Мара звикла вважати себе звичайною студенткою. Принаймні настільки звичайною, наскільки це можливо, коли навколо починають траплятися речі, яким немає нормального пояснення.

Інститут Уекслера приймає таких, як вона. Обдарованих. Небезпечних. Потрібних. Тут не говорять про магію — тут говорять про есперів, тренування, контроль і правила, порушення яких може коштувати надто дорого.

Але чим довше Мара залишається в інституті, тим ясніше розуміє: її привели сюди не лише для навчання. Калеб знає більше, ніж каже. Еліз Уорд надто уважно стежить за кожним її кроком. А саме місце приховує таємницю, яка може змінити не тільки її майбутнє, а й саме уявлення про те, ким вона є.

Бо перше призначення — це те, що тобі дали.

А друге — те, яке ти обираєш сама.