Розділ 2. Злочин

Червоний дракон. 3 вересня.

Aborax: У кого ти віриш?

Carmos: Я вірю в людину та її можливості.

Aborax: Чи є щось, що обмежує твої можливості?

Carmos: Мій вік.

Aborax: Ти відчуваєш себе дитиною?

Carmos: Ні.

Aborax: Тоді що тобі заважає?

Carmos: Закони суспільства, в якому я живу. Я змушений підкорятися правилам, які вигадують старші.

Aborax: Тисячами незримих ниток обвиває Закон. Розрубаєш одну – злочинець. Десять – смертник. Всі – Бог!

Carmos: Красиво сказано, але складно досягти.

Aborax: Ти маєш право бути вільним. Потрібно тільки повірити в себе і сказати собі: «Я — вільний. Я вільний чинити так, як хочу, я не визнаю шаблонів, вважаю, що дії людини повинні бути підконтрольні тільки її розуму, а здоровий глузд — вище за все». Коли ти зрозумієш і приймеш це, за тобою підуть інші. Вони відчують твою силу та не зможуть встояти перед нею.

Малопомітним Андрію Єрьоменко вдалося протриматися три дні.

На четвертий день математичка, зайшовши на третій урок у клас, з порога оголосила:

— Сьогодні контрольна.

І викликала цим шквал обурення.

— Без попередження — не можна! — проголосило кілька учнів.

— Можна, — ніби нічого не сталося, парирувала Жанна Борисівна. Невисокого зросту, худорлява, порівняно з іншими вчителями вона відрізнялася особливим натиском і рухливістю.

«Це через свою комплекцію, щоб учні не сідали на голову, — подумав Андрій. — А як же їй поводитися? Вона такого зросту, що Лаврову дихає в пупок, а порівняно з деякими дівчатами виглядає мало не вдвічі меншою».

— Ми ще нічого нового не вивчили, — заявив Юрик, якого активно підтримав Данило.

— Контрольна на виживання матеріалу за минулий рік, — наполягала на своєму вчителька, глянувши на Юрика, від чого той відвів погляд.

— Жанно Борисівно, у перший тиждень вересня писати контрольну — не педагогічно. Ми ще не впрацювалися, не розшевелилися, будуть низькі бали, а нам атестат отримувати. Ми все напишемо наступного тижня. — Повчальний тон Гліба Лаврова змусив Жанну Борисівну перевести свій пильний погляд з Юрика на нього.

Нагла усмішка на обличчі учня і німа підтримка всього класу викликали в неї невелике занепокоєння, але вона не збиралася відступати.

— От і впрацюєтеся, а наступного тижня напишемо самостійну за новим матеріалом.

Гул обурення не заспокоювався, і Лавров не забарився підлити олії у вогонь:

— А якщо ми відмовимося?

— Що означає відмовимося? — Жанна Борисівна трохи розгубилася, чим негайно скористався її опонент.

— Ось так, візьмемо й не писатимемо. Що ви зробите?

Весь клас насторожився.

Контрольна з алгебри без підготовки Андрія спантеличила не менше за інших. Останні кілька місяців восьмого класу він ходив на уроки у старій школі як у тумані, а річні вісімки з алгебри та геометрії отримав суто через співчуття вчителя математики.

"Не вистачало отримати пару в перший тиждень навчання".

Своєю відповіддю Жанна Борисівна вбила наповал:

— Якщо ви відмовитеся, я дуже швидко виставлю в журнал колонку одиниць.

— Жанно Борисівно, ви не справедливі, — вів далі Лавров, а клас тим часом притих, з цікавістю спостерігаючи за подальшим розвитком подій. — Ми відмовляємось писати контрольну.

На кілька секунд встановилося гробове мовчання.

— Ми, це ваша величність — Гліб Лавров? — зіниці Жанни Борисівни звузилися. Вона була готова просвердлити своїм поглядом порушника наскрізь.

— Ми, Жанно Борисівно, це дев'ятий Б клас, — заявив Лавров, відчуваючи свою перемогу.

— А ви впевнені, Глібе, що абсолютно всі в цьому класі згодні отримати одиницю заради сумнівних амбіцій деяких?

— Впевнений, — без сумніву усміхнувся Лавров.

Жанна Борисівна відкрила журнал і у повній тиші почала виставляти одиниці.

Першою відреагувала «сіра миша» з другої парти.

— Я не відмовляюся писати, Жанно Борисівно.

На неї зашушукали з усіх боків, і тільки тоді Андрій наважився підняти руку.

— Я теж.

Усі як за командою повернулися у його бік. Очевидно, від «миші» з другої парти іншої поведінки не очікували, але від «новенького».

— У нас так не роблять, — гучним пошептом попередив його товстун Жора, який сидів попереду.

Андрій відчув, як обличчя покривається червоним, але відступати було пізно, Жанна Борисівна підносила йому аркуш із завданнями.

— Ти — Єрьоменко? — запитала вона, роблячи позначку в журналі. Залишила листок на парті й повернулася до свого столу, не чекаючи відповіді на запитання.

Андрій і сам не любив штрейкбрехерів. Якщо клас приймає рішення, це рішення — закон для всіх. Але це в тому випадку, якщо рішення ухвалює клас, а не одна людина.

Після уроку він вислухав не одну претензію на свою адресу. Жора тихо попередив, що Лавров влаштує йому «темну».

На перерві після третього уроку до класу ненадовго зайшла Лариса Вікторівна. Вона оголосила, що Жанна Борисівна скаржилася директору на їхню поведінку, що поведінка ця була недопустима, і вона сподівається, що більше такого не повториться. При цьому Гліб Лавров залишився як би й не при ділі.

"Трепло-улюбленець", — Андрій додав доповнення до характеристики Лаврова.

Цілий вечір його не полишали думки про те, чи правильно він вчинив. З погляду класу це був «підлий» і «боягузливий» вчинок. Особливо незадоволені були впевнені в тому, що якби двоє людей не погодилися писати цю «тупу» контрольну, то Жанна не наважилася б виставляти всім одиниці. А якби навіть і виставила, то за кілька днів виправила б їх на десятки. Вона не ризикнула б зіпсувати тематичні одразу всьому класу.