Розділ 1. Ната

— Ти взагалі знав, що твоя «дівчина» просто ш... — почав короткострижений брюнет, але не встиг договорити, тому що Влад врізав йому кулаком у ніс, а далі понеслося.

 Іра скрикнула й відскочила подалі від назріваючої бійки. На Влада почав наступати інший хлопець — друг короткостриженого брюнета. Насправді, з ним було ще двоє друзів — не дуже високий шатен і блондин. На відміну від шатена, який відразу ж кинувся вступатися за друга, блондин тримався осторонь, виглядав аристократично, тримаючи довгими худими пальцями телефон і ще жодного разу не відвівши від нього очей.

— Ти знав, що негарно бити людей на пів слові? — тим часом сказав шатен, штовхнувши Влада в груди так, що той відійшов на два кроки.

 Незважаючи на те, що противників було втричі більше, мій друг, схоже, не збирався просто так спустити цю ситуацію. Сплюнувши шатену під ноги, він промовив:

— А твого друга не вчили, що негарно ображати дівчат?

Блондин хмикнув, і тільки тепер на нього всі звернули увагу.

— Ти щось хочеш сказати? — з викликом запитав Влад, розправивши плечі.

 Хлопець уперше за весь час підняв на нього свої пронизливо-блакитні очі.

— Показати.

 З цими словами він торкнувся великим пальцем телефона і, майже миттєво, телефон мого друга дзенькнув, повідомляючи про нове повідомлення. Я не могла зрозуміти, що відбувається, і переводила погляд від трьох непрошених гостей до своїх друзів і назад. Іра виглядала дуже наляканою, що було не дивно, і з тривогою спостерігала за тим, як Влад щось дивиться в телефоні.

 Через кілька секунд він його опустив, процідив щось крізь зуби й цього разу вже врізав шатену, який опинився до нього найближче з усієї трійки.

— Видали, — промовив він, тремтячи від люті.

 Блондин, якому це було адресовано, знову усміхнувся.

— А я гадаю, що це мають побачити всі, щоб знати: з цією хвойдою не слід зв’язуватися.

 Влад не стримався і кинувся до нього, але його затримали шатен із брюнетом, які тепер точно не виглядали дружелюбними.

— Ні, друже мій, зараз ти відповіси за те, що махаєш кулаками, не розібравшись.

— Відпустіть його, — я не знаю, як у цій ситуації взагалі спромоглася щось сказати, але це привернуло увагу всіх.

 Брюнет відпустив мого друга і натомість почав наближатися до мене. Звісно, я не була безстрашною дурепою і вже сто разів пошкодувала, що взагалі тут опинилася, але, з іншого боку, я не могла мовчки стояти і дивитися, як будуть бити мого друга, чого не можна, до речі, сказати про Іру. Роззирнувшись, я зрозуміла, що її тут уже немає.

— Хто це в нас такий сміливий? — солодко промовив брюнет, наближаючись до мене, як хижак до своєї здобичі, але здобиччю я бути не хотіла.

 Роззирнувшись, я помітила на лавці поруч із собою скляну пляшку. Не знаю, звідки вона тут взялася, але зараз я бачила в ній порятунок. Я схопила її і розбила об спинку лавки, тримаючи тепер у руках «розочку».

— Не підходь.

 Брюнет огидно засміявся і потягнувся рукою до мого волосся, за що відразу ж поплатився. Рефлекторно я змахнула рукою з уламком пляшки і зачепила його руку, на якій виник невеликий і неглибокий поріз. Я б навіть назвала це подряпиною.

— А це ти дарма зробила, — промовив брюнет, знову простягаючи до мене свою руку, але цього разу різко і зовсім не ніжно.

— Не чіпай її, — промовив блондин.

 Брюнет озирнувся на нього і, я просто впевнена, що його погляд був щось на кшталт: «Якого біса?». Але його друг не виражав жодних емоцій і дивився на нього з холодною впевненістю. Відразу було видно, хто головний у їхній компанії. Брюнет залишився незадоволеним, але від мене відступив.

— Ходімо, — холодно кинув блондин і, нікого не чекаючи, пішов.

 Брюнет швидким кроком пішов за своїм другом, але біля Влада зупинився і кілька разів ударив його кулаком у живіт, від чого мої очі розширилися. Шатен озирнувся на мене, але, нічого не зробивши, просто пішов за своїми друзями.

 Я перебувала в шоці від усієї цієї ситуації і не могла навіть поворухнутися, але це швидко пройшло, коли Влад закашлявся і опустився на землю.

— Влад! Ти в порядку? — я кинулася до нього і присіла поруч навколішки. — Що вони хотіли і хто це, в біса, такі?

— Крижевський зі своїми псами. Брюнета звуть Стас, а той другий — Гліб.

— А що вони від вас хотіли?

— Іра жалілася на те, що цей Саша почав їй написувати з недвозначними пропозиціями. Потім вони проходили повз, і я вирішив усе прояснити. Якого чорта він чіпляється до моєї дівчини. Ну, а далі ти сама чула.

 Не можна сказати, що його пояснення мені щось дало, тому що зрозумілішою ситуація не стала.

— А в телефоні що було? — обережно запитала я.

 На це хлопець просто мовчки простягнув мені свій телефон, на екрані якого було відео і кілька фото. На всіх цих матеріалах Іра була зображена майже без одягу, а на одному фото в такому вигляді вона цілувалася не з ким іншим, як із Сашею. А відео я навіть боялася дивитися.

 Сказати, що я шокована, — не сказати нічого. Я простягнула телефон назад і заправила волосся за вуха.

— І що тепер?

— А знаєш, я ж її справді любив. А вона... — Влад зціпив зуби і, стиснувши кулаки, прошипів: — Хвойда. Відразу, як відчула, що пахне смаженим, втекла.

 Звісно, не найкращий час, щоб сказати «а я говорила», але я говорила.

 Влада я знаю ще з першого класу ось уже дванадцять років. Був навіть період, коли я думала, що закохана в нього. Саме в той період і з’явилася Іра. Раніше я, Влад і Даша дуже добре дружили. Майже весь час проводили разом. Потім у восьмому класі до нас перевелася новенька — Іра, і все пішло наперекіс. Ми втрьох почали менше збиратися, а якщо й збиралися — то він тягнув із собою Іру і всі мізки нам промивав тим, що ми маємо з нею подружитися, яка вона класна і тому подібне.

 Мені ця Іра відразу не сподобалася. Але друг списував це на те, що в мене складний характер і я важко сходжуся з новими людьми, а Даша — на те, що я просто закохана в нього і ревную. Я через це жахливо злилася і вважала їх сліпими, але, зціпивши зуби, вирішила поступитися і краще пізнати цю Іру. Мушу визнати, вона доволі добре грала роль, і за кілька місяців я ставилася до неї вже не так упереджено, хоча вона мене все ж інколи жахливо дратувала.