6

Розділ 6. Стерильна зона «Бориспіль»

​Вечірній Бориспіль зустрів Марі густою, прохолодною сутінню та п'янким, солодкуватим запахом нічних квітів, що долинав із сусідніх приватних садів. Повітря після задушливого й галасливого Києва здавалося неймовірно чистим, майже кришталевим. Загалом, сьогоднішня зустріч молодих фентезі-письменників та ілюстраторів у столичному арт-просторі пройшла не просто успішно, а по-справжньому епічно, в найкращих традиціях пригодницьких романів. Головний видавець, задоволено гортаючи її заляпані томатом ескізи (які вона дивом врятувала під час ранкової подорожі), з упевненістю пообіцяв їй золоті гори, міжнародні контракти або принаймні цілком пристойний, як для першої книги, стартовий наклад. А після офіційної частини колеги по творчому перу ще добрих три години з піною біля рота сперечалися у кав'ярні, чи може чистокровний ельф Третьої Епохи мати банальну людську кризу середнього віку та екзистенційну кризу ідентичності.Марі ледь тягла свою довжелезну пластикову тубу на ремені через плече, почуваючись виснаженим, але непереможним воїном після генеральної історичної битви. Зараз усе, про що вона могла мріяти — це дістатися до своєї кімнати, прийняти гарячий душ і замертво впасти на м'яке ліжко.​Проте орендований будинок, який за цей короткий час встиг стати для неї рідним, зустрів дівчину зовсім не звичним творчим затишком, а напівтемрявою та підозрілою тишею . Занадто глибока, занадто неприродна, якась зловісна й абсолютно ідеальна тиша. Так пахне напередодні бурі чи епічного зрадницького заколоту.Коли Марі обережно причинила за собою вхідні важкі двері, вона на кілька секунд буквально завмерла на порозі, щиро подумавши, що в темряві переплутала вулицю і випадково зайшла в абсолютно чуже приміщення. Або, що було б значно гірше за законами жанру, їхній спільний дім пограбував якийсь дуже дивний, патологічно охайний грабіжник-перфекціоніст.

​Величезна вітальня на першому поверсі просто сяяла під променями вуличних ліхтарів. На лакованій поверхні підлоги не було не те що жодної порошинки — здавалося, тут провели дезінфекцію на молекулярному рівні. Не залишилося жодного сліду від землі, яку вона зранку випадково розсипала з горщика улюбленого фікуса, і, звісно ж, жодної магічної сріблясто-рожевої блискітки «Зоряного Пилу Поневірянь». Усе було ліквідовано.​Її улюблений підлоговий торшер із тканинним абажуром, який раніше завжди стояв посеред кімнати під гордим кутом «я так бачу і так вимагає концепція світлотіні», тепер був безжально затиснутий у найвіддаленіший куток. Ба більше, його підставку вирівняли по стику стін із точністю до найменшого міліметра — очевидно, за допомогою професійного будівельного рівня.

​Великі картонні коробки з чернетками та рукописами, які вона вранці залишила розкритими прямо на дивані в стані «творчого польоту», тепер були щільно, намертво заклеєні широким прозорим скотчем. Андрій не просто склав їх — він вибудував із них бездоганну, геометрично правильну піраміду суворо за розміром: від найбільшої нижньої коробки до найменшої на самій верхівці,що стояла якраз на вході на її другий поверх.

​— Це що... якась стерильна операційна чи військова база? — шоковано прошепотіла вона, обережно, наче по мінному полю, ступаючи босими ногами на блискучий, вимитий до скрипу ламінат.

​На кухні ситуація виявилася ще більш катастрофічною для її творчої натури. Повністю зник її величезний ескіз із розписаним похвилинним планом фінальної битви за Залізні Ворота, який вона зранку в поспіху залишила сушитися прямо посеред великого обіднього столу.

​Замість цього мальовничого хаосу на абсолютно порожній, відполірованій до блиску мармуровій стільниці лежала одна-єдина лаконічна, акуратно вирізана паперова записка. Текст був написаний дрібним, бездоганно рівним креслярським почерком, який міг належати або професійному кресляру, або дуже небезпечному маніяку-перфекціоністу

​ПРОТОКОЛ ОЧИЩЕННЯ ТЕРИТОРІЇ:

​Об’єкт №1 (Кухня): Територія повністю дезінфікована, сліди біологічного та паперового забруднення ліквідовано.

​Об’єкт №2 (Рослина): Фікус примусово ізольовано на дальнє підвіконня через хронічне порушення герметичності керамічного горщика та загрозу повторного висипання ґрунту.

Зона Б (Другий поверх): Усі твої паперові дракони, сувої, фарби та інші елементи невідомого походження переміщені вище за лінію сходів.

​Примітка: Будь ласка, під час перебування на кухні не дихай на щойно очищену поверхню.

​— А. Г.

​— Об’єкт номер два?! — Марі обурено, з невимовним жалем глянула на свій улюблений великий фікус.

​Рослина справді тепер самотньо й сумно стояла на найвіддаленішому підвіконні, причому її горщик біля самої основи був ретельно, у кілька шарів обгорнутий у щільний поліетиленовий пакет для сміття, затягнутий канцелярською гумкою.

​— Він назвав тебе якимось бездушним технічним об’єктом, мій бідний малюку! — звернулася вона до дерева, співчутливо погладивши пальцем зелений листочок. — Не хвилюйся, ми помстимося цьому безжальному роботу. Марі розлючено кинулася у ванну кімнату, сподіваючись знайти там бодай краплю звичного комфорту і змити з себе денну втому теплою водою, але різко зупинилася прямо на порозі, не наважуючись зробити крок усередину.Тут панував справжній тріумф логіки та систематизації. Всі її численні різнокольорові баночки, тюбики та флакони — дорогі скраби, корейські маски, нічні сироватки з муцином равлика, живильні олії та шампуні з великою кількістю блискіток — були вишикувані на скляній поличці в одну бездоганну лінію суворо за висотою, наче солдати на параді перед генералом.

​Більше того, Андрій не полінувався і підписав кожну секцію полички за допомогою білого малярного скотчу та чорного маркера: «Хімічні сполуки», «Засоби загальної гігієни», «Субстанції невідомого походження». А її улюблений яскраво-рожевий м'який спонж для вмивання у формі серця лежав у окремому, щільно закритому пластиковому контейнері з великою червоною позначкою: «БІОЛОГІЧНА ЗАГРОЗА. РІВЕНЬ 3».