54 333
Психолог для психолога
Повний текст ·
151 стор.
“Відьми святої Інсанії (Окремі історії)”
Анотація до книги "Психолог для психолога "
Мене звати Самер Седнес і я працюю психологом на кордоні з Флеймсом. І все б нічого, якби в моє життя не повернувся друг дитинства, який випадково зв'язав наші душі. І тепер я бачу його щасливе лице після кожного нервового клієнта. Ще й, як на зло, через кляті бої на територіях феніксів, постійно вимикають світло, а кабінет знаходиться аж на двадцять другому поверсі!
О, свята Інсаніє! Дай мені сили доповзти до робочого місця і не вбити цього красеня сковородою! А то хто ж ще погодиться вислуховувати людські проблеми, якщо нас двох не стане?
О, свята Інсаніє! Дай мені сили доповзти до робочого місця і не вбити цього красеня сковородою! А то хто ж ще погодиться вислуховувати людські проблеми, якщо нас двох не стане?
“Не легко бути психологом для нелюдів, якщо сама не можеш визначитися з почуттями до друга дитинства. Родзинкою книги є фамільяр - кіт, автор, який ще той ревнивиць. Цікава книга, яка заслуговує на увагу. Дякую автору!”
Зміст книги: 43 глави
430 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДобрий вечір, любі читачі. Ця книга хоч і написана у фентезі, але вона відображає реальність в якій ми з вами опинилися. Відключення світла, війна, прильоти. Я дуже хочу, щоб кінцівка теж стала реальністю. Щоб ми з вами могли знаходити таких близьких людей чи домашніх улюбленців, навіть попри всі жахіття.
Будь ласка, залишайтеся людьми, навіть якщо вам дуже боляче. Нехай у вашому житті буде такий самий добрий психолог, який завжди буде поруч підтримувати вас. Дякую вам за підтримку.
Ой, насміялась я з тих співів))) Кріс - неперевершений! А яка іронія в котика! Супер!
Мені колись так музику за стіною врубали посеред ночі, поки я молотком в стіну лупити не почала)) Хоча смішно мені тоді не було))
Юлія Богута, Мені потім теж було шкода, але реально дістали)
Неперевершена глава)))) сміялася на весь дім))))
Ольга Волынчук, Дякую)
Крістіан- onelove з першого мурку, бурку, шерстинки, дряпки)))))
Юля, Обидва то моє внутрішнє я)
Незнаю як хто а я навіть мелодію мугикала на слова Кріса щоб пісня була повноцінна)) дякую
Юля, Дякую за таку віддачу)))
Тут можна скаржитись як на прийомі у психолога?) згадалось. у студенстві,останій курс гуртожиток непередбачено, приходилось винаймати кімнату або навіть місце в кімнаті разом з подругою. Враження ненайкращі.Тому що орендарі, пенсіонери, люди з сюрпризами. Одна була дуже набожна, приходила коли заманеться щоб помолитись разом. Через два тиждні виперла бо ми не «віруючі» і племінниця має приїхати. Іншій все було нетак. Нетак двері закрили, на кухні не там стоїть, в кімнаті нетак чисто. Втікли самі бо дістала. Ще в однієї жило «стадо» тараканів,таких величезних що страшно пересуватись по квартирі.Наступні орендарі «відмітились» тим що в сусідній кімнаті жили дівчата що люблять курнути а в іншій хазяйка з 40-річним сином алкоголіком. вечірні крики,бійки,співи... та прихід хазяйки в кімнату щоб сховатись від побиття. Дома не жалілася бо хотіла показатися дорослою та самостійною. Та й нехотілося хвилювати батьків. дякую за можливість вилити тут своє невдоволення;) або порівняти все з 22поверхом і зрозуміти що не все так погано))дякую
Юля, Можна) Ооооо. Мені повезло і я не жила в гуртожитку. Все таки краще дому немає нічого
У мене сусіди були патріотичніші й горланили «Ой, у лузі червона калина». Легше від того не стало, справді)
Selene Evance, Треба поважати інших. Сон то святе
Крім того, що по вихідних на поверх нижче бігали сусідські діти, як слоненята-нічого особливого не пригадую. Хоча було один раз, що коли в ковід працювала з дому, в сусідів за стінкою, хтось дуже гірко плакав, я пішла з шоколадом-щоб якось розрадити, але мені двері не відкрили... Тепер я знаю, що звукоізоляція в нашому будинку так собі...
Аня Мельник, У мене самої син) Щиро радію що живу на першому і нікому не заважаю)
От як читача мене бісять однотипність книг. Я розумію, що є популярні теми, але навіть серед цих тем, можна зробити шаблонну книгу, а можна написати своє. Читала я авторку з росії, то в неї декорації змінювались, а сам сюжет-наче під копірку, це з часом набридає. А ще одна авторка писала різними стилями, в одній серії-на старовинний манер, в іншій-на сучасний і в жанрі детектив, не може все йти під копірку, тому її книги були досить цікавими. Тому вам не потрібно боятись різних жанрів в своїх книгах. Навіть якщо рейтинг якоїсь книги буде нижче, ви як автор, збагатите цей світ. Я чекаю на продовження "Ейлінг")
Maria, Дякую)
Ото Крісу реально наболіло)) Чесний кіт виклав всю свою кошачу душу й біль )) Десь на кошачому самвидаві теж в трендах багатії.
Що бісить мене як автора та читача?
Хммм.
Не знаю наскільки бісить, скоріш обурює та засмучує - відсутність зворотнього зв'язку, коли бачиш, що читають, але переважно мовчки, коли так само мовчки читачі розбігаються...
Книг про багатіїв та босів теж багато.
Я не вмію таке писати, й не люблю писати по шаблону взагалі. А почитати можу, бо цікаво що там напридумували автори.
А як читача бісить коли прода обривається на самому цікавому та хвилюючому моменту. Розумію, що інтрига, маркетинг та все таке. Але реально бісить.)))
Анітка Санніфео, Відсутність коментів то загальний біль. Вчора додалась купа переглядів від нових користувачів а коментів нуль. Обовязково про це напишу, щоб вони зрозуміли що автору треба їхня віддача. Хоч якась
Мій біль, то автопереклад. Іноді прям хочеться запропонувати автору вичитати проду, щоб не було дурних помилок, типу : вона одягнула своє гарне ошатне сукню...
Volant Volant, Оооо. І це теж. Я не взірець грамотності, але відвертий невичитаний переклад мене теж бісить. Особливо якщо він десь в топі. Тупо неповага до читачів.
О в мене колись навпроти в квартирі жила сусідка психічно хвора. То вона вночі по вікнах гатила, дверях, стінах. А через стіну була наша з братом дитяча кімната. А також її балкон межував з нашим. Памятаю раз лежу і тут з'являється її рука у вікні( як з фільму жахів) і починає гатити, аж побила там все, заклеїли потім пластиком. Короче то жахи були нічні і денні.
В неї ще донька була( теж до речі Інна) один раз втікла до нас сусудів, бо її мама вирішила собі скальп зняти. Вопшіп з часом її таки десь закрили у психлікарні, але де вона зараз я не знаю. Може вже й померла, а може і ні.
Інна Турянська (Innaturianska), У мене теж поруч живе психічно хвора жінка. Але вона досить мирна.
Ото наболіло їй та здача на права, що аж на 22 поверх забралася:)))
О, я спробувала здати на права в Австралії.
В Україні вони мені не треба були, у нас громадський транспорт доволі гарно налагоджений.
Тут же мати права й машину мало не must have, особливо якщо хочеш мати гарну роботу. Без прав можуть не взяти навіть. Тому тут машина це не розкіш, а засіб пересування.
На теорію я здала ще у вересні минулого року. Тест не дуже складний, хоч тут є свої особливості.
По-перше, лівосторонній рух, по-друге, дорожні знаки.
Мені подобаються особливо два. Це "Обережно, кенгуру", та "Обережно, вершник".
Тобто, якщо ти бачиш попереду себе на дорозі кенгуру або вершника на коні, то зобов'язан скинути швидкість та пропустити.
Із того, що мені подобається, біля кожної школи стоять спеціальні знаки, що обмежують швидкість, а також світлофори, які миготять в години, коли шкільні автобуси розвозять дітей перед початком занять та після.
Практику я ще не здала, чекала кілька місяців на заняття з інструктором, але навіть після них ще не готова до екзамену.
Maria, Ці кенгуру теж шугані) Як тільки бачать, що їх помітили, то одразу стрибають та ховаються)
Але дійсно незвичне для нас явище)
Мами, мабуть, усюди однакові) Моя хоч такого не влаштовувала, лиш обережно питання інколи ставила)
Юлія Богута, Удача - та ще вереда))
Ну якщо чесно не пригадую, щоб їх то хвилювало, швидше мамі просто було цікаво що і як)
Інна Турянська (Innaturianska), Повезло)
Обожнюю ваш стиль. Книга має неодмінно бути кращою.
Ольга Волынчук, Сподіваюся на це)
Книга просто шикарнюща. Кожен розділ - то просто концентрат гумору і адекватної картини сприйняття світу.
І, повторюсь за ще одною читачкою - обожнюю ваш стиль )
Lesia Yurchyshyn, Дякую))) дуже рада бачити знову вас)
Кіт здається все висловийпро авторський біль)) точніше не скажеш)
Інна Турянська (Innaturianska), Бо це його біль. Він ще багато буде жалітися.
Ой, це одночасно авторсько-читацький біль: всі ці мільйонери та вагітні на замовлення чи дракони з попаданками ((
Бо як читач - не хочеш то читати, а знайти щось інше, до смаку, важко, бо спробуй-но пробитись крізь ці купи однотипних історій!
То як шукати голку в копиці сіна!
А як автор починаєш сумувати: бо таке писати немає бажання, а пробиватись крізь ці рейтинги, аби тебе помітили читачі, інколи здається неможливим((
Анастасія Пасхалова, Я вагітних принципово не читаю. Для мене це тема, котра попри жанр "реалістичного любовного роману" перепльовує мої вигадані світи у фентезі своєю реальністю. Так само як тема, набираюча популярність — "поліаморія". Не маю нічого проти цього в житті, але те, в якому ключі це описують наші автори — викликає нудоту. Про мільйонерів я вже написала. Їх в житті стільки немає, скільки про них пишуть. Ще й пишуть одне і теж. Я люблю реалістичність книг. А там стільки фантазій, що інколи читати неможливо.
Божевілля знайшло нас там, де ми на нього не чекали — на дорозі валялася)) десь біля кіз тьоті Клави
Selene Evance, Кози теж мають право на життя)
Бідний Кріс, увесь біль Самер вилив)) прода на п'ять хвилин спізнилася аж! Бідося
Selene Evance, Ціла трагедія))
Сміялася весь розділ! А ваш котик то щире кохання. Скільки щастя в одному рудому)))))) З нетерпінням чекатиму на ще один розділ. Це певно буде ваша найкраща книга!
Люда, Дякую вам за такий відгук)
Дуже хочеться в це вірити, але поки що все якось туго іде.
Ого, Крістіан не на жарт перелякався)) ох, я б навіть на четвертий поверх не піднялася, двадцять якийсь там мені навіть не світить
Selene Evance, Коти люблять своїх господарів)
Коментар видалено
Коментар видалено
Я не здавала) але колись в майбутньому все може бути)
Інна Турянська (Innaturianska), ))))))
Та нє, якось може й хвилювалися, але не бурчали
Юлія Богута, Діставали ))))
Водії мене бісять лише на пішоходних доріжках, на котрих їх в принципі бути не має, але ж вони інколи економлять навіть на парі метрів й, що бісить, всі знають про те місце біля супермаркету, де вже не одноразово встановлювали спеціальні стовпчики, щоб за них не заїжджали, але ті навмисне їх зносять й ніхто нікого не штрафує, хоча періодично бувають ситуації, коли тебе ледь машиною не збивають. Це, мабуть, одвічне протистояння тих, хто на колесах проти тих, хто на своїх двох))
Юлія Богута, Отож)
Мене як пішохода бісить коли автівки паркуються в дверях підїзду.
Люда, це не те слово дратує. В нас таке може вчудити лише мазохіст чи самогубець))))
Батьки! ))))
Юлія Богута, проблема в тому, хочемо ми чи ні, але як стаємо батьками то по відношенню до своїх дітей ми вже батьки, і в тій чи іншій формі конфлікт поколінь не оминути. Як будеш опікати- назвуть нав'язливою, дасиш свободу- байдужою, добре як не зозулею)))))
Ой, а це в неї магічна здатність від страху телепортуватися?
Наталка Черешня, В тому і сенс книги)
Коли я здавала га права, мене бісив інструктор
Наталка Черешня, Значить гарно водила) бач як довіряв?)
В мене випадок був, йду собі спокійненько додому біля будинку і тут ззаду машина сигналить. Я сказала водієві, що сигналити треба на дорозі, але у водія-корона, бо я не пропустила його залізне корито. Те, що сигналити в межах міста заборонено-водію начхати, виняток, задля уникнення ДТП. Але яке ДТП може бути в прибудинковій території та між 2 дитячими майданчиками? Закінчилось тим, що мене майже не збила машина та викликом поліції. Якби я тоді знала, про цей закон, що забороняє звуковий сигнал в межах міста, так просто цей водій не відбувся, я б настояла на стягненні штрафу. А так його чекала тільки виховна бесіда від поліції.
Я знаю, що пішоходи не кращі за водіїв, але коли тобі в спину сигналять фактично на тротуарі-це бісить.
Аня Мельник, Дурнів кругом вистачає)
А магічні ліфти там ще не придумали?
Юлія Богута, Який жах, пішки на 22 поверх!!!
Нема чоловіка - нема проблем))
Чудове рішення)
Але про чоловіків, що з неба падають, прикольно)) Білолашні, це ж скількі разів вони ще будуть один рдному палати на голови?
Анітка Санніфео, Чиста правда)))
Багато)
Дякую за проду
Ольга Волынчук, Будь ласка)
дякую за новий розділ. І за перенесення реалій в чарівний світ. Там про це читати веселіше, ніж переживати в реальності)))
Tetiana Nakonechna, Дякую) дуже приємно бачити рідних читачів. Такий собі знак, що пишу не гірше ніж раніше. Дякую за підтримку)
Ой, як водія мене найбільше дратують пішоходи))
Анастасія Пасхалова, А мене велосипедисти та самокатчик)))
як водійку на початках дратувало що процес водіння для мене не автоматичний: пам'ятати, що треба подивитись в бокове дзеркало, включити одночасно поворотник, бачити що переді мною... зараз уже норм. але нелогічні дії інших водіїв часом напружують)))
Tetiana Nakonechna, Мене на практичних заняттях бісило, коли косячили інші водії а я не могла зрозуміти чи це я винна чи вони. Разів п'ять мене прям різко підрізали і рятувала лише гарна реакція та тормози. Геть інструктор матюкався. А ще якось пішоход кинувся під колеса. Ні зебри, ні світлофора — крутий поворот і жіночка з телефоном прямо до мене. Я затормозила, а інструктор сказав що треба було збити) бо збоку ще одна машина їхати могла і вона б її точно збила.
Яка краса! Вже люблю цю книгу!))))
Maria, Дякую за підтримку)
Сходниковий природній відбір? Орігинально, але звучить правдиво, бо пішки на 21 поверх залізти це те ще випробування...
Анітка Санніфео, В живих залишаються найстійкіші)))
В мене батьки живуть на четвертому і то мені важко виходити, а як на двадцять перший вилізти, я поняття немаю))
Інна Турянська (Innaturianska), В мене сестра на 6 жила) сходи вузькі та круті. Іти було одне "задоволення ")
Я вже очікую щось неповторне,нові ліки для моєї нервової системи))
Nata Bond, Дуже рада)
Я кожного дня ходжу по сходам на 5 поверх, бо ліфта в моєму будинку непередбачено. Під час масових відключень світла знайома менше виходила з дому, бо підійматися на 12 поверх не дуже їй хотілось. А колега, що живе на 15 поверсі за час відключень схудла, бо їй треба було вигулювати собаку.
Аня Мельник, Бо це реально важко. Добре ще спуститися. А підійматися...у мене проблеми з серцем і до 22 поверху сили дійти вистачить, а от серця — ні) думаю тема ходьби під час відключення світла дуже актуальна. Особливо зараз. Піде осінь, зима і знову те ж саме.
Тримайтеся!)
Daryna April, Ти теж)
Оце зв'язки у котика!))
Лара Роса, Мафія)
Юхху! Нова історія! Це ж супер! Дякуємо ♥️
Анастасія Пасхалова, Подобається?
Сміялася з жарту про грані душі!)))) Бомба
Ольга Волынчук, Дякую
Годинка спорту це як п'ятихвилинка ненависті, чесне слово))
Юлія Богута, і до себе також)
То він дуже не рівно дихає до неї?))
Юлія Богута, Заспокійливих йому видай, аби до фіналу дожив))
Як завжди прекрасний життєвий гумор :) поки читала про цього котика, моя кицька задерлася на сусідську вишню. З перенесенням було несподівано)
Selene Evance, Кримінальний кіт) Підбиває на злочини))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати