Вересовий камінь

У долині, де лампи на «Вересовому камені» вперто тримають вітер, леді Елен Маклін учить свій дім говорити з містом не красою промов, а мовою цифр і порядку. Це роман про тихі перемоги ремесла над хаосом, про мости між селом і владою, між ніччю і світлом, між «може» і «зроблено». Тут немає пафосу — є праця, довіра, переговори й неспішна ніжність, що проростає між діловими словами. «Дім» у цій історії — не стіни, а люди, які вміють підняти світло й узятися за відро, коли свисток звучить довго.