Розділ 7. Ната

- Що ти робиш? - шиплю я на хлопця, поки той заводить мене до ліфту.

 Проте він мене ігнорує, а перед тим, як двері ліфту встигають зачинитися, притягує мене до себе в обійми. Не розуміючи, що відбувається, я на секунду зчеплюю руки в нього на талії, але щойно двері зачиняються, як я відштовхую його від себе.

- Ти ненормальний?

- Не турбуйся, - блондин складає руки на грудях, опираючись на стіну ліфта. - Це була вистава для мами.

- По-перше: на стінки ліфта не можна спиратися, - роблю я зауваження, на яке Нік реагує лише скептичним підняттям брови. - А по-друге: якого біса ти обманюєш цю жінку?

 Ліфат зупиняється на першому поверсі і ми виходимо з кабіни.

- Я це роблю для її ж блага. Щоб вона надто сильно не переймалася тим, що має досі турбуватися про мене.

 Я відкрила рот, щоб щось сказати, але слів не знайшла, тому просто прикусила губу, прямуючи за Ніком. Що як моя мама також не наважується активно влатовувати своє життя через те, що турбується про мене?

- А твій тато... - починаю я, але хлопець піднімає руку, закликаючи мене замовкнути.

 Я знову замовкаю, почуваючи себе виною за те, що порушила тему, яка йому, схоже, була неприємна. І я могла його зрозуміти. Поки я не подорослішала, я мріяла побачитися з татом, стати татусевою донею, але потім зрозуміло, що якщо ця людина вирішила не приймати участь в моєму житті то вона не заслуговує ні на жоден його аспект. Ніколи. Та й мені здавалося, що питаннями про батька я ображу маму, змушу її думати, що вона робила недостатньо якщо я запитую в неї про цю людину.

- Я також росла без батька, можу зрозуміти. - стиха говорю я.

 Нік киває ніби записує цю інформацію десь собі в блокнотик, а сам бере шолом і знову допомагає мені його одягти, а потім, завівши його, різко рушає з місця, змушуючи мене що є сили вчепитися в нього. Поїздка на мотоциклі, коли вже горять ліхтарі, має взагалі інший вайб. Дорога зливається в одну смугу, а ліхтарі розмиваються утворюючи, в свою чергу, кольорову смугу.

 Як виявилося Нік живе не дуже далеко від мене, тому що менш ніж за десять хвилин він зупиняється в дворі моєї багатоповерхівки і лише зараз я розумію, що не казала йому свою адресу.

- Звідси ти знаєш де я живу? - запитую я, покидаючи мотоцикл і знімаючи шолом - на щастя, цього разу мені вдається це зробити без сторонньої допомоги.

 Нік мовчки забирає з моїх шолом й одягає собі на голову, а потім, перед тим, як закрити візор, підморгує мені й просто їде геть.

- Мені також уло приємно поспілкуватися. - бурмочу я собі під ніс, прямуючи до під'їзду.

 Увійшовши до квартири, я відразу ж зустрічаю занепокоєну маму, яка кидається обіймати мене, а потім починає оглядати руки й ноги на наявність пошкоджень.

- Мамо, зі мною все добре. - поспішаю заспокоїти її, починаючи роззуватися.

- Де ти так довго була? Я тобі телефонувала, але трубку підняла Даша і сказала, що ти забула в неї свій телефон.

- Чорт, так.

 Мама опирається на стіну, складаючи руки на грудях і починаючи блукати очима по коридору. Вона так робить, коли хоче щось сказати, але не знає як.

- Що? - запитую я.

 На губах мами з'являється маленька посмішка.

- Я чула звук мотоциклу. Це ж тебе підвозили?

- Угу. - я знімаю куртку, яку дала мені Світлана Григорівна перед виходом, сказавши, що їхати на мотоциклі буде холодно. І вона мала рацію.

- А що це за куртка? І звідки ці речі? 

- Світлана Григорівна дала. І, поки ти не встигла запитати, це мама Ніка. І так, він мене підвіз.

- Ви зустрічаєтеся? - випалює мама.

 Я вагаюся. Ще вчора б я однозначно заперечила, але тепер в голові крутилися слова блондина і я не знала що сказати. Брехати не хотілося тому що тоді я не зможу виплутатися з цього болота, яке врешті-решт затягне мене. Тому я просто неоднозначно знизала плечима, вирішивши утриматися.

- Чому ти знайома з його мамою, а він зі мною ні? - запитує мама, а потім різко завмирає. - Чи ти вважаєш, що я буду проти ваших відносин?

 О, чорт, зараз почнеться.

- Нато, я ніколи не...

- Ми просто не говорили про знайомство з батьками. Я випадково познайомилася з Світланою Григорівною. Ми потріпили під дощ і вона сказала переодягнутися нам в сухі речі. Я обов'язково скажу йому, що ти хочеш з ним познайомитися.

 Мама усміхається, відразу стаючи жвавішою.

- Йди на кухню, я приготувала твій улюблений пиріг.

 Ми ще годинну сидимо з мамою на кухні, а потім я прямую до себе в кімнату. Перед сном вирішую подивитися соціальні мережі з ноута, поставивши телефон подруги на зарядку. Чомусь вирішую натиснути на пошук і ввести ім'я й прізвище Ніка. Його акаунт з'являється найпершим і, секунду повагавшись, я все ж клікаю на нього.

 Його профіль не зовсім порожній, як я припускала спочатку. На акаунті в нього є з десяток постів - більшість пов'язані з баскетболом, а одні з найперших мають футбольну тематику. Влад також займається футболом, навіть є гравцем футбольної команди коледжа. Все ж добре, що Нік більше не займається цим видом спорту. Уявляю, які б концерти відбувалися на кожному їхному тренуванні.

 З цими думками я закриваю кришку ноутбука, вирішивши не підписуватися на блондина і лягаю спати.