Будь моїм нареченим

- Маю до тебе прохання, - обіймаю його за шию. - Підіграй мені, будь ласка.
- Що за різка зміна настрою? - сміється. - Вчора ти казала, щоб очі твої мене не бачили.
- Я тебе прошу. Я у відчаї. Підтвердь моїм родичам, що ти мій наречений. Не на довго, лише до Різдва. Інакше вони обнулять моє життя. А вислуховувати всі ці дні, яка я невдаха, просто нестерпно.
- Ну, це досить серйозне прохання, - набиває собі ціну. - Що отримаю на заміну?
- У мене нічого нема, - відхиляюсь, дивлюсь в його нахабні очі, та шию його не відпускаю. - Але я буду до віку тобі вдячна.
- А я думаю є, - кривить губи. - Поцілунок.
- Що? Нізащо, - вже збираюсь його відпускати, та тепер він мене обіймає, обвивши руками талію.
- Тоді твій план не спрацює. Ти ж мусиш цілувати свого нареченого.