**ДНІПРО** «Місто, яке дарує надію»

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

**ДНІПРО**

«Місто, яке дарує надію»

Життя триває.

**АВТОМОБІЛЬ.**

Автомобіль, наш старий "свідок" із тисячею подряпин на кузові, що був співучасником нашої втечі, повільно відновлюється.  Відремонтували пічку, кондиціонер, і навіть стрілку показника пального, яка вже не зраджуватиме нас у дорозі. Пічка знову дихає теплом, наче легені після тривалого кашлю. Стрілка палива більше не стрибає в паніці, як пульс під обстрілом. Оновили номер – ще один символ нових починань. Літери на білому тлі, немов уривок зі ще не написаного щоденника. Залишилося замінити лобове скло, бо тріщина-блискавка чекає на заміну, щоби перестати розщеплювати горизонт навпіл. І питання з акумулятором, який втомлено моргає індикатором, також потребує вирішення. Рихтування кузова відтерміновано, як і нашу здатність проговорити всі травми.

Цей автомобіль – не лише залізяка, а хронограф наших мандрів. Кожен відремонтований вузол – латка на мапі втрачених шляхів. Ми латаємо його так, як і самих себе: поступово, з оглядкою на минуле, залишаючи деякі рани відкритими – передаючи їх майбутнім поколінням механіків душ.

**ЗДОРОВ'Я.**

У квітні звернувся до лікарні ім. Мечникова для щорічної профілактики після інфаркту та інсульту. Поклали на стаціонар, провели безоплатне обстеження, включно з коронарографією - знімком артерій, де кожен стеноз нагадує вибухову хвилю. Ліки видавали безкоштовно.

Стаціонарні палати, немов бункер із триразовим безоплатним харчуванням, де волонтери, як сапери, прокладають логістичні коридори для біженців.

Уже в Дніпрі в сина Дмитра виявили уламок у грудній клітці, кілька сантиметрів від серця – металеве відлуння обстрілу. Мабуть, після попадання снаряда у квартиру на 8-му поверсі, після чого в Дмитра були неймовірні болі в спині. Лікарі сказали, що уламок уже закапсулювався, немов фрагмент війни, що інтегрувався в організм, і краще його не чіпати. Пояснили, що за ним будуть спостерігати, а хірургічне втручання буде доцільним тільки в разі, якщо уламок зрушиться.

У листопаді я знову звернувся для профілактики до лікарні ім. Мечникова –  фортеці проти рецидивів. Поклали на стаціонар. Прописали крапельниці (платні артерії життєзабезпечення). Безкоштовно годували та видавали ліки. Безкоштовно провели УЗД серця, щитоподібної залози, нижніх кінцівок та зробили рентген лівої ноги. (УЗД – це детектор мінних полів у тілі). Викликали судинного хірурга, який оглянув ліву ногу і призначив лікування. Провели консультації з нефрологом та ендокринологом. Консиліум лікарів – це штаб із керування ресурсами організму. Було призначено додаткове лікування. Як і раніше, волонтери підгодовували біженців - переселенців.

Наше здоров'я зараз – це прифронтова смуга, де:

•           Кожен медичний протокол – траншея проти хронічних обстрілів

•           Волонтерські пайки – гуманітарні коридори для мігруючих органів

•           Закапсульований уламок – археологічна знахідка майбутніх поколінь, що розповість історію людей під обстрілами

Лікуємося, як ведемо війну – системно, з розумінням тимчасовості перемир'я та необхідності резервних стратегій.

**ЛЮДИ.**

примітка. Після приїзду в Дніпро вперше в житті відвідали магазини Second Hand (не до розкошів - аби живими бути).

Придбали те, що допомогло нам почати новий день – штани, шорти, джинси, немов текстильні протези для тіл, що втратили географію домівок. Кожен шов – лінія фронту між соромом і необхідністю.. У ці нелегкі часи, навіть такі прості речі здаються подарунками долі…

Господиня місцевого ательє з ремонту одягу Олена, побачивши на руках у дружини нашу онучку Милану й дізнавшись, що вона звикає до нового життя після Маріуполя, навідріз відмовилася брати гроші за ремонт замка сумки. Ремонт замка виявився для нас своєрідною хірургією символів (відновлення функції закривати/відкривати світ по-новому). А наступного дня Олена передала нам коляску та іграшки для Милани. Для нас – це коляска-фенікс із попелу колишніх іграшок – реінкарнація речей у новій реальності. Дякуємо!

Місцева жителька Валентина надала нам одяг (чоловічі куртки, кофти; жіночі куртки; штани; чоботи для дружини). Дякуємо!

Наші друзі Ігор та Ніла привезли нам чоловічі зимові куртки; жіночі шапку, шарф, туфлі. Дякуємо!

Кожна нитка – це капіляр у кровоносній системі взаємодопомоги.

Наша нова реальність – текстильний колаж, де:

•           Кожен шов – топографічна лінія на карті вимушених маршрутів

•           Гуманітарні речі – культурні артефакти апокаліптичного музею

•           Активісти вдячності – куратори тимчасових виставок людяності

Допомагаємо, як ткачі – переплітаючи нитки потреби з пряжею солідарності, створюючи гобелени колективного виживання.

**ДОПОМОГА.**

Оформили довідки ВПО – документи, які дали нам право на щомісячну допомогу: 2000 грн для кожного переселенця, і 3000 грн для інвалідів.

Маріупольська міська рада організувала в Дніпрі (як і в інших містах України) центр "ЯМаріуполь", який став забезпечувати переселенців щомісячною допомогою (продукти харчування та предмети гігієни).

Не залишилися осторонь і міжнародні організації. Так ООН сплатив грошову допомогу кожному переселенцю - 6660 грн на людину.

У наданні допомоги вимушеним переселенцям узяли участь безліч інших неурядових організацій. Так неодноразово продовольчу допомогу одержували від католицької церкви, громадської організації ADRA та інших. Багато приватних їдалень і ресторанів забезпечували біженців безоплатним харчуванням. А потім, щоб якось упорядкувати процес харчування, місцева влада прийняла рішення забезпечувати переселенців талонами на безоплатне харчування в спеціально закріплених закладах громадського харчування.