1 603
Анотація до книги "Вимушений ретрит, або Дізнайся істину у фейка"
Запрошую у світ колоритного українського кіберпанку
Потрапивши у нову гру, дівчина намагається пройтись локаціями, щоб зрозуміти як це працює і зрештою звідти вибратися. На одній із локацій трапляються божевільні роботи, які починають її переслідувати. Хто вони: друзі чи вороги? Як зорієнтуватися у зовсім невідомому середовищі і дістатися істини? Чому так багато архаїки? Ким насправді є Етна? Вона ШІ? Робот? Чи людина? Ким насправді є ті об’єкти, що поводяться ніби як люди, проте часом проявляють себе всього лише як жалюгідна подоба на людей? Де панель управління? А гайди? Хто ті, що приїздять на залізних конях? Це гра чи якась інша реальність? Чи з'явиться павук, що пише коди?
Потрапивши у нову гру, дівчина намагається пройтись локаціями, щоб зрозуміти як це працює і зрештою звідти вибратися. На одній із локацій трапляються божевільні роботи, які починають її переслідувати. Хто вони: друзі чи вороги? Як зорієнтуватися у зовсім невідомому середовищі і дістатися істини? Чому так багато архаїки? Ким насправді є Етна? Вона ШІ? Робот? Чи людина? Ким насправді є ті об’єкти, що поводяться ніби як люди, проте часом проявляють себе всього лише як жалюгідна подоба на людей? Де панель управління? А гайди? Хто ті, що приїздять на залізних конях? Це гра чи якась інша реальність? Чи з'явиться павук, що пише коди?
“Кажуть, українські жінки сильні і вольові, такі витривалі наче роботоподібні). А що якщо навпаки було б – людиноподібні:) цікаво? От і мені теж! Надзвичайна книга, яка здивує вам колоритом мови і сильних жінок. ”
Зміст книги: 22 глави
Останнє оновлення: 05 квіт.
94 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк вирахувати людей, що поставили мені лайк? Я ж не читер і щоб ламати сторінки своїх підписників, морально не можу собі цього дозволити. Агов! Відгукніться! Люди, а можливо хто і з роботів, ви неймовірні!)))
Дуже зацікавила анотація і обкладинка, додала собі в бібліотеку.
А зараз дивлюсь, що останнє оновлення було на початку квітня. Сподіваюся, з автором все гаразд. І хотілося б дізнатися, чи чекати на продовження та завершення книги?
Olga St, Дякую)
Ось і знайшлися робочі руки:)) а потім може й нагодує їх Анісію за працю))) ой а джемилик схоже став останньою краплею)) він ж так боляче кусає, що ай))) я взагалі комах боюся))
Ален Стеллс, Розумію. І у мене є фобії
Ура-а-а! Продовження)))
Та що ж вони всі як зговорилися допекти Анісію до живих печінок?! Мало Опанаска, Стецька та Стефа, так ще й джміль десь взявся! І все до бідолашної жіночки))) Я б і сама в такій ситуації та-акі прокльони б позгадувала, що - стережись)))
P.S.: "Щоб тобі у штанях черви завелися", "Мій дід твоїй бабці носив кізяк у шапці" - як я реготала)))) Скільки ще всього я не знаю! Дякую!)))
Акіра Йєн, Все, як у житті))))
Анісія така войовнича:) Я щоразу захоплююся цим яскравим персонажем. Але, певно, джміль біди наробив:))) Цікаво, коли Етна почне щось згадувати?:)) Якщо почне:)
Катерина Федоровська, Привіт, Катю. Добра душа Анісія, але з перцем. Я не знаю де у хлопців береться терпіння. Та ще й джміль як назло нізвідки десь узявся і в нікуди відлетів, а хаосу наробив, що і сміятися і плакати хочеться. Змішане відчуття))
Я разом з смайликами лиш розводжу руками і очі витріщаю))) дійсно і злиться і хвилюється , і казиться, і переймається))) треба ж таке. Але таких вхопив Опанасько ляща тай не одного:)), але добре що дивий, і що Анісія не добила)))
Акіра Йєн, Ну і правильно))
Лайка Анісії - то як вид мистецтва, от дійсно:))) Так і уявляла ту сцену:)))) Такий колоротний та яскравий персонаж у Вас виходить:)) Опанаско хоч живий залишиться?:)))
Катерина Федоровська, Вітаю, Катю. Для української культури це і мистецтво, і певний культ, який поступається мабуть що лище культиги берегині-матері))) Дякую)) Анісія з повіткою і мене здивувала, не вміє жіночка просто надавати стусанів і заспокоїтись, все має бути гучно і щоб всі сусіди чули))) Живіший будь-кого живого))
Бажаю тихого вечора. Бережіть себе
Вітаю!) І я до Вас з новою порцією захвату!))) Яка ж Анісія вигадлива до лайки, я просто зачиталася))) Неймовірно! Можна до неї на курси які записатися?)))
Ех, і повітка пала смертю, і Опанаско не врятувався... Шкода хлопця. Але й Анісію теж, мало їй синця, так ще й перелякалася за свого підопічного.
Дякую, як завжди - неймовірно цікаво)))
Тетяна Овчіннікова, Вітаю)) Дякую, Тетяно, за відгук. Анісія дуже здібна жіночка, вона то може відкрити курси з навчання етнічної української лайки, але з її непедагогічними методами мені вже стрьомно за її учнів))) Повітку тепер не знаю хто відбудовуватиме, Опанас навряд. Вірю, що з хлопцем все добре і він не дасть сторчака))) Спасибі вам ще раз. Тихого вечора. Бережіть себе
Оце не щастить Анісії, то гарбузи, то комашня, то Опанаско...(( Здається, комусь треба точно зрання "піти на дно", бо будуть непереливки)) Пограв, називається, на інструменті, ох) От так завжди — хочеться, як краще, а виходить — як завжди)
Marinaria, Дякую)) Навзаєм))
Дякую за дримбу )))
Уявляю, як вони сунулися тими городами )))
Alesia, Будь ласка)) Виявилось, що Опанаско володіє цим інструментом)) У всіх своїх персонажів поперепитував хто гратиме, то Опанаско вперед всіх вискочив. Нехай хлопець активничає))) Правда аж надто розгулявся)) Та й дівчата самі захотіли йти тими городами, сказали що у селі їм нудно, тому ніби як навмисне дочекалися пікової стадії весілля, щоб потім городами дати драла)) Головне, щоб ніхто у селі не побачив))
Отакої, Опанаскові точно будуть снитися кошмари у сінніку))) вранці Анісія пригадає йому все. Вгараздило його шуганути Анісію... Хай насувається, та свого не впустить )))
Alesia, З ляку взяв і грякнув Анісію по макітрі)) І смішно, і страшно тепер і йому за себе, і мені за нього))
Ахааа))) яке ж то весілля і без бійки ???
Дуже гарно написано!
Ефект повного занурення у текст гарантований !
Alesia, Вітаю, Лесю. Дякую. Весілля ромів варте того, щоб на ньому побувати)) а без бійки ніяк)) то важливе шестерно свята))
Терміно, терміно потрібно і Анісії дати романтики і тепла стосунків!:))) бо вона родзратована он яка)), щей Опанасько постійно під руку трапляється;)
Ален Стеллс, Спершу мені заболіло за Анісію, але тепер ще більше за Опанаска))
Яке ж оновлення! В мене аж в вухах задзвеніло)) наче навколо мене те все дійство гудить:)) А Етна схоже вже вбулася)) може вона щей на Опанаська поглядає?;)))
А от чоловікам хотілося чересом вгатити по одному місці, зате що пікселі розгубили, себто розум втратили, і бійку влаштували))
А які наїдки...ням-ням, у вас Авторе значно багатший стіл до грибів ще всього всякого є)))
Ален Стеллс, Обов'язково усі разом і розплутаємо))
Ох,пане Акіро! Розбалуєте Ви нас такими частими продами)))
Як же часто в Анісії настрій змінюється - просто не встигаєш за нею. Щойно про сивину в бороду, як тут же про те, які ж вони молодці!))) І сама ніби в тих гарбузах полежала і домброю заслухалася)))
Але Опанаско відмочив наприкінці!))) Мені його навіть шкода стало :( Влетить же бідоласі. Чи, може, Анісія до ранку схолоне?)
Які тільки в Шитках таланти живуть: і домбра, і дримба))) Аж у вухах мелодія звучати починає)
"Ще й візьмуть на зуба" - потягла собі у сховок, бо такого вислову ще не чула)
Дякую величезне за Ваш труд)))
Акіра Йєн, О! Такий посил від автора вселяє надію))) Дякую)
Я в захваті від Вашої мови, героїв, описів. Як завжди, пречудово:)) Анісія, як на мене, трохи позаздрила. Їй, напевно, і самій хочеться ось так з коханим на килимку чай пити та співати:))) Опанаско, бідолашний, втрапив у халепу. Анісія йому таке не забуде:)))
Катерина Федоровська, Дякую, Катю. Мабуть що і дійсно позаздрила. Люди довгі роки разом, а почуття як у молодих)) а вона городами з весілля повертається і причаїлась у гарбузовому вудинні)) а потім ще й Опанаско дав їй по лушпинню, я чесно не знаю що тепер буде з хлопцем)) сподіваюсь, що якось викрутиться))
Ох, яка прода весела й гучна!)) І звісно, яке ж весілля і без бійки))))))) Тим паче ромське:))
Пам'ятаю в 2000-х ці весілля в шатрах у селі — ай краса)) зараз таких весіль вже не справляють(( Хоч у вас побувала на цім цікавезнім дійстві, за що ґречно дякую:)))
Акіра Йєн, Хоча б пощастило, що можна в книжках закарбовувати ці моменти)) Мій найулюбленіший момент на весіллі, це вечір першого дня, коли знімають фату з нареченої й співають "Горіла сосна" і дають дивні та інші смаколики))) Але найцікавіше те, що всі дні весіль розписані на місяць вперед і гуляти перший тиждень можна хоч і без перестанку)) Обожнюю тему таких традицій))
Дякую за творчість!) Зичу мирного, продуктивного й натхненного дня!))
Вітаю) Шкода, що тут майже немає смайликів, бо особисто мої скаженіють від щастя, прочитавши новий розділ)))
Вдома сонне царство - а мені б бігти витанцьовувати разом з ромами під їхні запальні мелодії))) Ледь всі пікселі не розгубила від захвату!
Дякую величезне, продовження у Вас вийшло запальне і цікавезне ❤️❤️❤️
Тетяна Овчіннікова, Також з великим нетерпінням чекаю оновлення)) Дякую
Знову неймовірно радію оновленню:))) Пане Акіро, дуже захопливо, динамічно, яскраво. Я начебто й сама побувала на тому весіллі. А пісні ромські - то взагалі:))) От не вірю, що Ви мови не знаєте? Може, Ви - сам циган:)))))
Катерина Федоровська, Я вам аж повірив)) Дякую
Виявляється і Анісію чимось можна засмущати, так би мовити)) таки зачіпає її пан староста, зачіпає:) айяяй,що ж то він її в гості не зове?) Може одразу зуміж покличе тай господинею у власній хаті зробить:))))
Акіра Йєн, А то Анісія нервує))
Як-то я пропустила оновлення?)
Ох, не перестаю захоплюватися Анісією - не "роботиха", а вогнище))) І щойно сказала - як Мотрі тут же карма прилетіла. Тільки песика шкода, так перелякався, біднесенький.
Захоплююся Вашою барвистою мовою і влучними прислів'ями, які Ви так доречно вплітаєте у канву вашого твору)))
P.S.: пане Акіро, просвітіть неука, бо я вже й гуглила - і не знайшла. А не засну ж тепер, поки не дізнаюся! Що то за "совині сльози"? Я такої рослинки не зна-аю!)))
Відредаговано: А, все, перечитала коментарі і побачила, що я не одна така не знаюча. Дякую за роз'яснення)))
Тетяна Овчіннікова, Дякую, що поділилися своїми спогадами і за пораду. Були часи)) Всі канікули проводив у бабусі у селі, сіном займався на могилі)) Одразу через дорогу молода сосна, а трохи далі вже ліс, збирали маслюки, сухі гілки з шишками. А за городами річка, а попід річку росла ожина. Якщо переплисти через річку, то в сезон можна було суницями поласувати))
Дякую. Навзаєм
А, можливо, під тим горбом пункт управління людиноподібними?:)))
З Мотрі посміялася:))) От хоч описи, хоч кумедні ситуації вдаються Вам однаково добре, шановний авторе:)))
Alesia, Вам дякую і низесенько вклоняюсь)) Бережіть себе
Прочитала перший абзац 18 розділу і не змогла втриматися, щоб не написати коментар))) Перший абзац мені нагадав картини Катерини Білокур. Як же гарно написано!!! Знаю усі назви рослин, а ось "совині сльози" довелось загуглити)))
Дякую, що створюєте красу! Руки самі тягнуться до олівця. Твір надихає )))
Акіра Йєн, Обов'язково!!!
Ото які міцні словечка)) Аж любо слухати:))) Село, воно і у вірті село:)) Чудова прода, пишномовна))
Акіра Йєн, І я обожнюю)) Й око тішиться, й душа)
Я вже уявила колосок з квітами)) яка то краса,а на довгому волоссі. Дуже люблю всілякі плетення:) Етна буде красуня))
Ну а Анісія у своєму дусі)) де ж той староста, хай одружується на такій жінці, що ж так бариться))) треба щоб подобріла трохи жінка)))
Ален Стеллс, Протримайтесь ще)) *долоньки склав і кліпаю оченятами *
Коли читаєш розділи про смачнющі страви, які готує Анісія, так і хочеться запитати : - Розробники, агов! Це ви читачів програмуєте на спонтанний жор?)))
Текст написаний так, що не тільки картинку можна уявити, а й почути, як вурчить шлунок у Стефка)))
Alesia, Доброго дня)) Мені цього разу теж захотілося страв з печі покуштувати, картопельки, пиріг з вишнями. Ням-ням)) Обожнюю, а гриби так смакові рецептори стривожили, такий аромат відчув запечених грибів і присмаженою зверху сметанкою. Господи! Що робить їжа з людьми)) Ніколи не знав, що я є фанатом, щоб попоїсти)) Стефко, бідолаха, лишився замурзаний, голодний та ще й побитий)) Дякую вам за добрі слова. Бережіть себе
Як же вправно Ви поєднали стародавнє замовляння з сучасним "зафіналила"!
Ох щось не віриться мені, ща Анісії й справді потрібна та технічна допомога))) Скоріше вже Етні, проте припущень робити не беруся)))
Дякую, Акіро! Ви - неперевершений майстер слова))))
Тетяна Овчіннікова, Дякую))
Ох, і Анісія :))) Вольова жінка, жінка-вогонь, "коротко й по суті". А лайку двічі перечитала, щоб запам'ятати, така вона у вас барвиста вийшла:))) Мелодійна навіть:)))
Катерина Федоровська, Гарно))
О...який продуктивний і пізнавальний розділ! Мені дуже цікаво що ж таке з тим Опанаськом! Чому прикидається дурним? І я все ще чекаю його візуал;))
Цікаво, що ж то за відмітка така...я взагалі немаю ніяких припущень, Авторе)) ви так вправно тримаєте інтригу! Я розгублена)))
Ален Стеллс, Проявить себе хлопець, потрібно дати час, щоб дозрів))
Ого, які цікавинки випливають на поверхню! Нагадує сюжет "Той, що біжить лабіринтом"))) Але тільки тим, що героїню та Опанаска знайшли на одному і тому ж місці й не пам'ятаючими нічого)) Тепер оце мучайся здогадками, чого їм сюди закинуло і хто це зробив:)) Вони, бува, не нпс? Анісія ними так керує професійно) Такі різні... З нетерпінням чекаю на продовження!)
Marinaria, Організуємо))
Так цікаво! Можливо, Етна й Опанаско - андроїди, експериментальні зразки якісь? Або навпаки були якісь чіпи вживлені в їхніх головах, а потім їх витягнули. Треба йти до цигана та дізнаватися інформацію. Дякую дуже за захопливе оновлення:))))
Катерина Федоровська, Вітаю, Катю)) Хто їх знає)) Але не хочеться, щоб вони були сплавом металу і пластмаси. Можливо ви маєте рацію про чіпи)) але виникає питання хто вживив і хто витяг, а потім викинув на поле богзна-де))) одразу після операції, не по-людськи якось)) Можливо тому у Опанаска й дах поїхав, зачепили щось важливе у голові, а ми на нього сподіваємось))) До цигана підемо на весілля)) Вам дякую. Тихого вечора. Бережіть себе
Ох, дякую за чергове неймовірно захопливе продовження!))) От ніби й відкрили Ви, пане Акіро, завісу таємниці з тими дукатами, але від того лише ще більше питань з'являється. І щось мені підказує, що Опанаско знає відповіді, хоч, можливо, й не всі.
Шалено цікаво читати, будувати здогадки, чекати наступного оновлення)))
Тетяна Овчіннікова, Вітаю, Тетяно. Величезне вам дякую. Так, питань дуже багато, з'явилося кілька зачіпок, яка з них чого варта дізнаємось пізніше і скоріше за все у іншій паралелі)) Мито явно щось знає і Опанаско, тут і доворожки не ходи, прикидається таким. Щось його має вивести з цього стану. актор з погорілого театру)))) Мислете у вірному руслі)) Дякую вам. Тихого вечора. Бережіть себе
Як же вправно Анісія відправила цигана до сусідки))) дісталося ж бідолазі...
Поки дещо незрозумілу щедрість демонструє циган, нехай до Анісії, там в них ще старі справи, а чим приглянувся Етна?
Дууууже колоритно!
Готова танцювати й співати з героями на ромському весіллі)))
Alesia, На жаль, так і є
Так, мені от цікаво з чого то цей циган ось так взяв і подарунки такі подарував. Ну Анісії ще ясне діло, а Етні? Отак от ні з того ні з усього...хм. якийсь таки зв'язок є між ними:)
Дуже...думала яке слово підібрати, і підібрала — переливчаста мова у вас Авторе..
Така бурхлива і переливається як ріка))
Ален Стеллс, Вітаю)) Циган, зробивши такі дорогі подарунки, і тут лишився в дамках. А Етні він нічого і не подарував, срібний кулон повернувся до своєї власниці))) Анісія отримала дарунок попутно, щоб був привід і не викликала підозр увага цигана саме до дівчини)) Є зв'язок, безперечно, потроху будемо дізнаватись)) Дякую вам. Ганого дня! Бережіть себе
Пане Акіро, я знову знімаю капелюха:)))) Ох, ця Ваша мова авторська - це любов:))) А ромську, цікаво, гуглили чи знаєте ?:))))
Катерина Федоровська, А у мене вже навіть з'явилося бажання знайти репетитора з ромської мови)) Не знаю правда для чого)) Якщо танцювати, то вже так, щоб аж ноги гуділи)) Замовлення прийнято))
Ну таке вже начудили-натворили)) Ай, краса!)) І роми тут, і село, і люди, і людиноподібні-роботоподібні))) Дуже цікаво читати:)) Особливо радують око діалектні словечка)) В них відчувається надзвичайний колорит))
Marinaria, Вітаю)) Мав на меті передати наш ріднесенький колорит, щоб аж душу ненадовго вивернуло і швиденько повернуло на місце)) Своє воно таке, душу гріє. Дякую за добрі слова. Бережіть себе
Авторе, від мене Вам лайк (хоч я вже й поставила його раніше)! Але не перестаю вихваляти Ваш талант. З Вашими живими персонажами кожну сценку проживаєш! Це так захопливо, спостерігати, як Анісія виховує циганського барона, а потім - як він з тріском вилітає з сусідської господи!)))
Цікавий дукат дістався Етні))) Думаю, далі ми ще дізнаємося про нього!
Дякую за задоволення від прочитання Вашого твору)))
Тетяна Овчіннікова, Вітаю, Тетяно. Символ берегині - перший дзвіночок. Другий знак ми побачимо у наступному розділі. Мито дуже просив, щоб я якось домовився з Анісією про відкуп, проте роботиха сказала, що на придане вже все зібрано і жадає моральної відплати. Довелось рома відправити до Палагни, яка страшенно боїться циганів))) Кота шкода, вже удруге випадково потрапляє під роздачу. Дякую за добрі слова. Ви чудова! Гарного тихого вечора. Бережіть себе
Ура! Продовження!
Що ж вони всі як зговорилися, покою Анісії не дають? Дошкуляють до живих печінок! Чи то вона вся на нервах через того цигана?
А Опанаско певно куряву здійняв, щоб приховати те, чим займався. Чим, цікаво?)
Дякую, пане Акіро, за фантастично цікаве оновлення)))
Тетяна Овчіннікова, Доброго раночку)) Тетяно, я ще багато кого повідганяв, щоб не пхалися до садиби Анісії, а їм як пороблено, можливо вони усі там моби бездушні, типу камікадзе, тому й не бояться Анісію. Циган такий, свою вигоду завжди знайде. Як кажуть, трохи потерпів - і в дамках)) Опанаско займався важливим, але Анісія, як і ми всі))) поки що не зрозуміє до чого то було. Радий, що вам цікава моя фантастична історія. Дякую, дякую вам)) Вдалого дня. Бережіть себе
Як Вам вдається поєднувати так вдало українське село та кіберпанк?:))) Не уявляю навіть:))) Анісія така ділова, гадаю, що угоду проверне вигідно для себе:))) З дукатом щось нечисто. Якщо це вірт, то, можливо, якась підказка для Етни. Але чому мені здається, що це реальний світ. Можливо, загублений якийсь:)) А на весілля їх також запросять?:))
Акіра Йєн, Ви також:)
Бідний,бідний Опанасько)) знову під гарячу руку потрапив:) він взагалі вміє говорити?)) Чому такий мовчазний)))) я до речі все ще чекаю візуал цього красунчика.
Мені здається, що Етна якось пов'язана з тими ромами)) але не знаю як))
Ален Стеллс, На ваше прохання залюбки)) Бережіть себе
Бураки радочками це ж так моя бабуся говорила, їй Богу вам кажу авторе.)) Наче я знову в неї в селі побувала, а вона мене вислала на город той бурак сапати)))
Щось Анісія як для робота занадто пластична і криклива)) ахах)) забагато в ній людського так би мовити:)) може вона людина звичайна?)
Ви, Авторе, мабуть проробила чималу роботу, щоб знову оживити ці всі словечка))) дуже колоритно!
Alesia, Дякую за чудовий діалог)) Буде продовження)) Тихої ночі!
Тю, яка ж Анісія роботиха???)))
Вона б будь-якого робота (навіть найсучаснішого) швиденько з ладу вивела )))
Дякую за розділ з перцем ❤️
Alesia, Треба дійти до того місця)) У самого аж руки сверблять))
Ой, продовження!)))
Як живу уявила ту бійку між Анісією і сусідкою. І не знаю, що робити: чи зі сміху плакати, як ті смайлики, чи розмиряти лізти))) Куди тому Тарасовичу - Анісію треба було старостою села ставити: в неї вмить би всі в Шитках (назва ж яка - ух!) по струночці ходили.
Від фрази "бураки радочками" таким теплим і рідним повіяло, що аж серце защеміло!
Дякую за таке прекрасне веселе продовження)))
Alesia, Ну емоції ж! Емоції від прочитання зашкалюють))) Нитку - теж, але просто буряки))) Просто - так душевно, що серце стискається)))
«Йосип драний тебе цілував»:))) Пане Акіро, Ви геніально пишете:))) Я не втомлюся Вас хвалити:)))) Анісія - це любов:)) Мова, описи, діалоги - все чудово:))) Дякую!
Катерина Федоровська, Я ж пишу, як черепашка)) Яке там публікуватися)) Чесно, ні разу на гадку таке не спадало))
І хто ж це там щебече з Ластівкою? Аби не той, на кого лиха Анісія))) бо дістанеться обом )))
Alesia, Ластівка і ще одна персона - автономні персонажі)) Роми вони такі, самостійні і вільні, як той жеребець, що втік))) Анісія не має на них впливу, лиш спогадів лишилося про одного)) Ця вогняна жіночка у фіналі дізнається з ким колись дуже давно мала справу)) Дякую вам! Гарного дня
Нарешті, дісталася до книги)))
Обіцяю, що наздожену.
Коментарі будуть із запізненням, але буду ділитися тим, що вразило!
1 розділ - я десь збоку бачила себе малим метеликом, якого, наче павутинням, огортає книга та бере у свої тенета сюжет.
2 розділ вразив контрастом старовини та новітніх технологій, які витіснили людей.
Детально, скрупульозно та майстерно описано старовинну хату. Я, наче, на власні очі побачила оту ікону у кутку, мальовану піч, ледь не перечипилась об коцюбу та відчула аромат хліба з печі...
Подобається колорит, а візуали у блогах - насолода!!!
Alesia, Теж великих та гарних павуків не те що не люблю, а побоююсь)) Люблю таких тендітних)) Нехай з довгими лапками, але не товсті)) От в цьому і чарівність павутини, коли з крапельками роси і як виграє веселкою, такі переливи. Павуки - вроджені митці, але вони про це навіть не здогадуються)))
4 та 5 розділи ще більше додають контрасту та показують такі людські почуття))) щось зовсім не віриться у версію про войовничиу роботиху)))
Гарне ім'я)
Акіра Йєн, Дякую ❤️
Дуже подобається, що кожен розділ пересипаний нашими старими словами та до кожного слова є пояснення наприкінці розділу.
Деякі слова знаю, про котрісь за змістом здогадуюсь, але є й такі, які зустрічаю вперше. Яка ж наша мова багатюща та розмаїтна!!!
Alesia, Теж у шкільні роки дуже зачитувався О. Кобилянською, Г. Тютюнником і О. Довженком. Їхня мова, колорит, подача, герої... все, що ними написано - такий смак. Читати їх - одне задоволення. А "У неділю рано зілля копала" - це вже класика. Наш спадок дуже багатий і розмаїтий, лиш потрібно пам'ятати стежку до нього і черпати))
Розділ 3 - люблю, коли співають пташки та стежина вкриває мокрець)))
Дуже автентично. Гарна мова. Смакота!!!
Текст написаний так, що картинки легко оживають та читач бачить не просто статичну картинку, а уривок з фільму.
Alesia, Дуже дякую, приємно знати, що мої описи прийшли до смаку такому вогняному холерику)))
У Анісії особливе ставлення до ромів. Все ж приглянувся якийсь чорнобровий?
Alesia, Чорнобровий мабуть з минулого. Тепер вже викликає лиш злість, розчарував її колись одним словом. Тому вона мабуть так з Тарасовичем, чоловікам не довіряє)) Але ж добра яка жінка, сердечна))
Ахааа))) Певно, твір Аллен Стелс на Вас вплинув, що й у своєму творі про гриби написали))) так смачно!!! Обожнюю печериці )))
Alesia, Так і є, Аллен Стелс вплинула на цю історію)) На Анісію саме Аллен у першу чергу більше звернула увагу, аніж автор)) і потім понеслось)) Цій чудовій людині у разі чого буду винен роялті)) і за грибочки теж, начитався-наївся)) Люблю гриби, особливо печериці, але завжди позитивно сприймаю експерименти))) Дякую))
Добре, що у Аллен зібрався такий чудовий клуб книго-гриболюбів)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати