Розділ 7

В цю мить світ перестає існувати. Є лише я і він. Його смак відчуваю на кінчику язика. Його гарячий подих лоскоче вуста. Його ніжні губи торкаються моїх так обережно, наче вони найдорожчі на світі.

Колись я мріяла про цю мить. Та ніколи не могла уявити, що це може бути так чудово. Артем гарно цілується. І я навіть не злюсь на нього, що він зробив це без попередження. Не запитав. І всі на нас дивляться.

- Ох, - лише видихаю і кладу вільну руку йому на груди, щоб не впасти. Бо ноги відмовляються тримати. Тремтять, як і все тіло.

- Як ти ставишся до того, щоб провести новий рік на вечірці у Стаса, - запитує лагідно.

- Навіть не знаю, - промовляю розгублено, ще досі вражена поцілунком.

- Треба подумати над цим, - хмикає.

Зустрічаюсь з його поглядом і розумію, що він це серйозно говорить. Ми разом будемо святкувати новий рік? Взагалі то ми домовлялись лише до Різдва.

- І що це було? - до нас підлітає розлючена Леся і руйнує всю чарівність моменту.

Я декілька раз кліпаю, приходжу до тями і нарешті відступаю від Артема. Висмикую з його руки долоню.

- Що тобі не подобається, Лесю? - розвертається до неї Артем. - Я прийшов привітати свою дівчину і наречену.

На останньому слові він робить акцент.

На мене ще ніхто так не дивився, як дивиться зараз моя колишня однокласниця. Цим поглядом можна вбити, спалити вщент.

- Наречена? - це питання призначено для мене, але я мовчу. - Від коли це?

- Яка тобі різниця? - відповідає за мене Артем і знову бере за руку. - Я маю наречену, тому не витрачай на мене свої чари дарма.

Леся важко сопе і тісно стискає губи. Таке враження, що вона зараз лусне від злості. І навіщо Артем зробив цю виставу?

Вона ще мить презирливо дивиться на мене, а потім гордо розвертається і йде. Мені відразу стає легше дихати. Ця дівчина реально скажена.

- Не будемо вам заважати спілкуватись, - каже Артем. - Ми сядемо з Іллею біля барної стійки. Потім побачимось.

Він знову нахиляється, але цього разу цілує лише у скроню.

Чоловіки відходять, а я падаю знесилено на сидіння. Якраз приносять замовлення і я хапаю склянку з соком і роблю декілька глибоких ковтків.

- І що це було? - Дана, котра весь час мовчки за усім спостерігала, тепер вимагає відповіді. - Ти тільки що цілувалась з Артемом.

- Сама не вірю, - кажу чесно.

Переводжу подих і зиркаю в бік бару. Чоловіки сидять до нас спиною, про щось говорять.

Легенько торкаюсь пушками пальців губ, вони досі палають від поцілунку. Невже це було насправді? Наче сон.

- З якої радості Артем тебе цілував? І чому він каже, що ти його наречена? - підозріло мружиться подруга. Вона спирається ліктями на стіл і схиляється так близько, що я бачу усі веснянки на її носі. - Я чогось не знаю?

- Річ у тому, що я попросила його підіграти мені, - я теж до неї хилюсь і понижаю голос, щоб випадково хтось непотрібний не почув. - Я не встигла тобі розповісти. Але вчора моя сестра довела мене і я сказала, що саме Артем є моїм нареченим. От і прийшлось вплутати його у цю історію, він вдає, наче закоханий. Грає роль.

- А цілував тебе наче по-справжньому, - підозріло мружиться.

- Якщо чесно, поцілунки не входили в його обов'язки, - червонію і знову зиркаю у бік чоловіків. Якраз у цю мить Артем обертається і ми зустрічаємось поглядами. Він підморгує, а я різко відвертаюсь, наче засоромлене мале дівчисько. - Не знаю, навіщо він це зробив.

- Бо ти йому подобаєшся і він хотів тебе поцілувати, - робить висновок подруга.

Вона задоволено дивиться на мене і посміхається.

- Не може цього бути, - заперечую. - Я не красива. Він може обрати будь-яку дівчину. Навіщо я йому?

- Ти себе недооцінюєш, Васю, - важко зітхає Дана. - Ти вважаєш себе непривабливою, але це не так. Просто твоя невпевненість у собі не дає тобі відкритись світу і жити вільно. Постійно думаєш, що скажуть інші, завжди хочеш догодити родичам. Забий на них усіх. Став свої бажання на перше місце. І якщо тобі подобається Артем, то дозволь йому тебе цілувати.

Я не знаю, що їй відповісти. Данна має рацію і я все розумію. Але так важко боротись зі своїми комплексами. Вони в'їлись у самі кістки і стерти їх майже неможливо.

- Давай їсти, а то все вистигне, - змінюю тему.

- А він продовжує на тебе оглядатись, - хіхікає Дана через декілька хвилин.

Я ігнорую її коментар і більше ми до цієї теми не повертаємось.

Сидимо з подругою понад годину. Спілкуємось про різні теми, згадуємо минуле. На Артема я більше не дивлюсь і навіть не знаю, чи досі він сидить у кафе, чи може вже давно пішов. Леся більше не виходить в зал і я дуже цьому рада. Все ж таки поцілунок мав позитивний результат. Вона образилась, що Артем обрав мене, а не її — красуню. Нічого, коли випливе правда, вона перша буде зловтішатись, і знову почне липнути до чоловіка.

Зрештою досхочу наговорившись, ми розраховуємось і виходимо з кафе.

- Ми так гарно провели час, може ще колись зустрінемось, - каже Дана.

- Обов'язково, - киваю. - Можна після Різдва. Я буду тут до нового року.

- Рада була з тобою поговорити, але мені час, - вона обіймає мене і дістає телефон, який знову оживає. - Свекрусі вже підгорає, що мене так довго нема. Бувай.

- Щасливо, - махаю їй на прощання.

Дана йде в один бік, я в інший. Погода чудова, так і хочеться прогулятись зимовим містечком.

- Далеко зібралась? - на плече лягає важка рука і я підстрибую від несподіванки.

- Ти мене налякав, - оглядаюсь на Артема і хмурюсь.

Він важко дихає, наче мене наздоганяв. Вирівнюється зі мною, крокує поруч, а я не збавляю ходу.

- Пробач, не хотів, - піднімає руки. - Вже розпрощалась з подружкою?

- Так, а ти зі своїм другом? - примружуюсь. - Невже чоловічі розваги так швидко закінчились?

- У нього свої справи, а в мене свої, - кривить губи.