Вальс

Розділ 10. Ната

Сьогодні має відбутися перша репетиція вальсу. Я досі не уявляю як ми можемо лише за місяць вивчити все з нуля. Звісно в моїй танцювальній студії були випадки, коли ми мали щось неочікувано зміни незадовго до виступу або вивчити танець в обмеженні строки. Та частіше це ставалося з одиночними виступами, тому що складно ідеально вивчити всю групу танцівників. В дитинстві я ходила на парні танці такі як вальс й інші стилі. Довго я там не займалася тому що постійно змінювала партнерів, але з жодним з них не могла стати єдиним цілим і рухатися синхоронно. Останній раз я танцювала в парі вальс на випускний зі школи кілька років тому. На тих клятих репетиція я залишила чимало своїх нервів. Проблема була в тому, що мій партнер виявився дерев'яний. Серйозно, іншого слова не існує, щоб його описати. Не бачила ще в своєму житті людини, яка б рухалася настільки погано. Втім, мені б не довелося переживатицей жах, якби одна людина дотримала своє слово. Він тоді...

- Ти не спізнюєшся? - запитує мами, тим самим відриваючи мене від думок.

Я кидаю погляд на настінний годинник, відмічаючи, що маю виходити через три хвилини, якщо хочу вчасно встигнути на першу пару. Швидко доївши залишки свого сніданку, я поспішно цілую маму і щоку й поспішаю покинути квартиру, на ходу натягуючи кросівки.

Стрімким кроком вийшовши з під'їзду, я майже відразу зупиняюся, а з лавки підводиться Влад, помітивши мене. Я повертаюся до нього спиною, плануючи піти іншою стежкою.

- Нато, почекай! - окликає мене друг.

Я нетерпляче обертаюся.

- Що тобі потрібно? Я запізнююся, якщо не бачиш.

Хлопець киває в бік своєї автівки.

- Я можу тебе підвезти.

- Дякую за пропозицію, але я планувала прогулятися. - відповідаю я, відновлюючи свій крок, але друг хапає мене за руку, зупиняючи.

- Я хотів поговорити.

- Якщо говоритимеш так сам як вчора - обійдуся. - говорю, вириваючи свою руку з його.

- Я маю вибачитися за вчорашнє. Просто зрозумій, що я хвилююся за тебе. Крижовський - не той, з ким ти маєш спілкуватися. Ти ж вчора сама бачила, він просто хоче мені насолити, спілкуючись з тобою. Я турбуюся, що станеться така сама історія як з Ірою.

Я шоковано підіймаю брови.

- По-перше, люди можуть спілкуватися зі мною й без намагнь намагатися тобі насолити, Овчаренко. Ти став занадто високої думки про себе. По-друге, якщо ти вважаєш, що я така ж сама як твоя дорога Ірочка - нам краще взагалі не спілкуватися. А то раптом знову вплутають тебе в історію, де ти будеш підним і нещасним. А тепер я поспішаю, бувай.

Не ставши чекати його відповіді, я прямую геть, будучи неймовірно обуреною. Це ж треба! Порівняти мене і ту руду дурепу, яку я так і не бачила з того дня. Ніколи не помічала настільки гнилих вчинків Влада. За що я в нього тоді взагалі закохалася? Можливо, то просто була спроба не закохуватися зовсім в іншу людину. Гаразд я, але що в ньому побачила Даша? Божевілля якесь.

На щастя, мені вдається швидко і без пригод дістатися до коледжу, де на порозі стоїть знайомий блондин, але в окмпанії з короткостриженим хлопцем, якого я тоді поранила. Я швидко підіймаюся по сходах і так само швидко хочу пройти повз, непривернувши до себе їхньої уваги. Спілкуватися з другом Крижовського зовсім не хотілося. Якщо я вже не ставлюся насторожено до Ніка, не означає, що я спілкуватимуся з його друзями, які виглядають доволі страшно.

Втім мій план з тріском провалюється. Коли я проходжу повз них, Крижовський встигає схопити мене за руку, навіть не відволікаючись від розмови з другом, й зупинити поруч з собою. Після цього їхня розмова переривається і обидва звертають свої погляди на мене, а блондин ще й закидає свою руку мені не плечі, тим самим притягуючи ще ближче до себе.

- Ти щось хотів?

- А маю щось хотіти? - здивовано підіймає брови той, збиваючи мене з пантелику.

- Навіщо тоді зупинив?

- Хочу познайомити зі Стасом.

Я переводжу настрожений погляд на хлопця навпроти.

- Та ніби знайомі. - говорю я.

- Ні. Я хочу, щоб ви познайомилися нормально. - хитає головою Нік.

- Я Стас. - протягує руку хлопець й кривиться. - Й так, вибач за той раз. Я перегнув палку. Не мав тебе чипати.

Не можна сказати, що я прониклася до нього довірою відразу, але руку все ж потиснула.

- Як рука? - вирішила я запитати в свою чергу.

Він кидає погляд на своє передпліччя і безтурботно змахує рукою.

- Все впорядку.

- То коли репетиція? - запитує Нік, повертаючи мою увагу на себе.

- На другій парі. Мені потім прийти за тобою чи ти спустишся?

- Спущуся. Актовий зал, так?

Я киваю, а Стас, тим часом, переводить погляд від мене до свого друга й назад.

- Ви плануєте підірвати це місце? - жартує він. - Чи ви задумали щось інше?

- Я приймаю участь в концерті, який відбудеться наступного місяця. - відповідає його Нік і звертається до мене: - Ти записала мене в свій список?

Чорт, ось що я забула.

- Ще ні, запишу вже в аудиторії.

- Я тебе проведу. - говорить він, прощаючись зі Стасом.

Я вирішую також кивнути в знак прощання і ми прямує до входу. Нік так і не прибрав свою руку з моїх плечей, тому складається враження, ніби ми йдемо, обіймаючись.

- Люди подумають, що ми пара.

- Тобі не всеодно? Головне, що ми знаємо які ми класні друзі.

Я скептично підіймаю брови, але нічого не говорю.

- Номер аудиторії.

- Триста двадцять третя.

- О котрій ти сьогодні закінчуєш?

- А ця інформація тобі для чого?

- Ти ж говорила, що твоя мама хоче зі мною познайомитися. Я почекаю тебе після пар і поїдемо.

- Сьогодні?

- А вона має сьогодні плани?

Я заперечно хитаю головою.

- От і чудово. То о котрій ти закінчуєш?