Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Свобо́да зника́є, зника́є і хліб.
За ві́кнами сту́кають ті́ні…
Це артиле́рія пи́ше без слів
крива́ві листи́ нам відни́ні.
Хроніка подій. 27.02.22 (неділя)
У місті немає хліба! І більше не підвозять. За вікном гримить артилерія, ніби сама земля вибухає від болю.
За пропозицією невістки Насті ми всі книги з книжкової шафи складаємо стопками на підвіконня, щоб прикрити скло, створюючи своєрідний щит зі сторінок та обкладинок. Надіємося, що це якось захистить нас від можливого влучання снарядів у квартиру. Ці стопки книг тепер стають нашою фортецею, мов стіни із віршів і романів, які намагаються стримати жах війни за межами дому.
Думки́ і уя́ва на за́хист стаю́ть:
і кни́ги – все ви́ще і ви́ще;
на підвіко́нні росте́, будь-що-бу́дь,
форте́ця з рома́нів і ві́ршів.
Анотація (день п'ятий): "Світло згасло, і темрява поглинула все довкола. Одягнені, мов воїни, ми намагаємося знайти спокій, навіть уві сні, поки артилерія нагадує, що війна не спить ніколи."
Відредаговано: 21.09.2024