Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)
ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ
За мрі́єю лю́ди на кри́лах летя́ть,
дола́ючи всі перешко́ди.
Щоб ви́жити, змі́нюють вла́сне буття́,
незви́чні поря́дки заво́дять.
Хроніка подій. 05.03.22 (субота)
РАНОК
Ранок прийшов із незвичною тишею. Вибухів майже не чути, немов війна вирішила зробити паузу, залишивши простір для надії.
Але вода стала ще більш невловимою, як міраж у пустелі. З 27 лютого хліб зник, немов туманний спогад про минуле.
Узяли три мішки картоплі на опті за ціною 25 грн./кг. Дмитро, Валентин і Андрій несли їх на плечах два кілометри, немов міфічні герої, що несуть свої трофеї через поле битви. Вони виглядали в наших очах, як образи прадавніх воїнів, що долають випробування долі.
18:00
Газ став зникати поступово, немов світанок, що перетікає в день. Спочатку його інтенсивність зменшилась, а потім, рівно о 18:00, духовка на кухні остаточно згасла, немов остання свічка в темній кімнаті. Дружина, з мудрістю та обережністю, перекрила на трубі краник подачі газу у квартиру, немов зачинивши ворота до вогняного духу, що більше не давав тепла.
ВЕЧІР
Встановили нові порядки, мов написали кодекси для нового життя:
Анонс (День 10 → День 11):
"Після дня, коли газ зник, а нові порядки стали буденністю, ситуація стає дедалі напруженішою. В одинадцятий день герої стикнуться з новими випробуваннями: відсутність тепла, їжі та газу змушує шукати нові способи виживання. Чи зможе вогонь на саморобних печах подарувати надію, коли навколо панує хаос і страх?"
Відредаговано: 01.11.2024