Після зради нареченого я орендувала будинок, щоб почати життя заново: вилікувати серце, повернути натхнення й нарешті дописати власну книгу.
План був ідеальний.
Рівно до того моменту, поки на порозі не з’явився він.
Андрій Горенко — чоловік, який теж орендував цей будинок. Самовпевнений, нестерпно привабливий і схиблений на порядку. Він живе за графіком, любить тишу і дивиться на мій творчий хаос так, ніби це стихійне лихо.
Тепер у нас один будинок на двох.
Він — на першому поверсі.
Я — на другому.
І один санвузол, через який починається кожна наша війна.
Ми дратуємо одне одного з першої секунди.
Сперечаємося через світло, каву, рушники й право голосно дихати після десятої вечора.
Та проблема в іншому: чим більше я хочу його прибити, тим частіше ловлю себе на думці, як сильно хочу його.