ДЕНЬ ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ. «Шлях до нового життя і прощання з пеклом»

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

ДЕНЬ ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ

У дні важкі́ зміцні́ли на́ші кри́ла…

Поза́ду пе́кло, летимо́ впере́д…

Здола́єм ра́зом перешко́ди смі́ло –

поду́жаєм життє́вий Евере́ст.

Хроніка подій. 31.03.22 (четвер)

7:30.

Підйом. Ранкові процедури. Сніданок.

8:30.

Наразі на нас чекає дорога до Дніпра, де нас зустрічатимуть тиша, мир і спокій. Пакуємо речі в будинку й потихеньку виносимо їх до машини на подвір’я.

Завів машину. Впевнився, що працює нормально. Стрілка, що показує кількість бензину в баку, як не працювала в Маріуполі, так і не працює. Але ми знаємо, що в Бердянську заправили 30 літрів дорогого бензину – бензину імені окупантів, а до Запоріжжя доїхали, використовуючи його тільки половину шляху, бо другу половину їхали на буксирі. Отже, бензину до найближчої заправки має вистачити. Тим більше, що після ремонту можна їхати й на газі. Лампочка наявності газу в системі підсвічується зеленим світлом, значить і газу вистачить на 20-30 км.

9:30.

Усі речі або складені в машину, або перебувають поряд. Виїзд із двору на вулицю – під нахилом вгору. Треба виїжджати заднім ходом у не дуже великий отвір воріт. Сніжана запропонувала мені вигнати нашу машину зі двору на вулицю, що і зробила після моєї природної згоди, дуже елегантно і професіонально.

10:00.

Ми остаточно склали речі в машину, попрощалися з гостинними господарями, розмістилися в автомобілі й вирушили на Дніпро. Сьогодні вдячні душі прямують до нового життя!

Я подзвонив Ігорю С. Повідомив, що їдемо. Він сказав, що нас зустріне біля будинку Ігор М., з яким він колись приїжджав до Маріуполя, і ми бачилися з ним у нашому книжковому магазині. Настя набрала на смартфоні адресу в Дніпрі й автоматично проклала маршрут туди від нашої адреси в Запоріжжі.

10:15.

На виїзді із Запоріжжя заїхали на заправку. Заправилися бензином по 30 грн (до повного бака) і газом (20 л).

.

10:30.

Зупинила поліція. Запитали: де передній номер автомобіля? Відповів, що після того, як впала бомба, я номерів більше не бачив. І не тільки номерів… Вони нас проводжали співчутливими поглядами.

11:00.

Приїхали в Дніпро за адресою. Нас зустрів Ігор М. Поселилися в облаштованій трикімнатній квартирі. Валик, Настя й Мілана влаштувалися в одній спальні, Діма – в іншій, а ми з дружиною оселилися в залі. Усе! Пекло позаду!

Нове́ життя́, безпе́чний дім,

в обі́ймах – зо́ряне пові́тря…

Подя́ка за підтри́мку – всім –

в доро́зі ка́верзній і сві́тлій.

Анонс (День 36 → Підсумки агресії):

Після важкого шляху, повного випробувань, ми наближаємось до гірких підсумків руйнувань у Маріуполі. У наступному розділі буде викладено жахливі наслідки агресії: тисячі зруйнованих будинків, знищені школи та лікарні, понівечена культурна спадщина. Чи можливо відродити місто після такого удару?