ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші),

МАРІУПОЛЬ. Як ми виживали.

Хроніка війни в одному місті.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Вра́нці, мов ніч, увірва́лась війна́

холо́дна, німо́тна, жахли́ва.

Ти́шу у кло́ччя порва́ла вона́

і сум у серця́ посели́ла.

Хроніка подій. 24.02.22 (четвер)

РАНОК.

Розпочалася війна. Маріуполь, Центральний район. Десь у далині лунають приглушені вибухи, ніби самі небеса розриваються на шмаття. Марина, моя дружина, вирушила до магазинів, де запаслася продуктами на цілий тиждень і зателефонувала моїй сестрі Ользі, яка живе на Лівому березі. Порадила їй теж пройтися магазинами й запастися провіантом…

У магазинах і на базарах панують хаос і нервування — люди в чергах ніби відчули раптовий голод. На автозаправках така ж ситуація. Громадський транспорт – хоч і з перебоями, але курсує.

ДЕНЬ.

Приїхали з Лівого берега діти: молодший син Валентин із дружиною Настею, їхня донечка Милана та бабуся Насті - Катерина Григорівна, якій уже за 80. Кажуть, що приїхали на тиждень пережити тимчасові, несподівані труднощі. Усіх розмістили в дитячій спальні, де стоять два розкладні дивани. Старший син Дмитро зі своїм спальним приладдям переселився до зали.

Анотація (день другий): "Прийом у поліклініках скасовано, а ліки стають справжнім скарбом. Війна поступово захоплює все навколо, але слова прикордонника з острова Зміїний піднімають дух: вони звучать, як символ незламності перед обличчям загарбників."