Розділ 3. Пастка

Перехід до наступної локації дався напрочуд легко. Однаково потрібно бути насторожі, оскільки невідомо, які випробування підготували розраби. Ще нічого, якщо несподівано підкрадеться якийсь навіжений моб і спробує мене налякати. На цю “бойову” одиницю управу я швидко знайду. Гримну на нього — і він одразу ж накиває п’ятами. А якщо трапиться залізяка-Спрут або ненажера-Спайдер, то буде непереливки. Тим більше доступ до меню відсутній. Можливо я перебуваю у творчому режимі, тоді й небезпеки не передбачаються. Якби знаття регламент гри, чи натрапити на гайди, тоді й гра пішла би легше. 

На небі навіть місяць, ніби справжній. Цвіркуни* неподалік у заростях співають аж заливаються. Мабуть, десь близько по сусідству є локація із заплавою.  

—Цр-р-р-р! Цр-р-р! — виводять своїх пісень пташки. 

—Пугу-у-у-у! Пугу-у! — горланить пугач на дереві і зиркає на мене своїми величезними яскраво-помаранчевими очима.  

Прямую у бік світляків. Вже не терпиться ознайомитись і з цією новинкою від розробників. Скоріш за все, модератори разом із веб-програмістами гарували як мінімум рік, щоб створити таку правдоподібну локацію. Дизайн прораховано до найменших дрібниць. Навіть бур’янці висаджено настільки непідробно, ніби самі по собі тут насіялись і давно ростуть. Ступати шкода, аби не зіпсувати такої краси. Ба більше, і дерева, як справжнісінькі, і листя, що стиха тріпотить від легкого подиху вітру.  

Виходжу на стежку і вже ясніш вимальовується картина. На галявині дід-акордеоніст — можливо удосконалена розробка андроїда — припиняє грати на своєму інструменті і пильним оком дивиться на мене. Інші роботи, що пів секунди тому гарцювали біля вогнища, повертаються у мій бік і теж споглядають.  

Святі драйвери! Чого від них очікувати? Різким рухом повертаюсь у протилежний бік і біжу щодуху. Страх і розуміння того, що мене можуть схопити, не дозволяють зупинитись, аби озирнутися і зрозуміти наскільки я відірвалась. Позаду чутно, що переслідувачі зовсім близько. Ось-ось наздоженуть.  

Троян його забирай, де знаходиться опція пришвидшення? Намагаюсь намацати на рукаві ґудзика і щосили тисну на нього. Натомість настає непроглядна темрява. Усліпу біжу і, в надії повернути попереднє освітлення, знову тисну на ту ж кнопку, але вона не спрацьовує. Натрапляю на хащі з колючками. Рвучко намагаюсь виборсатись, проте чіпке тонке гілля сіткою мене обвиває і з кожним новим рухом міцніш стримує. Вже зовсім поряд галас та метушлива біганина. Гострі щипки, ніби кропив'яні голки, крізь одяг врізаються під шкіру. 

***  

*Цвіркун —горобцеподібний птах. Мешкає у чагарниково-трав’яних заростях. Веде потайний спосіб життя. Співає, коли настають сутінки або уночі.