14

Розділ 14. Танці з тролями та повне фіаско

​Перша частина вечора, присвячена гастрономічній дипломатії, пройшла підозріло, майже лякаюче вдало. Андрій, чиї руки помітно тремтіли під час сервірування, нарешті зміг трохи розслабити плечі. Лавандовий борщ, який спочатку здавався йому квитком у професійне небуття, викликав у британців несподіваний захват. Суворий містер Віттекер, чиє обличчя зазвичай не виражало жодних емоцій, не просто з'їв усе до останньої краплі, а й із чисто англійською стриманістю попросив добавки «цих дивовижних фіолетових ліків». Асистент банку гарячково занотовував щось у блокнот, напевно, намагаючись розгадати таємний інгредієнт. Але саме в той момент, коли Андрій подумав, що найстрашніша криза позаду і настав ідеальний час для спокійного, виваженого захисту цифрової стратегії, Марі вирішила дістати з рукава свій головний, як їй здавалося, козир.

​— Панове! — раптом дзвінко вигукнула вона, стрімко підхоплюючись із місця і одним рішучим рухом вимикаючи основне люмінесцентне світло у вітальні.

​Кімната занурилася в напівтемряву, яку прорізало лише синювате сяйво невеличкого нічника.

​— Ви вже бачили сухий програмний код, ви детально вивчили бездоганні графіки та таблиці Андрія. Але ви досі не бачили головного — нашого візуального ПЕРФОРМАНСУ!

​Андрій, який саме в цей момент із тихим шурхотом відкривав пляшку дорогого сухого вина, щоб остаточно розрядити офіційну атмосферу, застиг на місці з штопором у руках. По спині пробіг неприємний холодок,  а передчуття чогось лихого не покидало його.

​— Марі, ні. Будь ласка, сядь на місце. Ми ж домовлялися, — його голос прозвучав як тихе, але відчайдушне попередження.

​— Андрію, ну годі, не будь таким занудним «Ерхардом Похмурим»! — відмахнулася вона і змовницьки підмигнула гостям.

​Наступної секунди вона натиснула кнопку на своїй потужній Bluetooth-колонці, яку заздалегідь сховала за фікусом. Кімнату буквально розірвав дикий, оглушливий гул. Це була химерна, самотужки змонтована Марі звукова доріжка: суміш важкого скандинавського металу, гуркоту барабанів та тріскоту деревини. Британські банкіри від несподіванки синхронно здригнулися, а асистент ледь не впустив свій блокнот у тарілку.

​— Це — сцена епічної битви за Залізні Ворота! — намагаючись перекричати цей пекельний гуркіт, щосили кричала Марі. — А тепер — наш головний інтерактивний сюрприз! Андрію, любий, пам’ятаєш, я просила тебе перед вечерею вдягнути ту особливу річ «для автентичності»?

​Британці з німим подивом побачили, як Андрій, кинувши пляшку й намагаючись наосліп пробратися крізь темряву, щоб вимкнути кляту колонку і зупинити це божевілля, випадково зачепився ногою за важку фіранку. У цей же драматичний момент Марі з криком «За короля!» дістала попередньо захований за диваном шолом з пап'є-маше,що був оздоблений великими тролячими рогами, щосили намагалася одягнути на Андрія. Шолом весь, від основи до кінчиків рогів, був рясно вкритий яскраво-рожевими блискітками, які тут же хмарою посипалися навколо. Але, як виявилося за мить, це було ще далеко не найгірше. Марі у своєму нестримному творчому пориві твердо вирішила, що презентація фінансового бренду обов'язково має бути максимально інтерактивною. З граційністю лісової мавки вона вихопила з глибокої сумки великий аерозольний балончик із «миттєвим новорічним снігом» (який на практиці виявився надзвичайно липкою, густою білою піною з неприємним запахом) і з ентузіазмом почала щедро поливати нею поважних британських гостей, вигукуючи на всю квартиру:

​— Магічний туман непередбачуваності накриває Лондон! Рятуйте ваші капітали, панове! Тільки наша стратегія — ваш щит!

​Коли хаотична музика нарешті затихла, картина у вітальні нагадувала сюрреалістичне полотно. Містер Віттекер стояв посеред кімнати, повністю вкритий білими пластівцями липкої піни, яка повільно стікала по лацкану  його піджака. В його руці була затиснута шовкова серветка. Він не рухався, лише кліпав очима, дивлячись на Андрія. А Андрій у цей час наосліп, гарчачи від безсилля і вигукуючи найстрашніші прокляття, відчайдушно боровся з рогатим рожевим шоломом, який міцно застряг у нього на голові.

​— Марі! — нарешті закричав Андрій, здерши з себе безглуздий шолом і важко дихаючи. Його обличчя було червоним від гніву й сорому. — Ти... ти що коїш?! Ти залила піною містера Віттекера! Ти знищила його піджак, який коштує як половина нашого бюджету!

​— Але Андрію... це ж просто метафора! Метафора абсолютної, некерованої ліквідності ринку! — почала виправдовуватися Марі, щиро не розуміючи, чому всі навколо такі серйозні.

​Проте її захисна промова була безжально перервана: аудіозапис на колонці раптом автоматично перемкнувся на наступний трек, і кімнату заповнив гучний, специфічний звук, який Марі вранці підписала як «шлюбний клич пораненого троля».

​Андрій повільно повернувся і подивився на Віттекера. Головний інвестор Лондона дуже повільно, з істинно королівською гідністю зняв свої дорогі окуляри, дістав із кишені суху хустинку, ретельно витер з лінз білу піну і тихим, льодяним голосом промовив:

​— Mr. Gorenko. I must admit... your Ukrainian hospitality is... absolutely striking. But I think I’ve had more than enough «liquidity» for one single night.

​Наступний ранок став безперечно найхолоднішим, найпохмурішим і найдовшим у всьому житті Андрія. Навіть весняне сонце Борисполя здавалося якимось тьмяним. Він мовчки, не вимовляючи жодного слова, завантажував важкі шкіряні валізи британців у багажник свого кросовера. Містер Віттекер та його супутники були бездоганно ввічливими, відповідали короткими фразами, але трималися на такій відчутній психологічній відстані, ніби між ними знову проліг океан.

​В аеропорту, вже перед самим проходженням зони митного контролю, Віттекер раптово зупинився. Він повільно обернувся до змученого Андрія, уважно подивився на нього і сказав:

​— Андрію, контракт ми затвердимо. Мої юристи підготують папери. Ваша цифрова архітектура коду справді геніальна, а цей візит... що ж, він дійсно незабутній. Але, мабуть, усе подальше спілкування та звіти ми будемо вести виключно через офіційну корпоративну пошту. Без жодного «магічного туману», перформансів і... борщу. Нам потрібні лише цифри. Хорошого дня.