ДЕНЬ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ. "Життя без води та зв'язку: Людяність серед хаосу."

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

ДЕНЬ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

Хворо́ба, на жаль, не бої́ться війни́

і же́ртви собі́ підбира́є…

Здоро́в’я сього́дні – це скарб головни́й

(без лі́ків, апте́к і ліка́рень).

Хроніка подій. 09.03.22 (середа)

РАНОК.

Температура у племінниці Світлани піднялася до 37,7°С, а у її чоловіка Андрія - до 38,7°С. Пригадуємо народні методи лікування, збираємо залишки ліків, що розкидані по закутках. Віримо, що все буде гаразд!

10:00.

На подвір’ї люди обступили багаття із чайниками та каструлями, готують їжу. У разі вигуків "Повітря!", під час нальоту літаків і подальших вибухів, мешканці розбігаються по під’їздах, ховаючись у будинках. Заспокоївшись, знову повертаються до багать, продовжуючи приготування, немов давні племена біля вогнища.

11:00.

До сусідки Валентини приїхала її знайома Тетяна Рибалко. Привезла сала, три літри питної води, літр супу, баночку варення, три коржі. Велике спасибі! У Тані, за місцем проживання, влучили у сусідній будинок, і ще в один, що стоїть за два будинки від неї. З’ясували, що також влучили в лікарню (кутовий будинок) і 3-ю міську лікарню (поліклініку?). Розбомбили склад гуманітарної допомоги. 

Добра́́ і співчува́ння голоси́ 

перекрива́ють метале́ві бу́рі.

Йде допомо́га у скрутні́ часи́,

бо доброта́́ люди́ною керу́є!

13:00.

Коли я шукав гілля для багаття, до мене наблизився чоловік похилого віку й запропонував організувати копання ями для відходів, бо за відсутності світла і води, каналізація в домі не витримає. Я відповів, що не проти, якщо він організує. Він, не зовсім задоволений відповіддю, попрямував із пропозицією до іншого чоловіка.

14:00.

Під час чергового авіанальоту кілька людей забігли до нашого під’їзду. Сусідка Ліда з п’ятого поверху схвильовано заявила: "Це Західна Україна бомбить Східну, бо вони нас ненавидять!" (???). Інша сусідка Надя з третього поверху впевнено стверджує: "У всьому, що відбувається, винен Кравчук, бо він розвалив Союз. Якби не Кравчук, Єльцин нічого б не зробив". (???). Сперечатися з ними марно. Такі погляди теж існують у Маріуполі.

Авіанальо́ти – це го́ре і біда́.

Мов заблука́лі ду́ші, за́хисту шука́єм.

Під’ї́зд – наш остріве́ць, що стри́мує уда́р

й витри́мує абсу́рд, яки́й тут виника́є.

18:00.

Артилерія не припиняє бити. Ми вже навчилися розрізняти звуки приходів до нас і відходів від нас. Хоча не впевнений, що всі відрізняють правильно, але якщо послухати людей, то розрізняють майже всі.

Примітка: цими днями (без дати): Влучили в 7-й поверх по проспекту Металургів, 79 – 4-й під’їзд (від нас через будинок) і в 3-й(?) поверх у 2-му(?) під’їзді. Людей позбавляють житла навмисно? 

Примітка: цими днями (без дати): У дев’ятиповерхівці навпроти (вул. Казанцева) влучили у вікно на 5-му поверсі. Пожежа. Вогонь блискавично з’їдає всі квартири до даху.

Чиха́є війна́ зголодні́лим вогне́м,

з’їдає буди́нки, кварти́ри.

Проки́неться світ й неодмі́нно зба́гне:

вбива́ли наро́д і не вби́ли!

Анонс (День 14 → День 15):

"У чотирнадцятий день холод, постійні вибухи й танки на вулицях зруйнували рештки надії. Але герої не здаються. П'ятнадцятий день покаже ще більше жахіть війни, коли вибухи продовжать розривати будинки й життя. Чи зможуть вони знайти сили боротися далі, коли місто розділене на шматки руїн?"