Добре, що ви не чули цих історій

Кажуть, є місця, яких немає на жодній мапі. Села, що зникають із пам’яті, але живуть у шепоті дерев і потріскуванні старих хат. Тут час не йде вперед, а кружляє колами, змішуючи минуле й теперішнє.

У цьому селі не питають зайвого. Тут знають,що цьотка Риська вишиває святі камізельки. Тут не дивуються, коли діти сміються Лісовому Чорту просто у вічі. І полин тут росте не для запаху.

Ці історії — як дим із комина: здається, от-от зникне, але щось важливе залишиться у повітрі. Може, присмак, може, тінь.
Добре, що ти ще цього не чув. Але чи довго втримаєшся?