18

Розділ 18. Ранок у режимі «Випробувальний термін»

​Андрій прокинувся від дивного, лоскітного відчуття і від того, що хтось неймовірно наполегливо, гаряче й часто сопів йому прямо в обличчя. Рух повітря лоскотав щоку. Він насилу розплющив одне око, потім інше і побачив перед собою гігантський, чорний, шкіряний і мокрий ніс Лорда.

​Пес, який за ніч встиг остаточно висохнути в теплій вітальні, тепер перетворився на неймовірно пухнасту, золотисту хмару шерсті. Він стояв передніми лапами на самому краю ліжка, злегка поклавши голову набік, і віддано, з глибоким німим чеканням дивився на господаря будинку, очікуючи на негайні та чіткі роз’яснення щодо ранкового меню та законного сніданку.

​— Слухай, Лорде, давай одразу прояснимо ситуацію: ми так із тобою взагалі не домовлялися, — незадоволено пробурмотів Андрій хриплим після сну голосом, важко підводячись на лікті. — Твоє офіційне місце за договором — у вітальні на килимку. Жодних ранкових штурмів спальні. Назад, друже.

​Він підвівся, накинув халат і попрямував коридором. На подив Андрія, на кухні панувала просто незвична, навіть підозріла тиша — ні гуркоту посуду, ні співу, ні запаху чогось екзотичного чи підгорілого. Коли він переступив поріг, то побачив Марі. Вона сиділа на самому краєчку стільця за кухонним столом, одягнена в ту саму сукню, в якій він її вчора знайшов під дощем. Дівчина виглядала настільки напруженою, ніби боялася зайвий раз поворухнутися чи зробити надто глибокий вдих, щоб не порушити крихкий баланс. У її руці була звичайна паперова серветка, якою вона з маніакальною ретельністю та зосередженістю витирала вже й без того чисту поверхню столу.

​— Марі? — тихо запитав він, зупиняючись у дверях. — Ти що, серйозно вирішила влаштувати тут тотальне генеральне прибирання о сьомій ранку?

​— Я просто... я всю ніч згадувала твій погляд там, на МакДрайві, — вона повільно підняла на нього свої великі очі, в яких зараз не було колишнього бешкетництва, лише тривога. — І я все обдумала. Я вирішила, що якщо ми дійсно збираємося ділити цей простір і далі жити під одним дахом, я просто зобов'язана довести тобі на практиці, що можу бути абсолютно функціональною, корисною і передбачуваною. Ніяких ельфів, Андрію. Жодних магічних метафор і закликів тролів. Тільки чисті поверхні, суворий порядок і чіткий графік вигулу собаки. Дивись, я навіть твої книжки в шафі розставила строго за розміром — від більшої до меншої.

​Андрій мимоволі перевів погляд на книжкову шафку в кутку. Книжки з програмування та архітектури баз даних дійсно стояли вишикувані, наче солдати на параді, але сама Марі в цей момент виглядала настільки виснаженою і затиснутою, ніби її змусили сидіти на електричному стільці в очікуванні вироку.

​— Слухай, Марі, — він підійшов до кавомашини й почав спокійно варити ранкову каву. Собі він налив міцну, безкомпромісну чорну, а для неї приготував звичайне класичне лате — на стандартному молоці, без жодних розмов про розкриття чакр чи енергетичний баланс. — Давай тільки без цього раптового фанатизму, добре? Я ж не прошу тебе перетворюватися на безкоштовну хатню робітницю чи мою покоївку. Ми зараз просто пробуємо співіснувати разом як нормальні, дорослі сусіди. Ти спокійно пишеш свій роман, я працюю за комп'ютером. Собака... ну, Лорд просто намагається поводитися пристойно і нічого не розбити своїм хвостом. Давай вважати, що це такий собі випробувальний термін для нас обох. Нам треба притертися.

​— Домовилися, — вона дуже серйозно, майже офіційно кивнула головою, приймаючи з його рук гарячу чашку. — Випробувальний термін. Обіцяю, я буду максимально непомітною для твого зору. Сприймай мене як... ну, як якийсь корисний фоновий процес у твоєму операційному комп’ютері, який споживає мінімум оперативної пам'яті.

​Уже через годину вони разом стояли посеред величезного приміщення місцевого зоомагазину. Андрій стояв біля каси, витягуючи картку, щоб оплатити величезний, двадцятикілограмовий пакет професійного сухого корму для великих порід. Марі слухняно йшла трохи позаду нього, буквально сховавши руки за спину і міцно зчепивши пальці в замок — виключно для того, щоб випадково не зачепити руками чи сукнею який-небудь яскравий стенд із гумовими пищавками, м'ячиками чи кісточками.

​Раптом вона зупинилася біля низької скляної вітрини з різноманітними декоративними аксесуарами для грумінгу. Там, серед баночок із шампунями, лежали сертифіковані, екологічні блискітки для шерсті домашніх тварин. Вони були яскравого, насиченого фіолетового кольору. Вона просто застигла перед цим склом на кілька секунд, явно уявляючи в своїй голові, наскільки епічно і казково ці блискітки пасували б пишному хвосту Лорда під час прогулянки. Проте вже наступної миті вона згадала свій ранковий маніфест про «випробувальний термін», суворо стиснула губи й рішуче, з зусиллям відвернулася в інший бік та попрямувала на вихід.

​Андрій, який уже забрав чек, чітко помітив цей короткий, тужливий погляд. Він на власні очі побачив, як важко їй далося це рішення і як безжально вона наступила на горло своїй власній внутрішній пісні про «магічного космічного ретривера».

​Коли вони нарешті вийшли з галасливого магазину на сонячну парковку і підійшли до автівки, Андрій акуратно закинув важкий мішок із кормом углиб багажника. Але перед тим як зачинити ляду, він повільно дістав із кишені куртки маленьку пластикову баночку з тими самими фіолетовими блискітками, які він потайки купив, поки вона відвернуся. З легким стукотом він поклав її зверху на мішок корму.

​— Це... це що таке? — щиро здивувалася Марі, розширивши від несподіванки очі й переводячи погляд з баночки на Андрія.

​— Це — офіційний технічний інструмент для дебаггінгу твого настрою, — максимально сухо, своїм фірмовим робочим тоном відповів Андрій, навмисно дивлячись кудись убік, повз її обличчя. — Я ж чудово бачив, як ти на них тільки що дивилася біля стенда. Слухай, Марі, давай одразу прояснимо: я зовсім не хочу, щоб ти через свої обіцянки перетворилася на якусь бліду, залякану тінь у нашому домі. Якщо ти справді так сильно хочеш посипати собаку цією блискучою штукою — гаразд, посипай. Але у мене є дві умови: по-перше, робити це виключно на вулиці під час прогулянки, а по-друге — прикрашати тільки самий кінчик хвоста, ні сантиметром вище. Це офіційна частина нашої компромісної угоди про... наше подальше спільне проживання.