знаки на моєму шляху, перетворюючи звичайну життєву ситуацію на захопливу психологічну шараду.

  Як фінал цього розділу, маю відзначити, що я не можу не визнати поразки своєї байдужості перед цією витонченою грою. Тут варто віддати належне — автор цього плану заслуговує на щире "Браво!". Мені, яка так прискіпливо вивчає людські звичаї, ще не доводилося зустрічати подібного, принаймні на теренах нашого Дніпра. Здійснено блискучий маневр, де практична доцільність реклами так витончено поєдналася з психологічним розрахунком. Людина, яка народила цю ідею, зуміла взяти класичні знання про людську природу та майстерно помножити їх на нашу сучасність. Творець цієї шахової партії виявив справжній геній побутової інтриги, і його винахідливість мене щиро вразила!