8 615
Анотація до книги "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни."
Маріуполь — місто, зруйноване дощенту, але не зламане в серцях його мешканців. Це хроніка болю, боротьби та надії, де реалії війни оживають через прозу і вірші. Спогади, пронизані сиренами, вибухами та втратами, допомагають глибше зрозуміти, як вижити і зберегти людську гідність у найтемніші часи.
Цей щоденник є історією болю, відчаю і втрат, але водночас він про силу, надію та прагнення до відродження.
Наша історія — це історія мільйонів українців, які змушені були залишити свої домівки, але не втратили надії на повернення.
Цей щоденник є історією болю, відчаю і втрат, але водночас він про силу, надію та прагнення до відродження.
Наша історія — це історія мільйонів українців, які змушені були залишити свої домівки, але не втратили надії на повернення.
Зміст книги: 42 глави
25 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЖахливо те, що в загарбників настільки змінена психіка, що вони вважають мародерство нормою моралі! Цих, якщо можна так висловитись - "людей", неможливо змінити. Вони отруєні наскрізь!
Олександр Зоря-Заря, Ми в це віримо!
Пане Олександре, Ви дуже потужно й талановито пишете! Якщо на те буде Ваш дозвіл, я б хотіла пару Ваших строк "Вогонь війни по душах наших лупить!І через це ми мусимо пройти!" використати в якості епіграфа, звісно, з посиланням на Вас та Вашу книгу!
Олександр Зоря-Заря, Дуже дякую, пане Олександре!
Дякую вам, пане Олександре, за цю книгу. Я переповнена враженнями. Бажаю вам здоров'я і сил на нові твори, а головне - перемоги над загарбником і повернення в рідне місто, визволене від російської нечисті.
Єва Ромік, Щиро дякую вам, пані Єво, за такі теплі слова та підтримку! Для мене велика честь, що книга торкнула ваше серце. Ваші увага та побажання надихають на нові творчі кроки. Разом віримо у перемогу й світле майбутнє для всіх нас і нашої країни. Спасибі за вашу небайдужість!
Дякую, що поділилися...
Іра Сітковська, І вам дякую за увагу до моїх спогадів. Це дуже важливо для мене.
Дякую. У мене просто немає слів, настільки це вражаюче.
Царствіє Небесне вашим загиблим родичам, друзям і знайомим.
Єва Ромік, Абсолютно згоден, пані Єво! Справедливість обов’язково переможе, і жоден злочин не залишиться без покарання. Ми всі прагнемо того дня, коли правда восторжествує.
А 1 чи 2 квітня ми дізнались про Бучу...
Олена Федорова, Це були страшні новини, які неможливо забути... Біль за Бучу й усіх постраждалих міст не стихає досі. Спільний біль і пам’ять про ці жахіття залишаються в серцях кожного з нас. Важливо пам’ятати, але й шукати сили йти далі.
Якби Бог не дав сил нашим людям, хіба вони могли б це перенести? Тоді всі допомагали одне одному!
Олена Федорова, Цілком з вами згоден, пані Олено! Сила духу та взаємопідтримка нашого народу – це те, що допомогло пережити найтяжчі випробування. Саме в такі моменти ми розуміємо, наскільки важливо триматися разом.
Просто неможливо читати без сліз!
Сніжана Федорова, Ваш лаконічний відгук говорить сам за себе! Дякую за підтримку!
Бачу рекомендація працює, вам додалося два підписника. Ви можете розмістити її на цій сторінці, щоб всі бачили, це додасть книзі ваги і привабить читачів.
Єва Ромік, Щиро дякую! І вам також бажаю успіху та натхнення у всіх починаннях!
Дякую вам за публікацію цього щемливого щоденника!
Сергій Ляховський, Щиро дякую, пане Сергію, за вашу підтримку та теплі слова! Для мене важливо знати, що ці спогади знаходять відгук у серцях читачів. Сподіваюся, що вони допоможуть зберегти пам'ять про ті події та надихнуть на віру в майбутнє. Ще раз дякую вам!
Прочитала, дякую. Враження приголомшливе. І це ще не кінець книги. Бажаю вам сил для її завершення. Подібні речі необхідні читачам.
Єва Ромік, Дякую вам, пані Єво, за теплі слова та підтримку! Це дуже важливо для мене. Сподіваюся, що зможу завершити книгу так, щоб вона залишила важливий слід у серцях читачів. Ваші враження — найкращий стимул продовжувати працювати далі!
Ох, якже бісять люди зі збоченими уявленнями про світ! Але на жаль, вони і досі вилазять час від часу на наших теренах. Що коїться у них в голові уявити неможливо. Як добре, що ви проявили обережність і заборонили жінкам вступати в дискусію з тими покидьками. Хоча і жінок ваших я розумію. Сама я, певно, не втрималась би.
Водночас потішили ті, що проявили справжню людяність і розуміння. Такого люду у нас все ж таки більше.
Єва Ромік, Дякую, пані Єво, за розуміння. У такі моменти важливо зберігати обережність, навіть коли емоції зашкалюють. Радий, що ви розділяєте мої думки. І так, справжня людяність завжди на першому місці, і таких людей дійсно більше!
Читаю. У вас чудова мова і прекрасно вичитаний текст. Тільки, якщо дозволите, одне маленьке зауваження. Брати чи не брати його до уваги - вирішувати вам. Лампадка, згідно словнику, це церковне обладнання. Олійно-лоєва лампа, що використовується в побуті, має назву каганець.
Єва Ромік, Щиро дякую, пані Єво! Мені надзвичайно приємно чути, що вірші вам так сподобалися. Це важлива частина спогадів, яка несе особливий емоційний заряд. Дякую за вашу підтримку та увагу до деталей!
Прочитала як ви з синами були поранені. Ледь не плачу, і не можу не погодитися - ваша жінка дуже щаслива.
Єва Ромік, Дякую, пані Єво, за теплі слова і вашу чуйність. Ці спогади й для мене важкі, але водночас вони нагадують, наскільки ми всі були сильними, навіть у найскладніші моменти. Я вдячний своїй родині за те, що ми пройшли це разом. Жінка справді була моєю опорою, і я вдячний за те, що вона була поруч.
Так, для виживання телевізори зовсім не потрібні, це не харчі і не ліки. А тягнули ж! Єх, люди!
Єва Ромік, Дякую, пані Єво, за ваше спостереження! Дійсно, іноді люди у критичні моменти діють нелогічно. Те, що ми бачили під час війни, часом важко пояснити, і саме ці моменти залишають особливий слід у пам'яті. Та попри все, найбільше тоді цінувалися прості речі — їжа, вода і взаємна підтримка.
Книги на підвіконні вразили в саме серце.
Єва Ромік, Щиро дякую, пані Єво! Ми справді вірили, що книги здатні стати захистом, хоча б символічним, у ці жахливі моменти. Їхня сила полягала в тому, щоб допомогти нам зберегти віру та надію навіть під час прильотів. Спогади про ті дні досі живуть у серці.
Взяла в бібліотеку вашу книгу, почала читати. Так суворо і лаконічно написано! Цілком підтримую вашу ідею і починання. Ставлю лайк вже, на початку читання, тому що вважаю , що подібні твори повинні з'являтися і звучати на вю Уккраїну.
На дивні коменти, на кшталт того, що нижче, не звертайте увагу. Кожен розуміє правила Букнету відповвідно до свого внутрішнього сприйняття. А Букнет, між тим, підтримує письменників-воїнів ЗСУ і не лише морально. З багатьох платних книг відраховується процент на допомогу їхнім підрозділам. Та й книг, присвячених війні, на платформі вже багато. Бажаю вам успіхів у творчості. Читаю далі.
Єва Ромік, Щиро дякую, пані Єво, за такий змістовний і теплий відгук! Мені надзвичайно приємно знати, що ви підтримуєте мою книгу й уже на початку читання побачили в ній важливий зміст. Ваші слова про необхідність таких творів в Україні додають мені сил продовжувати писати та ділитися своєю історією.
Також дуже вдячний за вашу підтримку щодо коментарів і згадку про те, як Букнет допомагає воїнам. Це важливо для нас усіх – творити й підтримувати наших героїв на всіх фронтах.
Бажаю вам приємного читання й буду радий обговоренню ваших вражень! Ще раз дякую за підписку й ваш лайк.
А це точно не порушує правила Букнету? Наче ж не можна зображувати сучасні війни
Ірина Скрипник, Щиро дякую!
НЕ просто сильний, а - дуже сильний твір!!! Дякую за Вашу працю!
Олександр Зоря-Заря, Навзаєм!!!
Світ однозначно збожеволів! Ми тоді сподівались, що коаліція країн змусить пуйла зупинитись. Однак, всі бояться!!! Всі лише стурбовані й досі!
Сніжана Федорова, Цілком з Вами погоджуюсь, Сніжано! Без співпраці з цивілізованими дружніми країнами та без їхньої допомоги нам вкрай важко й практично неможливо розвалити нацистську й фашистську імперію - Московію. Подрібення її на незалежні національні уламки є запорукою нашого довгого й щасливого мирного життя у майбутньому...
Це просто жах, і зараз - нескінченний, по різних містах...
Сніжана Федорова, Так, пані Сніжано. І ми маємо нести у світовий океан краплинки, а то й струмочки досвіду і знань про всі жахіття, якими ворог годував й годує нас і нашу землю. І не забувати, що навіть після безпросвітного дощу, неодмінно зійде Сонце та зігріє нас своїм промінням. Віримо в майбутнє й боремося за нього...
О, приєднуюсь до коментарів доньки! Ви - молодці! Читала, й стискалось сердце! Ми теж з Лівого берега, однак, Києва. І в нас було в перші тижні майже все так само! Не було хліба й продуктів, нічим було годувати кота, якому неможливо було пояснити, що відбувалось. Однак, у столиці не було мародерства по магазинах. Я тоді ще працювала викладачем в медуніверситеті, в мене була одна дівчина - староста групи з Маріуполя, два місяці не виходила на зв'язок. Ми дуже боялись за неї. Слава Богу, вийшла з ріднею! Рада й за Вас та за всіх наших людей, які вистояли! Продовжуйте Вашу працю! Дякую Вам за книгу!
Олександр Зоря-Заря, Навзаєм!!!
Дуже дякую, колеги, за Вашу працю! Ми з мамою теж пишемо роман, що базується на нашому щоденнику. Попри те, що більшість авторів зараз категоричне не хочуть писати про війну, вважаючи, що людям треба відволікатись від цього, вважаємо, що все треба обов'язково документувати! Чудові вірші і текст! Бажаю вам подальшого творчого успіху, з вірою в нашу перемогу!
Олександр Зоря-Заря, Дякую, я її зараз повідомлю. Чекаю на продовження та Ваші нові книжки!
Анотація (день перший): "Війна увірвалася, розриваючи тишу вибухами й змінюючи звичний порядок життя. Люди в паніці запасаються продуктами, а сім'ї об'єднуються, щоб разом пережити цей невідомий і страшний період. Все, що було звичним учора, здається тепер далеким і примарним."
Далі буде. Планується публікувати кожну наступну частину спогадів щодня.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати