Чи могла я подумати, що буду цікавитися хлопцем, якого просто ненавидить мій друг? І на це в нього є свої причини, які я повністю розумію і приймаю. Та що, якщо він не тим ким здається? Не безсердечний покидьок, якого не хвилюють чужі переживання, а цілком нормальний хлопець, який постійно опиняється поруч і допомагає?
Поки я намагаюся розібратися в мотивах всіх його вчинків сама не помічаю як сильніше вплутуюся в цю ситуацію, зустрічаючи на своєму порозі зовсім не того, кого очікувала.
Чи справді перше кохання настільки сильне, як говорять? Чи його можна забути і рухатися далі, живучи нормальним життям? Це доведеться з'ясувати поки не настане час танцювати вальс.