Вона не пам’ятає його.
Він пам’ятає її занадто добре.
Кіра завжди жила мистецтвом і шукала натхнення в деталях. Шукаючи ідею для картини, вона обирає загадкового хлопця з кав'ярні, чий холодний погляд і мовчазна присутність чомусь викликають у неї дивний трепет.
Теодор.
Для Кіри ця зустріч — випадковість. Для нього — ні.
Він знає про неї все. Знав ще до того, як фатальна трагедія й чужа брехня викреслили його з її життя, залишивши в пам'яті лише п'ять років порожнечі.
Вона забула його.
Можливо, пам’ять можна стерти.
Але чи можна змусити серце забути людину, яку воно вже одного разу обрало?