Розділ №5. Чоловік, падаючий з неба

Цікаво, це всі батьки з часом хочуть знайти для свого чада когось, хто б псував їм життя, чи тільки ті, яким самим його зіпсували? Дивлячись на войовниче налаштовану жіночку, котра привела на зустріч свою нещасну доньку, мені хотілося чи то стукнутись головою об стіл самій, чи то стукнути об той стіл міс Тайр. А все тому, що вона настільки пресувала свою доньку, що ми з нею не встигали вставити навіть п'ять копійок у величезну нескінченну тираду про безсовісну доньку.

— ...і що ви думаєте?! Їй вже майже тридцять років, а вона досі не одружена! Ще й без дітей! — обурювалася пухленька жіночка, заломлюючи долоні. — А я не молодію, мені внуків хочеться! В її віці, між іншим, пристойні жінки вже другу дитину народжують!

— Та годі вам, мамо! — здали нерви у Рейни й вона здійнялася зі свого місця. — Я погодилася прийти сюди лише в надії, що хоч хтось зможе донести до тебе, що це моя особиста справа!

— Як ти з матір'ю розмовляєш?! — запищала жіночка, аж здіймаючись з крісла від обурення. Її кучеряве волосся мало дибки не стало. — Хіба я тебе так виховувала?! От невже так важко знайти хоч якогось здохлика собі, щоб порадувати матір на смертному одрі?!

— Та щоб всі матері у світі були при смерті, як ви! Пішки на двадцять другий поверх дійти, тільки щоб пожалітися на мене чужій людині! — сплеснула долонями дівчина та стала ходити по кабінету, тільки щоб заспокоїти свої нерви. — Ще й на що! На те що я додому хлопця не привела! Та який же хлопець погодиться прийти до вас?! Чи ви думаєте, що вони з неба падають?!

Ніби в підтвердження цих слів, почулося  дивне гудіння і прямо на мій стіл звалився Смайлз. Він мав доволі переляканий вигляд, але що гірше — вся його сорочка була облита кавою. І саме тому, перш ніж мої клієнтки встигли хоч щось сказати, Лайт почав в темпі скаженого кролика знімати її з себе, залишаючись в одних штанах. 

— Моя нещасна борода! Що ж ви робите! Я ж весь ранок прасував цю дурну сорочку! — буркотів Лайт, навіть не помічаючи, що перенісся. — А ви знаєте, як це важко робити? Особливо, коли руки з дупи ростуть, і немає нікого, щоб попросити про допомогу!

— Бачиш?! — зраділа міс Тайр та переможно ткнула товстим пальцем у чоловіка. Від чужого голосу, той так і замер з напіврозстібнутою мокрою сорочкою, дозволяючи всім нам роздивитися його міцні мускули. — Таки падають!

— Та щоб вас! — гаркнув Смайлз, одночасно з Рейною, та моментально прикрив долонями голі груди. Але вони мало що змінювали — всі все одно вже встигли усе роздивитися. І магічне тату, і ребра, і накачаний живіт.

— Та я його зараз сама викину назад на небеса, якщо тобі легше стане! — злилася дівчина, прикриваючи очі. А от Лайт добросовісно присів під стіл, щоб сховати голий торс і тепер звідти виднілася лише його патлата голова. — Та в мене хлопець є! Але ж він якщо послухає твої претензії хоча б п'ять хвилин, то відразу ж перестане ним бути! Ти про це не подумала?!

— Хоч гарний? З манерами? З роботою? — відразу почала розпитувати матінка, схопившись за ці слова та за руку доньки. Певно подумала, що та відразу втече.

— Та хоча б стриптиз не влаштовує перед незнайомцями. І з неба не падає, — розумно зауважила Рейна, а я аж посміхнулася. О це так точно переваги. — Пішли вже з цієї проклятої контори, а то ще хтось звалиться. А в мене нерви закінчилися ще на восьмому поверсі й твоїй п'ятій претензії до мене. Гарного дня вам!

— І вам теж...? — ніяково мовила, дивлячись, як панянки підхопили свої сумки та швидко вийшли з кабінету.

Під моїм столом задумливо сидів Смайлз, підперши щоку кулаком, та мовчки дивився їм услід. На годиннику добігав робочий день, натякаючи, що варто було закінчувати весь цей цирк та повертатися додому. Хоча йти чомусь дуже не хотілося. Чи то було ліньки спускатися, чи то чекала претензій від кота, чи то зі Смайлзом розлучатися не хотілося. Певно він теж не дуже то й хотів потрапити додому, бо так і втупився поглядом в стіну, потираючи бороду. 

— Про що ти так міцно задумався? — спокійно запитала, подумки дякуючи, що закінчив мої страждання. Певно якби не він, то ті двоє так би ні до чого і не домовились.

— Якось не очікував перенестись до тебе в перший же робочий день. Це ж якби я працював на іншому кінці міста, довелось би якось добиратися назад та пояснювати керівництву, куди я подівся.

— А ти думав як буде? — іронічно запитала. — Сам же наклав на нас це дурне прокляття. Чи ти вже забув, як ми підлітками кожен день телепортувалася один до одного?

— Знайшла на що жалітися! Ти тоді взагалі чудово влаштувалася! Я в тебе героєм був! — надув губи Смайлз та сперся спиною на ніжку столу, так і розглядаючи мене знизу. — Ти ж коли розставалася зі своїми хлопцями, то дзвонила мені в сльозах, щоб я тебе рятував. Скільки разів я за тебе лякався, переносився та рахував твоїм недобитим залицяльникам зуби за те, що вони  ображали тебе?

— Не хвилюйся, більше  не буду жалітися. Я за цей час значно порозумнішала.

— Стала знаходити нормальних чоловіків, які б тебе не ображали? — скептично здійняв брову Смайлз.

— Краще! Перестала їх взагалі шукати. Нема чоловіка — немає проблем! — розсміялася від щирого серця. — Але, якщо серйозно, то дарма ти сюди переїхав.  Ще дня не минуло, а ми вже другий раз бачимося. Ти хоч уявляєш як нам буде важко жити?

— Так, живеш ти дійсно трохи далеко. Ніччю добиратися не зручно, ще й цей твій новий "недобитий"... — задумався чоловік, а потім серйозно подивився мені у вічі й схопився за мої ж слова. — Стій, як це "нема чоловіка"? Ти що... На жінок перейшла...?

— Краще! — замовкла на хвилину, доводячи Смайлза до нервового тику. — Кота! Красивого такого, рудого.

— То це він в тебе замість бога? — розсміявся чоловік, хапаючись за бороду пальцями. — О це так, Самер! О це так красуня! А я вже думав якось заявитися до вас під час пристрасної нічки, познайомитися! Уявляєш? Ви палко цілуєтесь, а тут я зверху — феєрично падаю між вас. Коліном прямо між його ніг.