ДЕНЬ СІМНАДЦЯТИЙ. "Вірш про лампадку: Символ надії та віри."

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

Ольга Заря (вірші російською мовою)

ДЕНЬ СІМНАДЦЯТИЙ

Во́гник лампа́дки, хоча́ і слабки́й,

крізь ста́лу пітьму́ надсила́є наді́ю…

Він, розганя́ючи сум і страхи́,

тепло́м свої́м ду́шу пора́нену грі́є…

Хроніка подій. 12.03.22 (субота)

10:00.

На лампадках зварили по одному яйцю на людину. Поки ще є крупа. Вогонь лампадок, хоч і слабкий, усе ж зігріває наші серця і дає змогу приготувати хоч щось для життя.

ВЕЧІР.

Кілька сильних вибухів. Темрява ночі розсікається блискавками руйнувань, залишаючи нас в оточенні страху та відчаю.

19:00.

Син Дмитро припустив, що, мабуть, краще тимчасово поїхати з Маріуполя. Бо все йде до того, що під прикриттям бомбардувань і вибухів у місто входять окупанти. А вони можуть під дулом автомата змушувати місцевих воювати на їхньому боці. І якщо вже й доведеться воювати, то краще на боці своїх (України).

22:00.

Сестра Ольга написала вірш "ВНОЧІ У ЛАМПАДКИ". Вірш передає глибоку тугу й сум через втрату близьких, але водночас він наповнений надією і вірою в майбутнє. Образ лампадки як джерела слабкого світла, що дає надію в темряві, є дуже символічним. Рядки про чоловіка і сина підсилюють емоційну глибину вірша, підкреслюючи відчуття втрати та самотності. Однак навіть у найтемніші моменти лірична героїня знаходить внутрішню силу, що виражається в образі "золотої жар-птиці" і віри в кінець війни.

12.03.2022

          ОЛЬГА ЗАРЯ

  НОЧЬЮ У ЛАМПАДКИ.

Смахнула слезу украдкой,

Тяну одеяло к плечу…

Смотрю на огонь лампадки,

О чём-то своём молчу…

О муже молчу и сыне…

Как жаль, что их рядом нет.

Вернуть их нельзя. Отныне –

Самой уходить от бед.

Душа не одна… Заботу

Я чувствую наяву –

Мне голову гладит кто-то

И шепчет, что я живу.

Что я – золотая птица,

Что счастье со мной, во мне…

Что главное всё случится,

Что близок конец войне!

Что выпаду я едва ли

Из жизненного седла…

Не зря же любовь искали,

Чтоб мир на земле спасла.

ОЛЕКСАНДР ЗОРЯ-ЗАРЯ

(переклад)

  ВНОЧІ У ЛАМПАДКИ.

Сльозу́ втира́ючи кра́дьки,

Шука́ю тепла́ досхочу́…

Дивлю́сь на вого́нь лампа́дки,

Про щось потає́мне мовчу́…

Про чолові́ка і си́на

Шкоду́ю, що по́руч нема́.

Їх поверну́ти – не в си́лах –

Від ли́ха ряту́юсь сама́.

Душа́ не одна́… Турбо́ту

Відчу́ла я наяву́ –

Погла́джує хтось мене́ о́нде

Й шепо́че, що я живу́.

Що я золота́ жар-пти́ця,

Що ща́стя моє́ в мені́…

Що ста́неться все, що годи́ться,

Що ско́ро кіне́ць війні́!

Що до́ля мене́ і нада́лі

трима́є в сідлі́ сповна́…

Любо́в не дарма́ ж шука́ли,

Щоб мир врятува́ла вона́.

Анонс (День 17 → День 18):

"Сімнадцятий день приніс розмови про втечу з міста, але що буде далі? Вісімнадцятий день стане справжнім випробуванням для героїв, коли денні й нічні вибухи не дадуть спокою, а пошуки порятунку здаватимуться неможливими. Чи зможуть вони знайти вихід у безвихідній ситуації?"