54 185
Психолог для психолога
Повний текст ·
151 стор.
“Відьми святої Інсанії (Окремі історії)”
Анотація до книги "Психолог для психолога "
Мене звати Самер Седнес і я працюю психологом на кордоні з Флеймсом. І все б нічого, якби в моє життя не повернувся друг дитинства, який випадково зв'язав наші душі. І тепер я бачу його щасливе лице після кожного нервового клієнта. Ще й, як на зло, через кляті бої на територіях феніксів, постійно вимикають світло, а кабінет знаходиться аж на двадцять другому поверсі!
О, свята Інсаніє! Дай мені сили доповзти до робочого місця і не вбити цього красеня сковородою! А то хто ж ще погодиться вислуховувати людські проблеми, якщо нас двох не стане?
О, свята Інсаніє! Дай мені сили доповзти до робочого місця і не вбити цього красеня сковородою! А то хто ж ще погодиться вислуховувати людські проблеми, якщо нас двох не стане?
“Не легко бути психологом для нелюдів, якщо сама не можеш визначитися з почуттями до друга дитинства. Родзинкою книги є фамільяр - кіт, автор, який ще той ревнивиць. Цікава книга, яка заслуговує на увагу. Дякую автору!”
Зміст книги: 43 глави
430 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДобрий вечір, любі читачі. Ця книга хоч і написана у фентезі, але вона відображає реальність в якій ми з вами опинилися. Відключення світла, війна, прильоти. Я дуже хочу, щоб кінцівка теж стала реальністю. Щоб ми з вами могли знаходити таких близьких людей чи домашніх улюбленців, навіть попри всі жахіття.
Будь ласка, залишайтеся людьми, навіть якщо вам дуже боляче. Нехай у вашому житті буде такий самий добрий психолог, який завжди буде поруч підтримувати вас. Дякую вам за підтримку.
І куди ж це Кріс встиг подітися так зненацькв? На нього аж не схоже))
Наталка Черешня, Він же не безсмертний)
Нова обкладинка - клас! Якраз під свято))
Лара Роса, Дякую, Ларо)
Нє, ну кіт явно напрошується на кастрацію;))
Інна Турянська, Не каструй мені пристойного кота) а то проди не писатииме
Образили бідолашного Кріса, а йому медальку треба з купою консервів котячого корму на додачу))
Лара Роса, І побільше!)
Кріс дійсно став частиною їхньої родини. Руде пухнасте чудо:))
Дякую за продовження ❤️
Анітка Санніфео, Такий собі Купідон)
Який милий і теплий розділ, дійсно помиритися найкращий варіант))
Інна Турянська, Згодна)
Без Крісла, вони ще довго ходили колами.
Марійка Козарик, Згодна з тобою) Кріс хоч і лінива дупа, але корисна)
Ой, сьогодні дійсно навіженний день… Дякую за проду, вона рятує в такі часи ❤️
Анастасія Пасхалова, Рада, що її ще читають) дякую за підтримку)
мда страшний приліт:((( нащо він його зв'язав якщо вони наче домовлялись
Наталка Черешня, капець, милий котик...
І знову святі носочки :)
Кріс - неперевершений! Цікаво тільки: як він Смайлза прив'язати примудрився?)))
Юлія Богута, Про снодійне я не подумала)))
Крістіан пухнастий засранець:)))
Добре, що всі живі й цілі...
Юлія Богута, Коли вже зрозуміє, що він має особий статус, й Лайту не конкурент)))
Цвкаво, що саме надрукувала Самер? І ще цікавий момент, не знала, що у психолога в кабінеті є принтер.
Аня Мельник, В мене принтер є. Але зараз з ним дорогувато виходить. Чорнила та папір не дешеві. Якщо для себе щось друкувати — ще добре. Але якщо не на власні потреби, то воно не окупається.
Айяяй, а як же таємниця пацієнта?)
Наталка Черешня, В реальності вона має бути. Але в казках має бути щасливий кінець для всіх
А це взагалі як таке можливо, щоб кіт міг прикути до ліжка здорового чоловіка, адже Смайлз вже здоровий, чи ні?
Аня Мельник, Магічний світ же) чому б і ні? Обпоїв снодійним, магією переніс та прив'язав. Про це буде далі ще написано)
Крістіан як же ти умудрився так на косячити із Самер. Вона його хоч не придушить за Лайта?
Марійка Козарик, Вона не живодерка))) але мозок виколупає чайною ложечкою
Найт кого завгодно змусить бути щасливим )))
Юлія Богута, Аякже
Так в пошуку!
Цікаво, що задумала Саммер?))
Найт тепер точно шукатиме свого програміста!
Найти знайшла, свого програміста, а Самер підкинула її чудову ідею.
Марійка Козарик, В пошуку?
Найт має рацію: якщо хочеться щастя, за нього варто поборотися, але цей програміст такий непевний, страшно, що вона лишиться біля розбитого корита
Selene Evance, Принаймні вона спробує.
страшна жінка ця Найт) аж мені боязко стало, що вона реально його знайде та закатує
Юлія Богута, обіймами ще не найстрашніше)
Це справді болюча доля. Мабуть, кожна людина має долю, яку не побажаєш іншому, бо її може пройти лише вона сама. А тут така, що навіть ворогові не побажаєш.
Selene Evance, Не побажаю. Нікому в принципі
І таких дуже багато покалічених душ, важко читати , а ще важче усвідомлювати, що це відбувається насправді.
Марійка Козарик, Відбувається. І відбувається набагато більше жахливого
Війна - жахливий абсурд, як і багато чого в нашому житті, на жаль.
Лара Роса, Навіть не знаю якими словами можна її описати
В чомусь я навіть заздрю Найт. Не кожна буде перти як бульдозер, до своєї мети..
Аня Мельник, Мені інколи не вистачає такого бульдозера всередині
Класний метод: вимагати допомогу, а потім самій зробити висновки й помчати їх втілювати))
Лара Роса, І таких зустрічала)))
Активна жіночка ця Найт)) Ще точно до тролів поїде щастя своє шукати...
Анітка Санніфео, Поїде)
Дорога Юля, надзвичайно вам вдячна за всі книги, читаю в ночі, коли нема сну, і тривоги просто зїдають з середини!! Ваші книги роблять надзвичайну справу. Особисто я в книги тікаю від війни, хоч на трохи поринаю в інший світ і в пережиття героїв.
Бажаю вам відпочити і набратись сил внутрішніх. Читаючи про те що ваш чоловік на " нулі" - серце стискається, стискається за всіх наших героїв. Божої їм опіки і чим по скорше завершення.
Lyuda Leh, Певно мені не вистачало чогось такого. Інколи клепка остаточно з'їжджає і здається, що все це нічого не варто. Дякую вам.
Доленосна Найт!))) Хто хоче - той завжди знайде))
Юлія Богута, Всі ми трохи маніяки, коли дуже чогось хочемо)) Чи когось)))
Війна, ранійше було слово яке пережили бабусі, як сьогодні пам'ятаю як вона розказувала як вони із мамою з Чернігова йшли пішки в бік Дніпра, а вона везла свої речі у калясці для ляльок. Нам повезло трохи більше ми виїжджали машиною, а я ніколи не думала що це може статись у наші часи. А вот у прабабці своє кладовище із родичів за хатою, тоді думала як так, а тепер у половини України є таке кладовище, це жах який буде іти з нами по життю
Юлія Богута, Не кожен вміє прораховувати ходи наперед, тому не кожен командир може виконувати бойові завдання, як командир.
Для мене війна це перманентний стрес, емоційні гойдалки, порушення сну і не помічання змін пори року. Коли треба було, то замовлення та відправки всього, що необхідно для перебування в окопі. Я тепер навіть знаю, як можна переслати поштою те, що поштою пересилати не можна...
Юлія Богута, Так, плюс на пошті вказати, що крихке, та щоб не кидали. Але то в минулому році було, може зараз перевіряють...
Ох, Юля...
Мені іноді здається, що є дві реальності, що все це відбувається не з нами...
Хочеться прокинутися вдома, де все мирно й добре. А слово "війна" є тільки в підручнику з історії...
Але друга, сувора реальність, такова, що моя родина двічі біженці-переселенці. Спочатку з Криму, тепер аж за півсвіту...
Війна... Це...
Це коли в одну-дві валізи вміщаєш все своє життя...
Це коли діти одночасно вчасться у двох школах...
Це чати в телеграм, де постійно моніториш новини й тривоги...
Це коли плачеш на лекції з маркетингу за 17 000 км від України, тому що в чат Телеграму скидають фото й новини, що ракета в Одесі зруйнувала музей цікавої науки, бізнес-центр та вибило вікна у Політехі та житлових будинках...
Це коли друзі на ФБ організовують різні збори й ти донатиш, тому, що хлопцям треба дрони, машини, тепловізори та ше багато чого...
Це коли їдеш на зустрч з українською громадою в Сідней (нам до Сіднею щонайменше 1,5 години поїздом), щоб почути рідну мову та заспівати разом "Червону калину"...
Це просто життя на дві країни.... Але за київським часом...
Юлія Богута, Є на курсах англійської українці. Але вони без дітей.
А в громаді зазвичай ще якісь заходи проводять, і дітям цікаво, і дорослим
Яка болюча історія(...війна не зробила щасливим нікого, зате нещасних незлічити
Привіт вам, любі читачі.
Знаєте, якщо "Відьмина служба підтримки" створювалася, щоб ви прочитали та посміялися, то ця книга створена, щоб ви порозповідали про те, що вас турбує. Насправді, я впевнена, що всім нам зараз боляче й важко, і немає різниці чому. Можливо, вас допекло навчання в автошколі. Можливо, вас дістали сусіди, які ночами шумлять. Можливо, вам надто багато задають в школі. А, можливо, ви не знаєте куди втекти від війни.
Більшість розділів у книзі хоч і смішні, але написані для вас. Щоб ви побуркотіли в коментарях та трохи відволіклися від наболілого. Я знаю, що це важко — писати на загал особисте, але коли ви пишете про свої проблеми, вам стає трохи легше. Сподіваюся, вам дійсно стане трохи легше.
Ця книга...ця книга важлива. Читаючи її, купуючи її, підтримуючи її — ви читаєте з користю для себе і для армії. Всі кошти з її продажу підуть на мотор для волонтерської машини, на нуль.
Знаєте...В моєму світі книги рятують людей. Сподіваюся, у вашому теж. Бережіть себе, що б з вами зараз не відбувалося. Одного дня усе це закінчиться, як сюжет цієї книги.
В мене кицька завжди влягалася на свіжо попрасовані речі, або на креслення.
Аня Мельник, Коти любителі тепла)
Обожнюю книгу))))чекаю на продовження
Люда, Дякую вам)
Це так сумно. Мабуть, Лав стане найсумнішим пацієнтом Самер. Так дивно, що в людини з ім'ям Любов уже не видно життя.
Selene Evance, Так.
У неї фамілія Crie. Плач. Кохання через сльози, якщо дослівно
Війна - це біль, коли твоя дитина росте далеко від дому й рідних. Які або в окупації, або близько до лінії фронту, або воюють. Війна - це коли ти виявляєш в собі безмежні сили рухатись далі попри всі удари, що були нанесені. Й з острахом боїшся миті, якщо раптом скінчаться ті сили. Бо є маля, за яке несеш відповідальність. Якому бажаєш світлого майбутнього в колі родини, під мирним небом України. Війна - це коли розумієш, що іноді ненависть - це ще не межа твоїх почуттів. Що бувають набагато гірші відчуття.
Війна - це втрати. Домівок, сенсів, а найстрашніше - людей.
І з одного боку, ти ніби розумієш тих, хто намагається в цьому всьому жити життя, яким воно було до 24 лютого, а з іншого боку, хочеться, щоб вони всі пам’ятали, що відбувається. Щоб думали про це. Постійно.
Анастасія Пасхалова, Я ловлю себе на думці, що більше не знаю як жити без війни. І не вірю в перемогу. Не тому що вона не настане, а... от оголосять про кінець, а що далі? Я не вірю що війна закінчиться оголошенням перемоги. Навіть після "тиші", вона буде з нами.
Для мене війна це якийсь абсурд, котрий я ніколи не зрозумію.
Лара Роса, Мені теж багато чого не вкладається в голові
Важкий розділ...
Анітка Санніфео, Так, я попереджала, що він буде таким. Але ... було б неправильно писати лише щось веселе.
Сподіваюся він його таки не каструє)))
Наталка Черешня, Коти взагалі підступні))
мені запам'яталось ваше питання про виправдання насилля в любовних романах. Тому опишу своє враження: деякі з них міцно побудовані на відігруванні і сексуалізації травматичного досвіду. Десь це лише побіжно, але є книги повністю побудовані на тому, що з героїнею роблять жестяк, не питаючи її, але чарівним чином все закінчується прекрасним коханням.
І тут є нюанс: якщо сприймати це лише як фантазію, ок. Але перед такими творами часом дуже хочеться щоб були написи: ЧИСТА ФАНТАЗІЯ, НЕ ПОВТОРЮВАТИ У РЕАЛЬНОМУ ЖИТТІ, ЦЕ МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО АБ'ЮЗИВНИХ СТОСУНКІВ, КАЛІЦТВА ЧИ СМЕРТІ.
Якось так))
хух, висказалась нарешті, тепер можна йти читати нові розділи :)
Юлія Богута, так да. Такі книги і так часто фентезі, але все одно хочеться додати попереджувальний текст. Бо такі речі треба говорити прямим текстом. І так, насилля, ігнорування думки партнера, і т.д. не приводять до хорошого((( І так, виколупуватись з цих травмованих станів важко.
Моє безпечне місце це також книги))
Хоч іноді й вони не допомогають.
Дякую за продовження:))
Анітка Санніфео, Ненавиджу всією душею кудись вибиратися. До чоловіка їду тільки з великого кохання.
Знайомі проблеми: незадоволені коти, мінімалка, противний директор))
Смішні вони:))
Кріс красунчик пухнастий:))
У мене вже давно немає котів, але колись був один, що розбудив нас о шостій ранку, шкрябанням по холодильнику та нявкаючи, бо хотів БОРЩ!!!
Юлія Богута, Повністю їв))
Дякувати, моя кицька не спить на ноуті)) Але регулярно нявкає мені просто в обличчя кожного ранку))
Юлія Богута, А вона в нас дуже балакуча)) Особливо з ранку, коли їсти вимагає))
Мені здається,що місце немає такого великого значення,як на мене ,то головне,хто з тобою поряд
Тетяна Маркова, Вам теж сил
От у мене також книги - безпечне місце, куди тікаю від усього. І свої, і чужі. Добре відволікають від реальності.
Анна Потій, Інколи хочеться в них жити
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати