Розділ 9. Ната

- Важливо запам'ятати і не плутати наступних об'єктів страхування. - говорила Вікторія Вікторівна.

 Та її особливо ніхто не слухав. За вікном стояла чудова погода. Сонце яскраво світило, прогріваючи асфальт та лавки, половина групи спало під розповіді викладачки, а я намагалася зосередитися на її словах, але також постійно відволікалася на свої думки.

- Страховик - це компанія, яка, власне кажучи, і страхує. Страхувальник - це той, хто платить страхованій компанії за застраховане майно чи життя людини.

 Даша штовхає мене вбік, показуючи екран телефону, але я нічого не бачу через те, що його засліплює сонце. Тому беру телефон в руки, підносячи ближче до обличчя, роздивляючись вхідне повідомлення.

 Влад:

 Тебе також сьогодні підвезти?

 Перевівши погляд на подругу, я бачу, що вона чекає моєї відповіді, яку б вона могла дати на це запитання.

- Погоджуйся. - шепочу я, повертаючи телефон назад. - Як у вас вчора все пройшло, до речі?

Я взагалі здивована, що вона не засипала мене розповіддями про вчорашній день. Все ж таки вона довго чекала можливості залишитися з нею наодинці, а отримала джекпто у вигляді його турботу. На моє запитання Даша реагує не відразу, з усмішкою клацаючи по клавіатурі, тому мені доводеться її штовхати.

- Ти мене чуєш?

- Що? - запитує дівчина, нарешті відірвавшись від переписки.

- Як у вас вчора все пройшло?

 Її губи розтягуються у ширшій посмішці і, вимкнувши телефон, вона підсувається ближче.

- Вчора, після того, як він виніс мене на руках в машину, я назвала йому свою адресу, куди мене відвезти.

- Я думала ти придумаєш щось, щоб побути з ним наодинці.

- Слухай далі. Через пару хвилин він запитав чи дуже болить. Я сказала, що трішки і тоді він почав пропонувати поїхати в лікарню. Я активно відмовлялася, розуміючи, що там мій обман розкриється. Через кілька хвилин я зрозуміла, що він повернув не там і ми направляємося не до мого дому. Коли я запитала - сказав, що краще буде звернутися до лікаря. Я почала панікувати, але робити було нічого, залишалося просто чекати, коли лікар розкриє мій обман. Коли ми приїхали, Влад допоміг мені підійнятися сходами до лікарні, відчинив двері і я зайшла, шкутильгаючи. Виявилося, що там помили підлогу, я послизнулася і, звісно ж, впала. Нога почала жахливо боліти. Побачивши весь цей сором, Влад вирішив далі понести мене на руках, поки я жалібно скиглила про пошкоджену ногу. Потім виявилося, що в мене легкий вивих.

- Що? - ошелешено зпитую я, забувши стишити голос.

 В аудиторії постає тиша і я повільно переводжу погляд на Вікторію Вікторівну, яка також мовчить, а потім, поправшивши окуляри, говорить:

- Так, Натале, якщо немає дітей то отримути гроші за страхування можуть четверо людей, яких ви назначите. Тебе це настільки здивувало?

- Е-е-е... - я на секунду гублюся, а потім знизую плечима. - Так, це трохи дивно. Не думала, що люди, які не є родичами можуть отримувати ці гроші. По факту вони ж самі можуть і вбити застрахованого і спадкоємців, якщо такі є.

 Дякувати Богу, дзвенить двінок, означаючи, що остання сьогоднішня пара завершена і всі починають збиратися й покидати аудиторію, активно перемовляючись.

- Так, це дуже цікава тема, яку ми будемо розбирати на наступному занятті. - говорить викладачка, намагаючись перекричати загальний шум.

 Я чекаю поки Даша збереться, а потім бере її під руку, допомагаючи йти. Вона буде чекати поки звільниться Влад зі свого тренування, а я вирішую скласти йому компанію і ми йдемо в кафе, що знаходить навпроти нашого коледжу. Там ми проводимо десь зо дві години, розмовляючи і пишучи деякі конспекти. Потім я знову допомагаю подрузі дійти до коледжу, звідки її потім забере Влад. 

- Сьогодні вони щось затримуються. - говорю я, дивлячись на свій годинник і нетерпляче постукуючи ногою. - Тренування закінчилося двадцять хвилин тому, що вони там так довго роблять?

 Відразу після того, як я це сказала, двері коледжу відчиняються і звідти починають виходити хлопці з футбольної команди. За кілька хвилин з'являється і мій друг, а потім мій погляд перемістився трішки вбік, де за його спиною йшов мій новий знайомий. Схоже, він мене також помітив, тому що його очі якось незрозуміло зблиснули.

- О, ні. - прошипіла я, повернувшись до дверей спиною, сподіваючись, що мене це врятує.

- Що сталося? - запитує Даша, сидячи на лавці поруч.

 Але мені не потрібно їй нічого пояснювати, оскільки Нік вже підійшов і закинув руку мені на плечі. Не просто закинув, а ще й поцілував в макушку!

- Привіт, дорогенька. - говорить цей недоумок, а подруга починає кашляти, подавившись водою, яку вона пила.

 Я виплучуюся з його лаписьк і дбайливо плечкаю дівчину по спині в томй час, як до нас підходить Влад.

- Якого чорта ти її чипаєш? - запитує він, штовхаючи блондина в груди.

- Послухай, чихуахуашко, твої сьогоднішні концерти мені набридли. І якщо ти гадаєш, що тобі все зійде з рук - ти дуже помиляєшся. А що я роблю з Натою - це не твоя справа.

- Ната? - Влад обертається до мене і дивиться так, ніби я його зрадила. - То ви тепер друзі чи вже пара? - він ядовито випльовує останнє слово.

- Якщо й так - тобі то що? - знову втручається Нік. - Чи ти на неї претендуєш?

- Знаєте що?! - зриваюся я. - Ви обоє недоумки. Не маю бажання знаходитися в цьому цирку. До зустрічі. - говорю я подрузі і, різко повернувшись, швидким кроком збільшую між нами відстань.

 Покинувши територію коледжу, я не збавляю кроку і прямую до танцювальної студії. Правда моє усамітнення досить скоро закінчується, коли біля мене зупиняється знайомий мотоцикл. Я роблю вигляд, що не помічаю і продовжую йти далі.

- Нато! - окликає мене Нік, але я продовжую його ігнорувати.

 Через кілька секунд я відчуваю як він хапає мене за руку, стрімко повертаючи обличчям до себе.

- Чого тобі?! - запитую я, підвищивши голос і, намагаючись вирвати свою руку з його хватки, але хлопець не відпускає.