64 161
“Відьми святої Інсанії ”
Анотація до книги "Психолог для психолога "
Мене звати Самер Седнес і я працюю психологом на кордоні з Флеймсом. І все б нічого, якби в моє життя не повернувся друг дитинства, який випадково зв'язав наші душі. І тепер я бачу його щасливе лице після кожного нервового клієнта. Ще й, як на зло, через кляті бої на територіях феніксів, постійно вимикають світло, а кабінет знаходиться аж на двадцять другому поверсі!
О, свята Інсаніє! Дай мені сили доповзти до робочого місця і не вбити цього красеня сковородою! А то хто ж ще погодиться вислуховувати людські проблеми, якщо нас двох не стане?
О, свята Інсаніє! Дай мені сили доповзти до робочого місця і не вбити цього красеня сковородою! А то хто ж ще погодиться вислуховувати людські проблеми, якщо нас двох не стане?
“Не легко бути психологом для нелюдів, якщо сама не можеш визначитися з почуттями до друга дитинства. Родзинкою книги є фамільяр - кіт, автор, який ще той ревнивиць. Цікава книга, яка заслуговує на увагу. Дякую автору!”
Зміст книги: 43 глави
456 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДобрий вечір, любі читачі. Ця книга хоч і написана у фентезі, але вона відображає реальність в якій ми з вами опинилися. Відключення світла, війна, прильоти. Я дуже хочу, щоб кінцівка теж стала реальністю. Щоб ми з вами могли знаходити таких близьких людей чи домашніх улюбленців, навіть попри всі жахіття.
Будь ласка, залишайтеся людьми, навіть якщо вам дуже боляче. Нехай у вашому житті буде такий самий добрий психолог, який завжди буде поруч підтримувати вас. Дякую вам за підтримку.
Чудовий Самер психолог!
На жаль багато людей залежні від чужої думки що до власного вигляду, роботи та іншого
Анітка Санніфео, Нажаль. Але зрештою завжди будуть люди, які прийматимуть нас абсолютно різними.
Це правда, на даний час люди залежать від чужої думки про себе. Змінюють себе, але потім всеодно залишаються не задоволеними.
Марійка Козарик, Зміни не такі вже й погані самі по собі, якщо справа не доходить до операцій чи того, що шкодить здоров'ю. Але вони мало що дають. Частіше за все проблема не у вазі людини (наприклад), а в мозку. Людина не сприймає себе. І от в цьому випадку, навіть операція по зміні вазі не допоможе. А якщо ще й через когось, то це вдарить по психіці ще краще.
Говорила, просила телефон включитися. Доня потім з мене тиждень сміялася.
Аня Осадчук, ООО. В мене колись був Леново. Дуже любила конкретно той телефон. Дуже зручний був і взагалі не глючило. Нічого. Потім після обнови зіпсувався акамулятор і навіть заміна не допомогла. То я теж просила, щоб ожив. Гроші на новий були, але просто по людських шкода.
Я зі своїм ноутом розмовляю кожного разу, як вмикаю його, оскільки в нього вже відеокарта барахлить, і я любовно її вмовляю попрацювати ще, поки я на новий не накопичу))
Юлія Богута, Або ми з ними))
Я зі своїм стареньким ноутом ще й не так сварилася)) особливо коли він висне, а мені треба щось дуже термінове) тому там точно без гном'ячого самогона не розібратися
Selene Evance, Розумію))). Я в основному з олією сварюсь, коли картоплю смажу. Бо вона плюється на мене
Ох, боюся, така паскуда, як той чоловік, не залишить в спокої дружини хоча б для того, щоб насолити((
Наталка Черешня, Побачимо)
в моєї директорки є дивна звичка говорити з принтером, коли він перестає друкувати. І диво! Він починає друкувати)))
Наталія Шевчук, Техніка як жива)
Дякую за продовження ;)
Юля, Не буду)
І тут є на що пожалітися....тому що життя негірше бразильських серіалів. Знайома живе з чоловіком навіть коли дізналася що він її зраджував після народження дитини. Він розкаявся і в деталях розказав як і коли їй зраджував. Вона простила бо « як дитина без батька». Після другої дитини йому знов припекло «скочити в гречку». Розкаявся і все розказав в деталях. Простила бо « сама двох дітей непотяну». Я її щиро підтримувала, шкодувала і радила цінувати себе та дітей ....але до того моменту поки не дійшло...ЦЕ ЇЇ СВІДОМИЙ ВИБІР! і ЗМІНЮВАТИ вона його НЕХОЧЕ. Тому роблю висновки «Не ВСІ хочуть ВИПЛИВАТИ з власного БОЛОТА». Єдиний плюс з цієї історії-діти незнають про підлість батька. P.s нещодавно родили третю дитину
Юля, Я теж не підтримую. Свого часу була тою, кого гляділи. І в самої дитинства як такого не було, і в сестри не було, бо вона була вимушена тягати мене до значно старших.
Йой, таких історій мені ще чути не доводилося (( сподіваюся, то все гіперболізація й такого насправді не існує, інакше спиніть планету, я зійду
Selene Evance, Я з тобою зійду
Ох були такі ситуації, що в голову не поміщаються(, а саме дивне що їх і вигадують і створюють самі люли
Юлія Богута, Я завжди стараюся прставити себе на місце людини, знайти їй виправдання, бо і сама помиляюся, як і всі. І тому якщо це якась одноразова чи спонтанна зрада ну ще можна якось зрозуміти( хоч і то неприйнятно) але якщо пропонувати своїй дружині щось таке чи регулярно їй зраджувати ну то якось на голову не налазить
Так, люди інколи не просто дивують - шокують. Як послухаєш, чи сам побачиш, до чого додумуються - стає часом страшно від збоченості декотрих.
Тааак, маємо нещасне невзаємне кохання?)))
Юлія Богута, А я думала, в кота пристрастне кохання з першого погляду )))
Він їй прямим текстом...а вона невірить. Навіть котом згідний бути) до цієї глави пасуватиме пісня «Хочеш я твоїм кольором буду...» дякую за продовження
Юля, Хочеш, я твоїм котиком буду,
Супер котиком, супер чудом.
Ніжним, я буду ніжним як кіт,
Якщо ти повірити зможеш мені)
А прокляття він випадково зробив, чи через те, що кохає її?
Марійка Козарик, Випадково) але знав би що так буде, наклав би навмисно)
О, як я розумію кота))) ті мільйонери, боси лізуть і лізуть в рекомендаціях. І ще блін обов'язково має бути мужик сволотою, булінг присутній особливо психологічний. Таке враження, шо автори пишуть то просто з фантазій. Якби вони то в реальному житті пережили, як от я з колишнім чоловіком, то їм би пальці не піднялись таке писати. Вони б хотіли забути то як страшний сон. Для мене такі книги неприйнятні для існування навіть, не те що читання.
Наталія Шевчук, Це орієнтація на їхню цільову аудиторію вилазить боком. Більшість наших жінок, особливо покоління до 30, досить міцно відстоюють свої права та позиції. Ними поиикатм не вийде. І зробити з них груші для биття теж важко. Оця ідеологія "чоловік бог, а я ніхто" притаманна пережиткам союзу. Того авторів які це пропагують дуже легко у віці ідентифікувати. Молоді про таке не писатимуть.
Котик бусінка )))
Читаєш - і сльози капають:)
Юлія Богута, Бо як же я поділяю його почуття щодо письменницьких челенджів ))
О, чудні сусідські війни!
Щось мені згадалося, коли ми були в Барселоні, то вікна готелю виходили на вулицю, на якій футбольні фанатики вирішили відсвяткувати не то перемогу, не то поразку своєї команди. Вже не пам'ятаю. Але десь з 3 до 5 ранку точно спати ніхто не міг. Оце "оле-оле... "
На ранок адміністрація готелю сказала, що для Барселони це нормальне явище.
Юлія Богута, А чого вони?)))
Не переставала сміятися в кожному розділі ??? Книга як прийом в психолога, і посміятися і поскаржитись на проблеми і відпочити можна. Дивно, що не платна ще. І дивно що не в лідерах, бо вона того варта. ♥️
Хочу стати вашим котиком) Це найкраща книга цього місяця)
Прокидання було епічним)) п'ятнадцять годин сну Кріса нікому б не завадили)
Selene Evance, Котик поганого не порадить)))
Це вже доля! Навіть Кріс туди переннісся))
Юлія Богута, Ти - її уособлення для них)))
З волохатих дуп я випала)) дякую Юлічко)
Юлія Богута, Котам 100%)) ахах)
Схоже, їй треба таки трохи речей до Смайлза привезти. Шкода, що шафа не телепортується:)))
Анітка Санніфео, Дуже треба)
Дякую за продовження історії) Зірочка стоїть ще з початку книги)
Аня Мельник, Дякую) актив на платформі трохи впав, того доводиться таким чином його якось підіймати)
Як автора, не скажу, що прям бісить, але хотілося б інколи почути тих читачів, котрі зірочки зрізають. За яким принципом вони те роблять: не сподобався розділ, погано написано, чи не сподобався якийсь вчинок героїв? Ну, хочеться ж знати!))
Анастасія Пасхалова, Це поширена практика. Не в одної мене така біда. Після того як Підтримка була у всіх рубриках, зі всіх 5 по розділах хтось розбивав одиницями. Тобто відразу було видно, бо відсоток однаковий став. Але це пусте. Воно не впливає ні на що. А от сама банерка то дійсно гроші. В мене два пакети з продажів так складали. Один прожив довге, але з 250 переглядів додалась половина десь. А другий зник години за дві - три від сили. І за той період мені додалося з 50 переглядів усього. І я навіть не знаю чи то мої власні читачі були чи то 50 з тієї банерки. Книга просто втратила своє і я втратила гроші з книги.
Ой, насміялась я з тих співів))) Кріс - неперевершений! А яка іронія в котика! Супер!
Мені колись так музику за стіною врубали посеред ночі, поки я молотком в стіну лупити не почала)) Хоча смішно мені тоді не було))
Юлія Богута, Мені потім теж було шкода, але реально дістали)
Неперевершена глава)))) сміялася на весь дім))))
Ольга Волынчук, Дякую)
Крістіан- onelove з першого мурку, бурку, шерстинки, дряпки)))))
Юля, Обидва то моє внутрішнє я)
Незнаю як хто а я навіть мелодію мугикала на слова Кріса щоб пісня була повноцінна)) дякую
Юля, Дякую за таку віддачу)))
Тут можна скаржитись як на прийомі у психолога?) згадалось. у студенстві,останій курс гуртожиток непередбачено, приходилось винаймати кімнату або навіть місце в кімнаті разом з подругою. Враження ненайкращі.Тому що орендарі, пенсіонери, люди з сюрпризами. Одна була дуже набожна, приходила коли заманеться щоб помолитись разом. Через два тиждні виперла бо ми не «віруючі» і племінниця має приїхати. Іншій все було нетак. Нетак двері закрили, на кухні не там стоїть, в кімнаті нетак чисто. Втікли самі бо дістала. Ще в однієї жило «стадо» тараканів,таких величезних що страшно пересуватись по квартирі.Наступні орендарі «відмітились» тим що в сусідній кімнаті жили дівчата що люблять курнути а в іншій хазяйка з 40-річним сином алкоголіком. вечірні крики,бійки,співи... та прихід хазяйки в кімнату щоб сховатись від побиття. Дома не жалілася бо хотіла показатися дорослою та самостійною. Та й нехотілося хвилювати батьків. дякую за можливість вилити тут своє невдоволення;) або порівняти все з 22поверхом і зрозуміти що не все так погано))дякую
Юля, Можна) Ооооо. Мені повезло і я не жила в гуртожитку. Все таки краще дому немає нічого
У мене сусіди були патріотичніші й горланили «Ой, у лузі червона калина». Легше від того не стало, справді)
Selene Evance, Треба поважати інших. Сон то святе
Крім того, що по вихідних на поверх нижче бігали сусідські діти, як слоненята-нічого особливого не пригадую. Хоча було один раз, що коли в ковід працювала з дому, в сусідів за стінкою, хтось дуже гірко плакав, я пішла з шоколадом-щоб якось розрадити, але мені двері не відкрили... Тепер я знаю, що звукоізоляція в нашому будинку так собі...
Аня Мельник, У мене самої син) Щиро радію що живу на першому і нікому не заважаю)
От як читача мене бісять однотипність книг. Я розумію, що є популярні теми, але навіть серед цих тем, можна зробити шаблонну книгу, а можна написати своє. Читала я авторку з росії, то в неї декорації змінювались, а сам сюжет-наче під копірку, це з часом набридає. А ще одна авторка писала різними стилями, в одній серії-на старовинний манер, в іншій-на сучасний і в жанрі детектив, не може все йти під копірку, тому її книги були досить цікавими. Тому вам не потрібно боятись різних жанрів в своїх книгах. Навіть якщо рейтинг якоїсь книги буде нижче, ви як автор, збагатите цей світ. Я чекаю на продовження "Ейлінг")
Maria, Дякую)
Ото Крісу реально наболіло)) Чесний кіт виклав всю свою кошачу душу й біль )) Десь на кошачому самвидаві теж в трендах багатії.
Що бісить мене як автора та читача?
Хммм.
Не знаю наскільки бісить, скоріш обурює та засмучує - відсутність зворотнього зв'язку, коли бачиш, що читають, але переважно мовчки, коли так само мовчки читачі розбігаються...
Книг про багатіїв та босів теж багато.
Я не вмію таке писати, й не люблю писати по шаблону взагалі. А почитати можу, бо цікаво що там напридумували автори.
А як читача бісить коли прода обривається на самому цікавому та хвилюючому моменту. Розумію, що інтрига, маркетинг та все таке. Але реально бісить.)))
Анітка Санніфео, Відсутність коментів то загальний біль. Вчора додалась купа переглядів від нових користувачів а коментів нуль. Обовязково про це напишу, щоб вони зрозуміли що автору треба їхня віддача. Хоч якась
Мій біль, то автопереклад. Іноді прям хочеться запропонувати автору вичитати проду, щоб не було дурних помилок, типу : вона одягнула своє гарне ошатне сукню...
Volant Volant, Оооо. І це теж. Я не взірець грамотності, але відвертий невичитаний переклад мене теж бісить. Особливо якщо він десь в топі. Тупо неповага до читачів.
О в мене колись навпроти в квартирі жила сусідка психічно хвора. То вона вночі по вікнах гатила, дверях, стінах. А через стіну була наша з братом дитяча кімната. А також її балкон межував з нашим. Памятаю раз лежу і тут з'являється її рука у вікні( як з фільму жахів) і починає гатити, аж побила там все, заклеїли потім пластиком. Короче то жахи були нічні і денні.
В неї ще донька була( теж до речі Інна) один раз втікла до нас сусудів, бо її мама вирішила собі скальп зняти. Вопшіп з часом її таки десь закрили у психлікарні, але де вона зараз я не знаю. Може вже й померла, а може і ні.
Інна Турянська (Innaturianska), У мене теж поруч живе психічно хвора жінка. Але вона досить мирна.
Ото наболіло їй та здача на права, що аж на 22 поверх забралася:)))
О, я спробувала здати на права в Австралії.
В Україні вони мені не треба були, у нас громадський транспорт доволі гарно налагоджений.
Тут же мати права й машину мало не must have, особливо якщо хочеш мати гарну роботу. Без прав можуть не взяти навіть. Тому тут машина це не розкіш, а засіб пересування.
На теорію я здала ще у вересні минулого року. Тест не дуже складний, хоч тут є свої особливості.
По-перше, лівосторонній рух, по-друге, дорожні знаки.
Мені подобаються особливо два. Це "Обережно, кенгуру", та "Обережно, вершник".
Тобто, якщо ти бачиш попереду себе на дорозі кенгуру або вершника на коні, то зобов'язан скинути швидкість та пропустити.
Із того, що мені подобається, біля кожної школи стоять спеціальні знаки, що обмежують швидкість, а також світлофори, які миготять в години, коли шкільні автобуси розвозять дітей перед початком занять та після.
Практику я ще не здала, чекала кілька місяців на заняття з інструктором, але навіть після них ще не готова до екзамену.
Maria, Ці кенгуру теж шугані) Як тільки бачать, що їх помітили, то одразу стрибають та ховаються)
Але дійсно незвичне для нас явище)
Мами, мабуть, усюди однакові) Моя хоч такого не влаштовувала, лиш обережно питання інколи ставила)
Юлія Богута, Удача - та ще вереда))
Ну якщо чесно не пригадую, щоб їх то хвилювало, швидше мамі просто було цікаво що і як)
Інна Турянська (Innaturianska), Повезло)
Обожнюю ваш стиль. Книга має неодмінно бути кращою.
Ольга Волынчук, Сподіваюся на це)
Книга просто шикарнюща. Кожен розділ - то просто концентрат гумору і адекватної картини сприйняття світу.
І, повторюсь за ще одною читачкою - обожнюю ваш стиль )
Lesia Yurchyshyn, Дякую))) дуже рада бачити знову вас)
Кіт здається все висловийпро авторський біль)) точніше не скажеш)
Інна Турянська (Innaturianska), Бо це його біль. Він ще багато буде жалітися.
Ой, це одночасно авторсько-читацький біль: всі ці мільйонери та вагітні на замовлення чи дракони з попаданками ((
Бо як читач - не хочеш то читати, а знайти щось інше, до смаку, важко, бо спробуй-но пробитись крізь ці купи однотипних історій!
То як шукати голку в копиці сіна!
А як автор починаєш сумувати: бо таке писати немає бажання, а пробиватись крізь ці рейтинги, аби тебе помітили читачі, інколи здається неможливим((
Анастасія Пасхалова, Я вагітних принципово не читаю. Для мене це тема, котра попри жанр "реалістичного любовного роману" перепльовує мої вигадані світи у фентезі своєю реальністю. Так само як тема, набираюча популярність — "поліаморія". Не маю нічого проти цього в житті, але те, в якому ключі це описують наші автори — викликає нудоту. Про мільйонерів я вже написала. Їх в житті стільки немає, скільки про них пишуть. Ще й пишуть одне і теж. Я люблю реалістичність книг. А там стільки фантазій, що інколи читати неможливо.
Божевілля знайшло нас там, де ми на нього не чекали — на дорозі валялася)) десь біля кіз тьоті Клави
Selene Evance, Кози теж мають право на життя)
Бідний Кріс, увесь біль Самер вилив)) прода на п'ять хвилин спізнилася аж! Бідося
Selene Evance, Ціла трагедія))
Сміялася весь розділ! А ваш котик то щире кохання. Скільки щастя в одному рудому)))))) З нетерпінням чекатиму на ще один розділ. Це певно буде ваша найкраща книга!
Люда, Дякую вам за такий відгук)
Дуже хочеться в це вірити, але поки що все якось туго іде.
Ого, Крістіан не на жарт перелякався)) ох, я б навіть на четвертий поверх не піднялася, двадцять якийсь там мені навіть не світить
Selene Evance, Коти люблять своїх господарів)
Коментар видалено
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати