Розділ №15. Сфінкси, рибні магнати та коти на дві сім'ї.

Ви колись бачили товстючого кота, якому дали на вибір купу мисок: з рибкою, молоком, м'ясом та різними  смаколиками? Ось такий вираз обличчя я зараз споглядала в Смайлза — "Стільки щастя, а куди засунути його — не знаю". І не те щоб це мене сильно непокоїло, але я так і бачила, як в його голові бігали пухнасті коти та шукали, що із цього всього добра обрати та як же не лопнути.

— Добре, ти поки подумай, а завтра мені скажеш, — вирішила врятувати чоловіка від біполярного розладу. — А я заберу додому Крістіана, поки він не вирішив переселитися до тебе.

— А може залишишся? Будемо разом ходити на роботу зранку. Я тебе годуватиму смачненьким. Навіть на твого кота згоден. Він мені за сьогодні став майже рідним, — хитро посміхнувся Смайлз та перегородив рукою мені двері. Міцні мускули опинилися перед моїм носом і я мало не ткнулася в них по інерції. 

— Не слухай його! — нявкнув Крістіан з коридору, підходячи ближче та надуваючи свої величезні щоки ще більше. А потім виставив уперед свої пузо та ображено проскиглив. — Він мені пожалів свіжо солених огірочків!

— Та який пристойний кіт огірки квашені їсть?! — щиро обурився Лайт, починаючи виправдовуватися. — Тобі ж погано стане, а Самер потім доведеться з тобою всю ніч біля унітаза сидіти!

— Не твій же унітаз, яка тобі справа? А може в мене мрія така — "Просидіти на колінах в Самер пів ночі"! От звідки ти знаєш??? — випалив кіт, а я ледь стрималася, щоб не розсміятися. Їй богу, скоро очі вицарапають один одному. —  Безсовісний, жадібний, шкіряний зад, який руйнує чужі мрії!

— Я тобі за такі мрії по хвосту дам, — буркнув чоловік, стаючи в позу ревнивця. І тут я зрозуміла в наскільки велику халепу потрапила. Вони ж обидва непробивні були та ревниві до кінчика хвоста. — Ти лише кіт, не забувайся!

— Я кіт, який живе з Сем в одному домі та спить в одному ліжку! Так що вона моя! — ніяк не здавався мій квартирант, поки я чекала доки вони хоч до чогось договориться чи нарешті повбивають один одного. Але схоже, що їм вистачало просто грати на моїх нервах. — А ти їй хто???

— Я хто??? — витріщив очі Лайт, обурено ковтаючи повітря ротом. Першу хвилину він навіть не знайшов, що відповісти на таке нахабне питання. — Я той, до кого вона приходить, коли їй погано, страшно чи коли якийсь телепень по мозку проїдеться. Я її особистий психолог!

— Не треба нам таких психологів, Сем, — гучно прошепотів Кріс, щоб його почули на найближчі квартири. — Я тобі валеріяночки конячу дозу наллю, вмощусь на коліна і ти більше ніколи в житті не перенесешся до цього жадібного пітбуля.

— Ти на святе то не роззувай рота! — гаркнув Смайлз, знімаючи капець з ноги та махаючи ним коту.

— Ви прям як зять із тещею, — мовила, розуміючи, що треба було зупиняти цю божевільню, а то такими темпами ми ніколи не доберемося додому. — Лайте, тобі зранку на роботу, так що іди спи. А тобі, Крісе, ще проду писати. Так що менше буркотіть і більше займайтесь нагальними справами.

Перш ніж Смайлз встигнув щось додати, я зі стогоном підняла важелезну тушку кота і потягнула до вхідних дверей. Десь вже на виході, я помітила боковим зором, як цей хитрий, рудий зад висунув язика та показав його моєму другові дитинства. Це ж треба було таке! От ніби дорослі істоти, а обидва поводилися як ревниві діти.

На вулиці виявилося досить прохолодно, тому я притиснула це пухнасте чудо до себе ближче, аби воно трохи погрілося в очікуванні таксі.

— Нащо тобі ті огірки здалися? — запитала в нього, коли ми нарешті дочекалися таксі та сіли  до нього. 

— Це ж о-гі-ро-чки! А твій телепень мені їх зажав! І от що мені було робити з ним? — нахнюпився кіт, облизуючи лапку. — Хай дякує, що я йому лице не подер і не напісяв у капці. Ти хоч уявляєш, як еротично вони лежали на підлозі? А правий саме на килимку лежав, так щоб точно надовго запам'ятав, як мене ображати.

— Вперше чую, щоб коти їли огірки та вперше чую, щоб капці могли еротично лежати, — здивовано зауважила та перевела погляд у вікно, щоб трохи відволіктися. Але надовго відволіктися не вийшло, бо мене відразу стали переконувати у своїй правоті.

— А що, хай найсмачніше дістанеться людям? Е ні! Так не піде! Я теж хочу смаколиків! — нявкнув на весь салон Кріс так, що навіть таксист стрепенувся від сміху. — І огірочків, і помідорок, і кукурудзи! І морозиво теж. А то якась дискримінація за хвостом виходить. Раз кіт — їж одну рибу та запивай молоком. А від цього знаєш як в животі буркоче?! Та я з туалету не вилажу потім весь день! Їй богу, це придумав такий же розумник, як твій Лайт!

— Він не мій, — спокійно виправила кота й постаралася приглушити стук серця. Чомусь звати Лайта “своїм” для мене було надто дивно. .

— І ніколи ним не стане, —  перебив мене кіт, а потім додав, — Я то постараюсь!

В салоні повисла тиша. Картинки за склом змінювали одна одну. На вулиці монотонно  жовтіло листя, знаменуючи прихід осені.  Цікаво, вона буде така ж весела як і попередня? Чи може поб'є рекорди через війну на території феніксів?

— Няв...згадав, — тихо буркнув кіт, вириваюся з власних думок до реальності. — А ти чого сьогодні зустріч скасувала? Я вже налаштувався був пертись до тебе по тих проклятих сходах.

— Скасувала? — пазл в голові почав складатися. Не дарма ж я пам'ятала, що в графіку були інші імена. Невже це програміст нас зламав, щоб потрапити на зустріч? От гад! Не дарма йому від Найт дістанеться! Так йому і треба. — Так сталося. Хочеш, побуркочи мені дорогою.

— А хочу! — посміхнувся кіт й став жалітися на все підряд, ніби стара бабуся якій заважає, що інші люди взагалі поруч дихають.  — Так ось...

Свята Інсаніє, навіщо ти створила авторів? Як ти взагалі додумалася оживити створіння, яке подібно до тебе, мало розписувати чужі долі та логічно зіставляти долі стількох героїв? От хіба тобі їх зовсім не шкода? Чи це такий вишуканий спосіб для помсти?

— ...я тобі більше скажу! Ці березневі котяри почали ліпити на обкладинки голих сфінксів! Без шерсті! А там такі худі коти, що геть лапами не можуть прикритися! Ні шерсті, ні сорому! — розпалювався Кріс, показуючи на своїх щедрих габаритах когось кістлявого та перекошеного. — А назви! О мої нещасні дзвіночки! Там такі назви, що дев'яти життів буде мало, аби їх викинути з моєї пам'яті! Ти тільки послухай... "Котеня для рибного магната", "Вагітна від трьох рудих", "Березнева кішечка на прокат", "Дві лежанки Мурзіка".