8 186
Анотація до книги "Тихіше води, нижче трави"
Свобода чи вседозволеність? До чого призводить заміна понять і чи може щось уберегти від катастрофи на цьому шляху? Герої повісті — сучасні підлітки 14-15 років, яким доводиться відповідати на ці питання та робити вибір.
Придбати друковану книгу можна у видавництві "Флотилія" за посиланням: https://flot.cc/b/tvnt
Придбати друковану книгу можна у видавництві "Флотилія" за посиланням: https://flot.cc/b/tvnt
Зміст книги: 22 глави
42 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю! В одному з блогів в коментарі, написала, що рекомендувала вашу книгу своїм одинадцятикласникам. Просили описати дитячі враження.Сьогодні нарешті вдалося обговорити вашу книгу. Прочитали не всі, але сподіваюсь, що сьогоднішнє обговорення спонукає до читання тих, хто не прочитав. "Гарно, ніби насправді", "Класно, що Андрій і Аня звернули увагу один на одного", "Чого такий кінець, хіба авторка не могла написати, щоб все було добре", "А, як ви думаєте, вони будуть разом?", "Це "жесть" з цими групами", "За ними психлікарня плаче". Ось далеко не повний виклад тих фраз, які найчастіше звучали. Діти пройнялися цією історією, сказали, що всі події могли бути "в реалі". Тепер думаю, яку ще книгу їм порадити, бо попросили. Їм сподобалась книга й наше обговорення. Дякую за таку книгу)))
Ніка Цвітан, Дякую за зворотній зв'язок. Можливо хтось проаналізує свої вчинки, не повторить помилок. Хтось, можливо, змінить своє ставлення до "крутих" груп або стосунків з однолітками. В будь якому разі, надана Вами інформація для мене дуже цікава.
Рада, що книга тепер доступна у паперовому варіанті, з чим вітаю шановну авторку!)) Читала її та була вражена сюжетом... А він важкий, проте душевний, місцями романтично-наївний, а місцями грубий, бо показує жорстокість людської душі...
Читалось легко, бо було інтригуюче) Такі книги, як ця надовго запам'ятовуються потім. Особисто мені ця історія мужніх підлітків залишила шрам на серці, бо змусила співпереживати героям, радіти й сумувати разом із ними... Дуже потужно! Порушені теми хвилюють, адже як може не хвилювати перше кохання, дружба та несправедливість життя? Цікаво було слідкувати за вихованням дітей у різних сім'ях і розуміти, як від цього багато залежить, як важлива підтримка, визнанням. Про подальшу долю Ані та Андрія після прочитання теж хотілось би дізнатись — їх лінія взаємовідносин напрочуд чутлива)
Дякую, Тетяно, за книгу!)) Багато емоцій та думок принесло її читання:)
Тетяна Гищак, Дякую за запрошення та за творчість!)
Дуже важкий кінець.....
як у житті, але занадто. Не залишило байдужою
Віка Лупанчук, У житті, нажаль, буває ще страшніше.
Дякую за відгук.
Книгу однозначно рекомендую! Не зважаючи, що я особисто більше поціновувач фантастики, цей твір зумів знайти необхідні душевні струни та зіграти на них свою мелодію. Можливо, тому що пройшло всього 10 років, як я й сам закінчив школу і тому події сюжету справили таке барвисте враження.
Повна рецензія тут: https://booknet.ua/blogs/post/375846
Читаю вже четвертий ваш твір - радію якісно написаній, яскравій та граматично правильній прозі!
На цьому ресурсі і взагалі в самвидаві це рідкісна коштовність)))
Теми, що піднімаються, теж життєві та глибокі, прекрасно змальовані!
Lyudmila Sokolova, Дякую!
І сумно і бринить обнадійливо думка про можливий хеппіенд героїв повісті, як дорослих так і юних!
Дякую за творчість, творчої вам наснаги, Тетяно
Дякую за книгу, вона неймовірна! Дуже цікаво описані відносини між дітьми у школі, а також наскільки важливим є вплив батьків на формування особистості дитини.
Алла Мацак, Дякую!
От знову повернувся до вашої історії про Єрьоменка)) підкажіть, що порадили б ще пошукати з підліькової прози на Букнет?
Тетяна Гищак, Хахахахха
Магічні школи — це канєшна жах)))
Прекрасно вас розумію)
Додаю до бібліотеки, обовязково почитаю ваш твір на днях! Запрошую і вас до себе, я пишу захоплююче фентезі з сенсом)
Amilazka, Вітаю і рада знайомству!
Читаю зараз переважно ті творі, які приносять не безстроковий марафон https://booknet.ua/blogs/post/363457. Загляніть, можливо така форма спілкування прийдеться і вам до душі.
Вітаю! Отримав рекомендації почитати вашу роботу :-)
Приєданвся до сторінки, запрошую до своєї.
Трохи пізніше напишу рецензію.
Бажаю гарного вечора.
Тетяна Гищак, Залюбки. Просто я ще наповнюю свої книги. Тому трохи пізніше обов'язково доєднаюсь до марафону.
Дякую за запрошення :-)
Книга Т. Гищак «Тихіше води, нижче трави», на мою думку, не залишить байдужим читача. Може бути схвалення чи критика, але не байдужість. І назва дуже влучна, вона не тільки про бажану поведінку Андрія. Це і про поведінку Жори, і всіх, хто мав відношення до Лаврова.
Чудово показано, що діти – це продовження поведінки батьків: пихатість Лаврових, культ сили Єрьоменків, невпевненість Кирп, адекватність батьків Валери. І в Ані перед очима - приклад матері, яка одна несе відповідальність за сім’ю. Жора спочатку грає роль «подвійного агента», тому й немає репресій з боку Лаврова. Але на те, що він опиниться на «світлій стороні» вказує причина загибелі батька- захисника. От і Жора намагається захищати як уміє.
А за допомогою короткої переписки між членами організації «Червоний дракон» автор дуже гарно показала як здійснюється маніпуляція ще не сформованою психікою підлітків.
Я б радила, щоб дану книгу долучили до списку рекомендованої додаткової літератури у школі.
Ніка Цвітан, Дуже дякую, що не пройшли повз проблем моїх героїв)
Свіжа рецензія за посиланням))
https://booknet.ua/blogs/post/371274
« Але твір завершився і лишив мене точно не байдужим. Простою і вивіреною історією, Тетяні Гищак вдалося дуже зачіпити мої сентименти щодо шкільного життя, підліькових стосунків та теми батьків і детей.
Я наполегливо раджу книгу «Тихіше води, нижче трави», як яскравий зращок підліткової прози. Атмосфера, що відгукнеться всім, живий і наповнений текст. Це твір, що здатен занурити вас у вже забуту боротьбу в шкільній ієрархії, відчуття «іншості», відчуття протистояння суспільству. Не обманюйтесь скромним тегами «іхтамнет», «школа», «булінг». Насправді твір набагато ширший, за усталенні визначення. Тішуся, зо відкрив для себе таку авторку, як пані Тетяна Гищак.
Приємного читання.»
Все не можу второпати про кого йде мова, коли на початку глав короткі діалоги. І мене в підозрах дві особи, але не впевнена.
Я трохи вилетіла в реал, але тепер хочу дочитати, бо історія дуже цікава і тримає. навіть через вимушену перерву і місяць.
Мені ще десять глав і напишу вам враження, бо вражень багато
Катерина Лилик, З 13 розділу Кармос - це Гліб Лавров. В епіграфі є згадка про поїздку в Єгіпет і на початку розділу вказано, хто саме туди поїхав)
Надіслала своїм підписникам рекомендацію на цю книгу. Натхнення і успіху вам, Тетяно.
Єва Ромік, Дякую!
Неочікувано і приємно)
Вітаю, залишаю посилання на відгук книги https://booknet.ua/blogs/post/365522
Директор видається мені дуже розумний чоловіком, який не спішить з висновками і дійсно прагне розібратися з ситуацією. Батько Андрія трохи жорсткий з ним, але можливо саме це і зробило хлопчика вольовим, хоча можливо і є ще щось.
Інна Турянська (Innaturianska), Єрьоменко молодший бере приклад з Єрьоменко старшого. Старший вважає, що тримає сина у кліщатах, проте і молодший певний контроль над батьком також має. У них як у казці Буратіно. Молодший дерев'яний і суне носа куди не слід, а старший як тато Карло розхльобує)
Прчала читати і не можу відірватися) сижу на роботі і кажу ну ще один розділ, і продовжую читати далі))
А ті млинці тітки Надії,розбудили в мені апетит, обожнюю млинці))
Поки не зрозуміло чому батько ставиться так до Андірія, але певна що тому є якась причина. Бо і Андій сходе не простий хлопчик і є якісь у нього секретики)
Ось тут рецензія на Ваш твір: https://booknet.ua/blogs/post/365409
дякую вам за нього!
Щойно закінчила читати — як сіла ввечері, так і не змогла відірватися. Дякую за історію. Сиджу "в ступорі". Більш детальний відгук буде згодом, але історія — підпал
це просто бомба!
Наталия Золотоверхая, Дякую!
Насамперед хочу подякувати. Прочитала від початку до кінця - відірватися було неможливо. Рецензію напишу, але вже не сьогодні. Треба засвоїти прочитане і подумати. Бо книга - вогонь.
Тетяна Гищак, Так, безперечно, бо марафон дуже цікавий. Я анітрохи не розчарована.
Вітаю з безстрокового марафону.
Рецензія розміщена в моєму блозі https://booknet.ua/blogs/post/363838.
Єва Ромік, Прочитала рецензію, дякую. Напишу в блозі трохи згодом.
Друге, що викликало нерозуміння це обставини з Жорою. Він разом ходили проводжати Аню, але його ніхто не пресує і не звертає увагу. Ладно, раз-два не звернули, та мала ця інформація вилізти, він товстий і примітний, його добре знає замовник. Нарешті його мали залякати в школі через спілкування з Андрієм. Теж саме коли він одного з виконавців взяв на понт. Це мало вилізти десь. Третє, це як він приєднався до цього чату. Після розгону, учасники мали залягти на дно, не приймати нікого нового окрім як по протекції. Знову ж таки Лавров не бачить його під своїм носом, а після необачно кинутої фрази в гніві зразу зв'язав Жору зразу з Воргеном. Я, мабуть, не вловила якісь моменти і все це разом викликало дисонанс.
Кінцівка виявилась несподівана і важка. До сліз. Дякую за теми, які піднімаєте і за чудове викладення)
Тетяна Гищак, Пішла читати наступну вашу книжечку)
Доброго дня. Щиро дякую вам за цю книгу. Зачіпила і багато нагадала, про страх, дружбу, любов і довіру, про справедливість. Про важливі речі в нашому житті, які закладаються змалечку.
Деякі моменти виявились не дуже зрозумілими, про них і питатиму)
В історії Андрія був момент, коли він в десятирічному віці ледве не вбив свого маленького названого брата. і при цьому вказано, що батьки звернулися по допомогу до спеціаліста. І після цього він ще й боксом займається. У мене в знайомих була схожа ситуація в віці 9 років, так дитині вліпили діагноз шизофренія, ніяких агресивних занять спортом, пігулки и кожні півроку обстеження на адекватність. Цей момент викликав серйозний дисонанс і взагалі якось зіпсував на мою думку образ головного героя.
Ivanna Taradanova, Добрий день. Зауваження цікаві, можна над ними попрацювати. Про психатрію викрутитися простіше. Про інцидент знає тільки мати, батько і психіатр, звісно що не офіційної медицини. У Андрія не ідеальні батьки. Єрьоменко старших міг і не послухати рекомендацій, а офіційної заборони немає.
Дякую! Неймовірна історія! Чітко висвітлено теми, які дуже актуальні сьогодні. Дуже сподобалося, прочитала на одному диханні! Але історія ніби не закінчена, хочеться продовження...
Творчого вам натхнення та вдячних читачів!
Наталья Петренко, Дякую. Висвітлені проблемі - вічні, але особливо заготрилися напередодні повномасштабного вторгнення. Діти - чутливий індикатор того, що відбувається у світі дорослих.
Дякую! Не могла відірватись! Зворушливо до сліз!
Светлана Пыхтина, Приємно чути)
Заходьте ще.
Класна книга, гарно написана. Незвичний але актуальний сюжет. Хотілось би продовження, відплати так би мовити для Гліба, виправлення мізків для Сашка) Жора... Не плануєте? Взагалі вражена малою кількістю зірочок. Не полишайте цю справу, пишіть, у вас добре виходить. Дякую, обов'язково буду читати Ваші книги!
Тетяна Гищак, Ну от я і отримала продовження у вашій відповіді) Автору натхнення і наснаги, жіночого щастя. Нам всім Перемоги і миру!
Дуже дорослі теми в книжці підіймаються, незважаючи на те, що більшість героїв - діти.
Мені дуже подобається ця історія. Вона глибока і багатошарова. А ще, я майже однофамілиця Гліба, й дивлюсь на нього з якимось двояким почуттям. Наче і гнида, яких пошукати, але ж розумна гнида.
Неймовірно бісить батько Андрія. Таких треба до психологів водити. Так залякати сина, ні довіри, ні підтримки, комунікація на рівні табуретки і ременяки. Це просто капець! В таких татусів потрібно дітей ще маленькими забирати.
Емоцій купа! Чудова робота.
Автор, натхнення вам. Жодних нарікань до книги. Граматично, по стилістиці та характерами - чудово.
Ал Бєлко, Дякую за увагу до моїх діточок) Замутили так, що дорослі ледь розгребли.
Якщо зачепило, одже знущалася над дітьми недаремно.
Неможливо відірватися. Цей текст, ці слова, ця мова, врешті-решт! От точно що, наче музика. Я почала читати і моя звичка коментувати кожен розділ кудись зникла, замінившись "зараз, зараз, тільки гляну що там далі". А далі читаю до кінця розділу і знов те саме "а що ж далі?".
Отже, нарешті я таки змусила себе відкрити коментарі і поділитися своєю думкою: НЕЙ-МО-ВІР-НО. Ви так цікаво пишите, що хочеться зануритися в ваш текст й розтанути в ньому. Читаю, а в голові наче кіно...
Правда, герої мені вбачаються старшими за свій вік, але то вже мої проблеми :D Чомусь вони мені занадто дорослими й розумними вбачаються тут (але це круто, адже діти зараз дійсно розумніші за нас у їх віці).
Андрій то любов :) З перших рядків відчула до нього якийсь палкий інтерес (все в рамках моралі, я пам'ятаю його вік :D). Дуже цікаво спостерігати за ним та його спостереженнями.
Директор викликав неабияку симпатію. Мені з директорами не щастило, тому радію що хоч у книзі все добре із цим :)
Батько Андрія поки питань не викликав. Наче адекватний чоловік. Є проблеми з сином, але думаю, що про їх відносини буде детальніше далі в книзі. І я це дізнаюся, бо обов'язково дочитаю її до кінця.
Діана Козловська, оооо, ну це прям 100%, ти знаєш, поганці то моя слабкість. Але цьому поганцю 14-15, мені не можна у нього закохуватися, тому це материнські почуття :D
Я теж коли не спілкуюся з дітьми, думаю що веду себе й думаю як підліток, бо наче й не достатньо доросла по своїх відчуттях, але як починаю комунікувати із ними то одразу відчуваю свій вік :D
Не чекала такого кінця, чесно)Прочитала половину твору за один день) Спочатку (перші частини) було нуднувато, тому я відкладала на потім. Але потім як затягнуло, не могла відірватися.
Про плюси: дуже вміло затягнули в сюжет. Мені було цікаво читати про героїв, виникало обурення від несправедливості, або захоплення Жорою. Він був моїм улюбленим героєм) Андрій нагадав мого брата. Такий самий — собі на умі. Спортсмен та шибайголова без страху. Батько засмутив своїм ставлення до хлопця. Ох, багато таких прикладів з реального життя. Чому вони не розуміють, що таке виховання калічить? Аня приємна дівчинка, але великою симпатією я не прониклася до неї. Дійсно, вона сіра мишка. Та й у кохання їх я не дуже вірю, бо так не дозволила б до себе ставитися, а вона дозволяє. Марго мені більш симпатизувала.
З мінусів: Не люблю релігію) Мені не цікаво читати про бога та віруючих, бо я в це не вірю. Коли трапляються книжки занурені в такі питання, то зазвичай вже не читаю. Але це суб'єктивна думка. Цей мінус тільки для мене, бо хто вірить, тому все ок. Ще не дуже сподобалося посилання на російській фільм. Мені вважається, що ми не маємо пропагандувати подібне. Заключення в наступному коментарі
Тетяна Гищак, Баба Віра носилася зі своєю вірою, але не розуміла, що діти вчаться на прикладах дорослих. Сама була незаміжня, дочка принесла в “подолі” в 17 років, і онука така ж сама — наївна, довірлива, з фантазіями про принців на білому коні. Як приклад того, що дорослі роблять винними свої дітей у свої же помилках, а не висновки навіть у поважному віці.
Коротше, тут всі постарались, щоб все закінчилось погано.
А найбільше за всіх винний автор) Навіть психіатра притягнув, щоб одній дитині дати в руки залізну трубу, а в голову вселити думки про вбивство, а іншу довести до червоного блиску в очах.
https://booknet.ua/blogs/post/357823
Коментар видалено
Заключення: мені дуже сподобалося. Дуже реалістично. не зіштовхувалася з булінгом в школі (принаймні таким відвертим), але мені цікаво читати такі драми. Поведінка підлітків мені завжди була цікавою. Затягує по самі вуха. Кінцівка трагічна, але я такі люблю) Дуже вдячна за твір. Подібні роботи читатиму із задоволенням!
Вітаю! Дочитала твір і дуже рада, що натрапила на нього.
Рідко коли про школу пишуть реалістично, без прикрас, з усіма проблемами: від доставляння оцінок у журналі до трагічних бійок і розборок. Фінальна трагедія логічна. Вам вдалося провести читача через напругу жахів булінгу.
Хтось може дорікнути, що Лавров - гіперболічний персонаж. Я в школі вже 25 років. І, на жаль, Лаврови частіше зустрічаються, аніж хотілося. І дійсно їм вдається маніпулювати натовпом і окремими людьми. І щастя, що є такі сильні особистості, як Єрьоменко. Але є й жертви.
Хочу відзначити епіграфи-переписку на початку кожної глави. Глибокі філософські думки.
Окремо сподобалося, як подано проблему спілкування батьків і дітей – різні покоління і важкість подолання стіни непорозуміння.
Гарний твір для підлітків. Проблемний, трагічний, але лишає слід у душі. Удачі Вам!
Тетяна Гищак, Щодо напартачила, то царина редагування. Є трошки орфографічних, пунктуаційних помилок і кострубатенькі форми деяких речень, які пов'язані (я так думаю, бо і сама на таке страждаю) із перекладом з рос на українську. Але взагалі враження гарне. Твір не абищиця, ні про що, а наповнений змістом, проблемами - це головне. Я так і думала, що Лавров - то не просто так. Модель поведінки дітей у школі - то відображення подій у країні, світі, тому вийшло реалістично. Страшно? Так! Але то реалії. Дякую, я досі під враженням від твору.
Вітаю з марафону!
Прочитав вже 11 глав вашої книги, дуже змішані відчуття.
З перших сторінок ви закинули у шкільні будні, і у вам просто досконало це вдалося. Наче знов побував у школі, настільки правдоподібно все, що аж гидко. Але це як комплімент, емоцій через край, тож вам вдалося зачепити читача)))
Насправді я спочатку не дуже зрозумів, що повинна донести історія, тож довелося читати далі. В цілому розвиток подій логічний, хоча дещо вибивається. Можливо далі в тексті буде це пояснено, але на цьому етапі - не зрозуміло чому всі вчителі вигороджують Гліба. Ну просто неможливо вірити в таку святість, якісь тупі виходять вчителі. Зазвичай вчителі хоч не мають доказів, але розуміють в чому справа. Не сподобався момент в туалеті, зазвичай на розмови йдуть кудись за туалет, чи спортзал, чи взагалі за територію школи, але аж ніяк не в туалет, куди можуть зайти в будь-який момент. І не сподобався момент з пакетом та битами, це вже якісь суворі 90-ті, це вже не рівень 9-ти класника, а якогось ганстера. І вам також треба передивитися і вирішити, яке насправді прізвище у головного героя - Єрьоменко чи Єременко, таких переплутаних прізвищ у тексті багато.
Тетяна Гищак, Цього я не знав) Не великий прихильник соцмереж. Тоді зрозуміло, що за Аборакс
Прочитала перші розділи, мені дуууже подобається. Всі ми вчилися в школі, всі ми знаємо ці ситуації, хтось менше, хтось більше. Андрій як герой мені дуже подобається. Такий звичайний хлопчак, трошки запальний, знає свою владу та свої можливості. Тому не дивно, що у підвалі так скипів. Можливо, йому треба було б повчитися терпінню, але по собі знаю, що в дитинстві та юності мудрості мало хто набирається. Все у майбутньому. Всі герої чимось чіпляють, можливо, своєю реалістичністю, можливо, тим, що втрапляють у знайомі ситуації. Загалом, за сюжетом цікаво спостерігати, тому, коли буде час, повернуся до вашого твору). Натхнення Вам)
Вітаю!
Читання за обміном # 10, що поза списком
Якби ж я прочитала лише три розділи, як то вимагають правила марафону, чесно, я би мала лише змогу похвалити вашу книгу, бо початок мені сподобався. Тема не тільки серйозна, але і сама по собі драматична, що вже надає історії глибину та величезний рушійний поштовх для сюжету. Але ж ви бажали критики, а я не та людина, що стане на шляху для саморозвитку. Так що: на щастя початок твору мене настільки захопив, що я продовжила читати… ну, поки не прочитала його весь Тож у мене з’явилося не тільки за що вас похвалити, але і деякі критичні роздуми.
Хтось дивиться на обкладинку, хтось на анотацію, хтось на орфографію. Я передусім дивлюсь і оцінюю драматургічну структуру, її якість та наповнення подіями, на образи та розкриття характерів героїв.
До речі, дуже доречна й гарна назва!
Як вже писала – початок мене зачепив: гарна тема, цікаві герої, яким відразу ж починаєш співпереживати. У кожного з вагомих персонажів є деталі, які роблять їх живими.
Але – чим довше я читала, тим більш усвідомлювала, що поступово втрачаю інтерес. Під кінець я все більш думала: чому, що не так і як би це змінити?
Ніна Роса, Ніно, а такі відгуки, як Ваш, обожнюю. І активно користуюся, між іншим. Поки ще не викладаю відгук на Вашу роботу. Ще час дозволяє, адже кількість розділів ще може збільшитися, я так розумію. Поки що єдине - зверніть увагу на слово-паразит "якийсь".
Ой маю сумнів, що у хлопця вийде бути тихіше води і нижче трави) При такому контингенті у класі. Люблю читати про школу. Дуже психологічна картинка вимальовується. Вам особливо вдалися описи зовнішності та характери героїв. Судячи з обкладинки, варто ще любовну лінію чекати. Тож я у передчутті. Твір серйозно чіпляє, тож я пішла читати далі.
Один нюанс, щоб оформити індивідуальне навчання, потрібна довідка ЛКК (комісія медична), а хлопець же спортсмен, тобто із здоровям має бути все ОК. Спортсмени скоріше на екстернат оформлюються, тоді й контакту особливого нема з класом, і навчання домашньо-індивідуальне виходить. У мене так старший син вчився.
Ксенія Демиденко, Дякую, зрозуміла.
О, шкільні будні. Аж згадувати страшно...
З новинкою! Дуже жвавий і ємоційний початок. До гг одразу проникаєшся ємпатією. Класний він у вас.
Тетяна Гищак, Зазвичай так виходить найсмачніше!
О, мені дуже сподобалася анотація. Обов'язково прочитаю! Успіхів :3
Діана Козловська, Буду дуже рада відвідинам. Зайду до Вашої пухкенької якось.
Успіхів та натхнення!
Сакуура, Дякую, приємно. Готовлюсь до наступного марафону)
Успіху - книзі, автору - натхнення))
Лара Роса, Дякую! Прийшла на цей сайт як раз шукати натхнення!
Вітаю з новинкою
Андрійчук Андрій, Дякую. Робота не нова, але в україномовному форматі її ще ніхто не бачив.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати