Розділ 5. Аня

Червоний Дракон.15 вересня.

Carmos: Любов до жінки — це сила чи слабкість?

Aborax: Любов до жінки — це сила та задоволення. Жінка ближче до Нього, вона вирвала людину з кайданів незнання, вона Його вівтар.

Carmos: Вчинки жінки можуть обеззброїти.

Aborax: Тільки не мене. Не можна ставити себе у залежність від жінки. Ти вільний, вільна вона. Якщо не робити її своєю власністю, то й сам не потрапиш у залежність. Залежність – це слабкість.

Єдиною людиною, з ким нормально могла спілкуватися Аня у своєму класі, була Світлана Карнаухова. Світлану вважали дивною, але Ані її дивності подобалися. На думку Ані, у Свєти був імідж, самобутність, власна думка, яка мало залежала від думки натовпу. Першого вересня вона з'явилася в школі в джинсах і пуловері. «У мене немає білої блузки»,— незворушно відповіла на претензії Лариси Вікторівни. Аня проте знала, що у неї є чудова біла блузка, майже нова. Свєта просто не хотіла виглядати, як усі. «Свобода вибору — основна якість сильної особистості», — любила говорити Світлана, і Аня сильно поважала її за це. Майже всі дівчата в класі носили довге волосся, Свєта принципово стригла своє темно-русяве волосся ледь не під їжачка. Аня трохи заздрила подрузі. Сама б вона ніколи, напевно, не наважилася так поводитися. Себе вона вважала слабохарактерною. Якось вона теж захотіла постригтися, але мама схвалила максимум каре. Після стрижки її світло-русяве густе волосся швидко відросло, і все стало як і раніше. Мама вважала, що їй більше йде «висока» зачіска. Перед виступом на черговому конкурсі, а на той момент Аня серйозно займалася сучасними танцями, мама укладала її волосся лаком так, щоб звисало кілька локонів і завжди говорила: «Ти моя принцеса», хоча сама Аня вважала, що до принцеси їх далеко. Лоб — великий, очі маленькі, вилиці випирають і рот до вух. Ще їй не подобалися її брови та вуха. Єдине, що влаштовувало її у власному відображенні в дзеркалі, це був ніс, просто нормальний рівний ніс, але з одним носом красунею не станеш. Чому вона зголосилася писати контрольну з алгебри? Кому і що вона хотіла довести? Та нічого, власне. Вона чомусь подумала, що Свєта оцінить такий вчинок і підтримає її, але те, як та повелася в цій ситуації, сильно її розчарувало. Того дня вони посварилися. Потім, звичайно, помирилися, хоч осад все одно залишився.

— З якої це дурниці ти викликалася писати цю контрольну! — налетіла подруга, як тільки вони зустрілися в шкільному коридорі вранці наступного дня після історії з підвалом. — Ще легко відбулася.

— Ось як? Ти вважаєш, що я сама винна? — засмутила Аня.

Кілька днів тому подруга погодилася з тим, що писати контрольну було її рішенням. І кожен має право приймати своє власне рішення. А тепер вона знову в чомусь її звинувачує! Аня зібралася з думками й додала:

— А Глібушка, звичайно, ангел з крильцями?

Аня знала, що Лавров подобається Світлані. Втім, він подобався майже всім дівчаткам 9-Б класу.

— Гліб — нормальний хлопець, — стала на захист Лаврова Свєта.

— Якби тебе закрили в підвалі, ти б так не сказала, — буркнула Аня. — Ти так закохана в нього, що не помічаєш очевидне!

Вони заходили до класу, і останню репліку почула Марго.

— Хто в кого закоханий? Карнаухова? — вигукнула вона і захихотіла. — Любові покірні навіть такі, як Карнаухова. — Марго відволіклася від свого заняття, — вона упорядковувала зачіску, а Юрик, який сидів поруч на парті, вирішив підтримати її.

— Карнаухова закохана в Шахову, це очевидно! Один одному сцени ревнощів закатують.

У класі перебувало ще кілька людей, але мало хто з них звернув увагу на цей діалог. Обличчя Свєти вкрилося червоною фарбою, але вона промовчала. Промовчала й Аня. Обидві вони пройшли до своєї парти — другої у середньому ряду. Аня відчула на собі пильний погляд Марго, коли проходила повз неї. «Напевно знає про те, що вчора було»,— подумала вона. З Марго, як і з Лавровим сперечатись було собі дорожче. Аня нічого їй не могла протиставити. Марго була красивою. Щоб вона не сказала, Марго знайде слова, щоб усе перекрутити й принизити.

Аня швидко обвела поглядом клас, — ні Жори, ні новенького не було.

«Знову все замнуть, і Лавров кривитиме свою багатозначну посмішку». — Аня поставила сумку на стілець біля парти, але сумка впала, і довелося лізти під парту, щоб дістати пенал, що вилетів.

Жора цього дня не прийшов до школи. Новенький з'явився перед самим уроком і теж поводився начебто нічого не сталося. Лавров «кривив посмішку», Світлана дулася, не вірячи в те, що Гліб Лавров міг заточити Аню до підвалу, а мама ввечері заявила, що якщо так і далі піде, доведеться переводитися в середині навчального року в іншу школу.

***

Аня відчувала себе жахливо. Декілька спроб поговорити з подругою закінчилися найгіршим чином. Будь-яке слово, сказане проти Гліба Лаврова, вона сприймала як особисту образу і, в підсумку, зовсім надулася і пересіла за п'яту парту. Однокласники, дізнавшись, що мама приходила до директора скаржитися, пускали жарти, а Гліб Лавров почав знущатися. Раніше він майже не звертав на неї уваги, але після інциденту з підвалом Аня стала ловити на собі його погляди. На уроках цей погляд свердлив їй потилицю, і як тільки вона оберталася, Лавров розпливався в єхидній посмішці. Проходячи повз її парту, він ніби ненароком намагався зачепити за рукав. Виходячи з класу, ніби випадково зіштовхувався з нею. Щоразу він говорив «вибач» і прикипав поглядом. Цілий тиждень Аня трималася як могла. Вона старанно зображала абсолютну байдужість до таких знаків «уваги». Але «знаки» швидко помітили дівчата, в тому числі й Світлана.

— Ти знущаєшся з мене? — в п'ятницю Свєта наздогнала її дорогою додому. — Ти чудово знаєш, що мені подобається Гліб, і заграєш з ним, щоб мене подразнити?