Розділ 2. Ната

 Цей день продовжує мене дивувати все більше й більше. Я б скоріше очікувала тут побачити ту жахливу трійку ніж якогось чоловіка, який зараз цілував мою маму. Щоб якось повідомити про свою присутність, я прочистила горло. Мама відразу ж відскочила від свого бойфренда і, опустивши голову підійшла до чайника.

- Ти рано. - промовила вона, поцілувавши мене в щоку. - Чаю?

- Ніхто не хоче мені пояснити, що тут відбувається? 

 Я обережно пройшла й сіла за стіл навпроти нашого гостя, який тяжко зітхнув і поставив чашку на стіл.

- Я Анатолій, - представився чоловік, протягнувши мені руку через стіл.

 Я чемно її потиснула і почала барабанити пальцями по столу, очікуючи продовження, яке ніхто не поспішав озвучувати.

- Нато, тут така справа... - нарешті почав Анатолій. - Ми з твоєю мамою вирішили...

 Але договорити він не встиг. Мама його перервала, ставлячи переді мною чашку й займаючи місце збоку.

- Ще зарано про це говорити. - додала вона.

- Зустрічатися? Жити разом? Одружитися? - запитала я, змусивши маму подавитися ковтком чаю, який вона саме робила.

 Я дбайливо поплескала її по спині.

- Нато!

- Що? Хіба я не маю рації.

- Маєш. - включився в розмову наш гість. - Але мама вважає, що нам ще зарано знайомитися і взагалі, що ти будеш проти наших стосунків.

 Я перевела здивований погляд на маму.

- Тобі слід було знати, що я не буду заважати твоєму щастю. - сказала я, взяла свою чашку і попрямувала в свою кімнату.

 Взагалі було навіть трохи образливо, що моя мама такої думки про мене.

 Зайшовши до кімнати, я ставлю чашку з чаєм на білочніжку тумбочку біля ліжка, а сама плюхаюся на нього, сідаю по-турецьки і кладу собі на ноги ноутбук. Замість того, щоб виконувати цілу гору домашнього завдання, я вирішую просто відпочити і подивитися серіальчик, який через навчання не можу нормально закінчити дивитися, хоча залишилося лише чотири серії, в яких має відкритися вся історія, яку розвивали двадсять сім серій. Не розумію, навіщо протягом всього серіалу накопичувати багато загадок, а потім просто все спихувати в останню серію? Але я всеодно натискаю на пробіл, беру в руки чашку і починаю спостерігати як на екрані з'являється рука, яка підсипає щось у чашку з кавою. Чудово, ось ще одна загадка.

 Коли двадсять восьма серія підходить до кінця, в двері моєї кімнати стукають, а за мить вони розчиняються і в щилині показується мамиеа голова.

- Нато, можна з тобою поговорити? - обережно запитує вона і, коли я киваю, заходить всередину, зачиняючи за собою двері.

 Я ставлю титри на паузу і відкладаю ноутбук на тумбочку, звільняючи місце на моєму ліжку для мами.

- Нато, я не хотіла тебе образити своїми діями. Просто в нашому житті ніколи не було чоловіка і я боялася, що ти дуже погано це сприймеш, а я... - вона тяжко зітхнула і опустила очі.

- А ти надто закохана, щоб відмовится від нього? - підказала я і вона кивнула.

- Тобто... Звісно, якби ти була проти наших стосунків, я б припинила спілкування з ним, як складно мені б не було.

- Я не проти? - добродушно відповідаю я.

- Справді?

 Я киваю і на обличчі мами розквітає щаслива посмішка. Вона міцно мене обіймає і цілує в макушку.

- Я знала, що ти в мене розумна дівчинка.

- Але все ж мовчала. - підколюю її я.

- Більше не буду.

 Це розпалює мою цікавість і, вивільнившись з обіймів, я сідаю зручніше.

- Отже, як давно ви зустрічаєтеся?

 Мама сміється, закриваючи обличчя долонями.

- Ну ж бо, - я віжводжу її руки від обличчя. - Не соромся.

- Я відчуваю себе шістнадцятирічною дівчинкою, яку мама розпитує про нового залицяльника.

 Я знизую плечима.

- Що поганого в тому, щоб знову відчути себе молодою?

 Протягом наступних пів години ми з мамою переміщуємося на кухню, де я продовжую ставити свої запитання, але вже п'ючи чай і тортик, що приніс Анатолій. Шоколадний. Мій улюблений, до речі. Подумки я поставила йому додатковий плюсик.

 Протягом розмови стає відомо, що знайомі вони вже три роки і він був в нас вдома значно більше одного разу. Всі ті рази, коли я приходила додому, а в нас були полагодженні дверцяти шафи, які ще вранці мало не відвалювалися, труба в душі, змінена лампа в коридорі, я мала здогадатися, але вірила маминим словам, що вона просто викликала майстра. Всі ті квіти і шоколад, який мама ніби-то ''купила сама'' також були справою рук її залицяльника.

- І які у вас плани на майбутнє? - нарешті підходжу я до кінця свого допиту.

 Мама ховає обличчя за чашкою чаю і відповідає лише за кілька секунд.

- Мені здається, що він хоче зробити мені пропозицію.

- І ти погодишся? - схвильовано запитую я.

- Якщо ти... - починає жінка, але я її перериваю.

- Ні, мамо. Тут йдеться не про мене, а про твої почуття. Я вже доросла і ти маєш право на щастя і коханого чоловіка.

- Я хочу вийти за нього заміж. - чесно зізнається вона.

 Я посміхаюся, встаю з-за столу і обіймаю її.

- Гадаю, з вас вийде чудова пара.

 Спати я йду в прекрасному настрої, але, як з'ясувалося через пів години моїх намагань заснути'', сна в мене немає ні в одному оці. Тяжко зітхнувши, я відкидаю з себе ковдру і беру в руки телефон. На екрані висять кілька повідомлень від Даши, Влад пише, що завтра зранку зайде за мною, щоб разом піти в коледж. Наступне повідомлення про нового підписника. Я натискаю на нього і в мене перд очима постає профільм високого блондина з аристократичною зовнішністю. 

 Нік Крижевський.