Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)
ДЕНЬ СЬОМИЙ
Життя́ стає́ зару́чником війни́,
яка́ вогне́м запо́внює весь про́стір.
А ві́льна пі́сня ле́две десь брини́ть,
мов рятува́льна довгожда́на го́стя.
Хроніка подій. 02.03.22 (середа)
19:00.
Вимкнули світло. Зруйновано підстанцію. Кажуть, що ремонтників не підпускають до неї, бо підстанція перебуває під вогневим контролем ворога.
Цей вечір, занурений у темряву, нагадує про безпорадність перед обличчям хаосу. Неначе ворог захопив не лише підстанцію, а й наше повсякденне життя, зробивши його заручником своїх дій. Вогонь війни заповнює собою простір, і, здається, що кожен промінь надії гасне під його безжальним тиском
Анотація (день восьмий): "Темрява стає звичною, а свічки — новим джерелом світла. Дитині важко пояснити, чому зникла електроенергія, але в наших серцях досі палає світло надії."
Відредаговано: 21.09.2024