1 326
“Везунчики Долі”
Анотація до книги "Протистояння Везунчиків"
Везунчик - це доля, місія чи карма? Пригоди екіпажу космічного корабля "Ластівочка" тільки починаються. На цей раз Ярослава та її друзі стикаються з хитрим та підступним ворогом, який довгими роками намагається встановити своє господство над людськими расами, які входять у Космічну Співдружність. Але робиться все тихо, непомітно, повільно, та ще й замасковано під найкращі наміри . Чи допоможе всесвіт везунчикам цього разу вийти переможцями? Перегортайте першу сторінку, і побачите...
іншопланетне вторгненняпригоди в космосівиживання у небезпечному світі
Зміст книги: 20 глав
88 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОсь і завершилася ця незвичайна подорож. Мені сподобалося, що фінал вийшов світлим і спокійним, без зайвого драматизму. Після всіх пригод Ярослава та Стівен нарешті можуть просто побути разом, насолодитися красою навколо й не думати про небезпеку. А ще приємно, що екіпаж залишився такою дружною командою, де завжди знайдеться місце жартам. Дякую за історію та можливість побувати разом із героями в зовсім іншому світі!
Natalia Borysova, Це те, що я намагалася показати. Можливість навіть в важких умовах існувати гідно, підтримуючи один одного. Звісно, "Ластівочка" потужний ресурс, але люди завжди вирішують. Така для мене картина майбутнього, яке я хочу бачити, та готова будувати. Бо ми переможемо тільки разом!
Щойно тільки побачив, що книга отримала епілог і статус завершеної. Який гарний фінал. Дійсно гідний везунчиків. Репліка Землі, чи то пак планета схожа на Землю — дуже гарна. Загалом історія не так про космос і позаземних істот, як про людей, психологію і людяність. Герої долають труднощі, вчаться приймати одне одного, як є, з усіма особливостями, й можливими слабкостями з гумором і оптимізмом. Це дуже важливо. Вітаю з завершенням прекрасної історії ✨❣️
Хочу додати про атмосферу: здавалося б, космос, інші світи, штучний інтелект, небезпечні пригоди, але найбільше запам'ятовуються саме людські стосунки. Дружба, підтримка, довіра й кохання залишаються важливими незалежно від того, на якій планеті опинилися герої.
Згадаєш про Муху, ось і він) авторко, ваше почуття гумору дуже веселить)) знайшов Мухадєніел хакера Павука на свою голову! Павук то точно допоможе. Давно так не сміялася. Дівчата тримаються гідно, але питання все одно залишаються. Особливо, з кристалами.
Аделіна Серпер, А мене тішать ваші коментарі)) будемо продовжувати, чи шо?) Те, як вони тримаються - питання виховання, ресурсу та гідного оточення. Ну і просто по-іншому не можуть. Питань ще багато, але, сподіваюсь, на них ви все ж таки отримаєте відповідь)
В рекомендованих у автора продовженя першої книги. Я не міг відмовити собі у задоволенні зазирнути хоча б на перші сторінки. І отримав певне розуміння, що друга книга написана таким чином, що можна читати її, пропустивши першу. Але це не для мене, я полюбляю все робити системно.
Samsa2009 11, Так, краще починати з першої)) зрозуміло буде, хто та звідки взявся, та і взагалі, чому вони везунчики. Тому що це не фігура мови, а реальний факт існування таких людей.
Дякую за коментар.
Щось про Мухаденієла давно не чутно. Не повірю, що він відмовився від помсти. Такі падлючі до останнього доводять, що праві саме вони. Тим більше гроші є. Найнебезпечніша сполука - дурний та з фінансами. На жаль, часто в нашому світі зустрічаються.
Аделіна Серпер, Ох, як ви його! Правильно, що не вірите. Сполука так, зустрічається дійсно часто. Але інколи отримує люлей, коли наштовхується на везунчиків))
Ще хотіла додати. Дуже гарно описаний стан людей, які потрапляють в секти. І одночасно можна зрозуміти, чого їх так складно звідти витягнути, чого не хочуть повертатися навіііть до родичів. А навіщо, як що їх в секті по шорстці гладять? А вдома завжди вона не така. Навіть Мері-Енн яка серед своїх, піддалася хвилинній слабкості
Tatyana Damchuk, Люди, які потрапляють в секту, вони ж це роблять по своїй волі. Ім там точно гарно, принаймні спочатку. Тому вони і гроші туди несуть, і нерухомість на секту переписують. Погано як раз тим, хто поруч з цими людьми. Вони втрачають увагу та блага. І дуже часто виникає пииання - ви людину цькували, вона пішла в секту, знайшла там однодумців, і свою власність тепер хоче віддати туди. Має право. А оточуючи на цю власність розраховували, та пошилися в дурні. Звісно, їм секта погана. А те, що людина щаслива нарешті, то їх не хвилює.
Мсавикоти... Когось вони мені нагадують. А, головне, лізуть не в свої справи.
Tatyana Damchuk, Думаю, що кого завгодно, але не ваших котів)) згадала, як ви їх описали в коментарях до першої книги))
18. Ні, ну коли штучна особистість просить печенюжки — то повстає питання: з якого місця вона штучна? ) Загалом Команда завжди дотепно жартує. Це показує душевну спорідненість усіх разом. Дуже цікаві роздуми про племінний поділ на збирачів і мисливців. І про вигнанців на болота. Ці алюзії особливо тішать.)
Ромул Шерідан, Та Роксолану ще з перщої книги розкрили - маленький гномік, який сидить десь на третьому ярусі, та під'їдає печенькі))
Ну, мені здається, так воно і було раніше - хто міг - полював, хто ні - збирав іжу. А от болота всім так муляють!! Ну не ті це болота. І навіть простір не той. Хоча на тому ж місті вони знаходяться, де в нашому світі оті славнозвісні, про які всі думають.
Вітаю ✨ Зайшов, бо бачу оновлення, але є питання. Змінилося щось? Наче читав 18 главу, бачу останню коментував 13. Але ж у тринадцятій не про гіперстрибок йшлося. Чи то я його неправильно написав 13 за замість 18. Бачу усі прочитані розділи зірочками відмічені).
Олександра Шен, ❤️❤️❤️
Як вона це сказала! Не могла відмовити, тому що Стівену потрібна була допомога. І всі мсавикоти гуляють зі своїми джерелами. Джуєл молодець, змогла витягнути головне з подруги. А дехто трішечки гальмує) ну нічого, вирішиться. Але, знов таки, вражає, як построєна була розмова. З розумінням, без хейта, зі співчуттям навіть. Так би і я пішла розмовляти.
Аделіна Серпер, Мері-Енн сказала, що думає. І вона дійсно така і є - відкрита та добра. Хоча і з певною травмою, яка дала можливість мсавикотам використати цей факт для підкорення свідомості дівчини. Джуел, як ви пам'ятаєте, блондиниста перлина, вона може) І в тому числі м'яко натякнути тому декому, що потрібно робити. Не тільки ж по кінах гуляти, правда?)
Розмова, побудована на хейті, ні до чого не призводить. Ніколи. Людина закривається, та відмовляється розмовляти. І це правильно, їй і так тяжко, а тут ще "подруга" на вуха присідає. Потрібно вчитися так розмовляти, і тоді до тебе потягнуться люди))
Дякую за коментар!
10. Ого... момент, коли Джуел та Ельтіар на мить стали одним цілим. Цікаво, що навіть у такому технологічному світі є речі, які неможливо пояснити лише алгоритмами. А ще мені здається, що Джуел тепер матиме над чим подумати, бо цей дотик явно був для неї чимось більшим, ніж просто демонстрацією можливостей.
Natalia Borysova, Я довго думала, як би це так написати, щоб зрозумів тільки уважний читач... Обіграти кольори... така собі імла невідомості. Втім, це не суперечить характеру Ельтіара, який зростав в суспільстві, де панували все ж таки більше жінки. А нам притамано натякати, не казати прямо, недомовляти... При цьому навігатор завжди чітко знає, чого він прагне від життя, та може гідно відстоювати свої інтереси... не принижуючи при цьому оточуючих людей.
10. розмова Ельтіара з Недоторканним змусила замислитися. З одного боку, хочеться зрозуміти, що насправді відбувається із цими людьми та чому вони так сліпо вірять у своє Джерело. А з іншого, метод Ельтіара теж викликає запитання. Де проходить межа між необхідністю отримати правду та примусом? Адже навіть із добрими намірами можна непомітно перейти цю межу.
Natalia Borysova, Ваші філософськи роздуми на різні теми так надихають! Чому вони так сліпо вірять в Джерело? А ви бачили, хто потрапляє в секти? Люди, в яких немає власного стрижня, зламані, обділені коханням з дитинства. Їм конче необхідно, щоб будь хто, хоч зелений макаронний бог сказав - ти потрібен, ти цінний, ти важливий. І за такі слова вони готові зробити будь що. Тому що коли чують їх, відчувають, що вони не порожнє місце.
Зауважте, Ельтіар не застосовує силу. Хоча, звісно, він озброєний, і це, як на мене дуже вірно. Тому, що як сказала Оліс - "можливість отримати люлей у відповідь на будь-які агресивні дії - найкраща запорука стабільного миру" І для того, щоб отримати відповіді, Єльтіар пропонує недоторканному лише те, що цей "рулон" пропонує іншим людям - дозу паразитів. І тут вже йдеться не про добрі наміри. Мсавикоти, які порушують приватні кордони інших людей - що вони думають оримати у відповідь? Слова подяки? Чи все ж таки більш реальну річ - гідну відсіч. Хлопці нікому не нанесли шкоди під час вояжу, отримали інформацію, та пішли собі геть. А наслідки, про які казав недоторканий? Так про це дійсно потрібно було думати раніше.
А ось роздуми Наяні мене навіть трохи засмутили. Особливо момент, коли вона дивиться на цих людей і розуміє, що вони створили власний світ, у якому є місце підтримці, довірі та справжній дружбі. І найболючіше те, що вона усвідомлює: такі стосунки неможливо купити за гроші. Мені здається, тут дуже добре показаний контраст між зовнішнім успіхом і внутрішньою самотністю. Можна мати певне становище, можливості, вплив, але водночас не мати поруч жодної людини, яка захистить тебе просто тому, що ти їй дорогий. Цікаво, чи стане це усвідомлення для Наяні поштовхом щось змінити у власному житті.
Natalia Borysova, Наяна мешкала в світі, де людські цінності коштували дуже мало, чи дивно, що вона така є? Так, можна сказати, що нашим везунчикам пощастило, і вони створили власний світ, в якому не просто приємно бути, а є можливості для розвитку, підтримка людей, які поруч та відчуття надійності від друзів. Але згадаймо, як все починалося? Всі везунчики починали з такого старту, що тут тільки поспівчувати можна. Деякі, як Ярослава, в альтернативі мали повільну смерть від виснаження ( Книга "Заповіт Везунчиків") Тому цей світ вони створили самі. Завдяки невпинній роботі над собою та протистоянню обставинам. І навіть в другій частині, як ви бачили, вони горою стоять один за одного, навіть коли є певні непорозуміння, як у Джуел та Ярослави з приводу вивчення "маленьких друзів". Тому всі питання у Наяни повинні бути до себе. Приклад в неї є. А далі, тільки сама, ніхто за неї це не зробить...
14. Мене зацікавили роздуми Джуел про контрольовані сни. Особливо те, що її лякає не сам сон, а можливість чужого втручання у свідомість. А ще сподобалася розмова Мері-Енн зі Стівеном. Вона дуже влучно сказала про фразу «не хвилюйся». І справді, іноді такі слова зовсім не заспокоюють, особливо коли людина сама розуміє серйозність ситуації.
Natalia Borysova, А чи не багато з нас цього лякається? Ми звикли думати, що наше тіло, та наша свідомість - недоторкана територія, і ніхто не може там хазайнувати. А тут виявляється, що ні, може. А відповідальність за дії цих невідомих якщо що - на тобі. Тому це лякає до нестями.
Мене просто вже словосполучення "не хвилюйся" вибішує більше, ніж сама ситуація. Ну реально, як це може спрацювати? Це не підтримка, як думають люди, котрі кажуть ці слова, це імітація присутності в житті. Типу "не хворій, приїду, по попі дам". Тому альтернатива, яку запропонувала Мері-Енн - це хоча б можливість привести тіло в рівновагу за допомогою його механізмів, які реально працюють. Ми дуже недооцінюємо оце "короткий вдих, повільний видих". Один раз зробивши таку практику будеш повертатися до цього методу ще та ще. На момент 10/10 по ефективності.
Наяна... чому вона передумала? Перемогло те людське, яке є в кожній людині? Бачу, хлопці рішуче налаштовані дати відсіч мсавикотам та паразитам. Підтримую. Тільки нехай обережніше там. Не прості це істоти, не прості.
Аделіна Серпер, Чому передумала Наяна, дуже доречне питання. Може, тому, що вона все ж таки людина, яка природньо тягнеться до прекрасного. Але в якому оточенні дівчина зростала, ми не знаємо. Чому свої здібності використовує лише тілесні - також не зрозуміло. Тому що вона дуже розумна, кмітлива, креативна, та ще й з гарно розвинутою інтуіцією. Що Наяна забула в цій компанії -не зрозуміло.
Мсавикоти та паразити - дуєт ще той виходить. Не те, щоб вони знайшли один одного, але небезпечно так все складається. Тримаємо кулачки за хлопців. Нехай все станеться найкращим чином.
Мені подобається, як автор поєднує гумор з глибокими філософськими дослідженнями. Візьмемо Оліс. Дівчина яскрава, гарна, і при цьому може за себе постояти. В неї навіть не виниклого думки, що своєю зовнішністю спровокувала цей напад. Це ознака зрілого суспільства, в якому люди стежать не за тим, що вдягненої на інших людях, а за тим, що в них головах
Tatyana Damchuk, В Оліс не тільки не виникло думки про неправильний одяг, вона ще й змогла за себе постояти, коли хлопці вирішили, що вони краще знають, що можна а що не можна в цьому світі. Хоча це стрес, звісно, не за тим екіпаж "Ластівочки" на Релаксі 3. Є шанс, що все закінчиться гарно, і вони просто будуть відпочивати. Читайте далі, та дізнаєтеся)
15 а ще зацікавила реакція містера Лі на отриманий лист. Здається, найбільше його обурює навіть не сама загроза викриття, а те, що хтось наважився поставити йому умови. Особливо показове бажання провести зустріч на власній території, за власними правилами. Відчувається людина, яка звикла все контролювати ) Але чи не стане саме ця самовпевненість його найбільшою помилкою?
Natalia Borysova, Ярослава з Роксоланою чітко прорахували, як саме потрібно написати листа, щоб містера Лі "зачепило". Саме на те, що він може втратити контроль над головним і зробила ставку Ярослава. Тому що нагадувати про честь, совість та інші непідключені у олігархів опції - марна трата часу. А от показати, що буде, якщо... хід сильний та робочий.
От і звичайне чергування, яке поступово перетворюється для Джуел на справжнє випробування. І ці спогади про дванадцятигодинний сон і те, наскільки важко вона його перенесла. Відчувається, що ці події досі не дають їй спокою. А тут ще нічний форс-мажор, і дивна ситуація з екіпажем, який ніяк не прокинеться. Напруга наростає. І дуже добре передано хвилювання Джуел через її фізичні відчуття та внутрішні думки.
Natalia Borysova, Просто всім потрібно відпочити... чим екіпаж "Ластівочки" і збирається зайнятися найближчим часом. А у Джуел це ще ускладнено наслідками травми та такою опцією, як "ефект сорому", про це йшла мова в першій книзі. Тому для неї відсутність відпочинку небезпечніше, ніж для інших. Але все буде добре)
Друга історія про везунчиків добігає кінця, але пригоди продовжаться.
17. Цікаво було читати пояснення Ельтіара, особливо про те, як вони з Роксоланою використали ноутбуки для прихованого спостереження. Досить винахідливе рішення, адже навряд чи хтось запідозрив би камери у звичайних гаджетах. А от розмова про біохакінг і можливості чипів уже звучить трохи моторошно. Особливо коли йдеться про вплив на людський організм.
Natalia Borysova, Вітаємо! Ви потрапили в дивний новий світ)) Де невеликий шматочок пластику має владу над вашим тілом. Добре, якщо він використовується во благо. Але ж ми знаємо, наскільки рідко це відбувається. Кажуть, за Калі Югою ( в якою ми зараз живемо) настане Сатья Юга, де люди будуть усвідомленними, добрими, та людяними. Кажуть, так було вже. І мені інколи здається, що екіпаж "Ластівочки", в тому числі і Роксолана - саме звідти. Де не сваряться за метр території, можна спокійно істи яблука, які потрапили на твій двір з сусідньої яблоні, чоловіки гідні, а жинки лагідні. Тільки от бути такими люди можуть, коли в них є ресурс. І це ми бачимо зараз. Хто ще в змозі зберегти баланс - тримаються. Хоча, думаю, навіть при відсутності ресурсу ніхто з екіпажу "Ластівочки" не зміг би першими зробити щось погане. На захист себе, та своїх друзів - так. І це вірно. Бо доброта, не підкріплена силою, як беззуба акула. В цей час. А чіпи - це гарно. Уявіть, що можна багато хвороб побачити в зародку та не дати їм розвитися до критичного стану. Профілактика, як вона є. Дякую вам за коментар))
15. А ось зближення Ярослави та Стівена мене потіііішило ))) і сподобалося, що він не поспішав, ніби залишаючи їй можливість самій вирішити, чи готова вона до цього кроку. Іноді така стриманість говорить про почуття значно більше, ніж найпалкіші зізнання. Цікаво, як тепер зміняться їхні стосунки, адже після першого справжнього поцілунку повернутися до колишньої невизначеності вже непросто )))
Natalia Borysova, Напевно, такий простір можливостей у відносинах прагне мати кожна жінка. В вашій книзі також це питання підіймається. Тому, що це одразу висвітлює особистість чоловіка - чи думає він тільки про свої бажання, чи все ж таки прислухається та чує ту жінку, з якою хоче бути поруч. "Я тебе чую" та "Я тебе бачу" взагалі можуть бути лакмусовим папірцем у відносинах. При умові, що це не просто слова, а вони підкріплені діями! Дякую за чудові моменти спілкування♡
15. Мені подобається, що навіть після всіх пережитих небезпек герої знаходять час для звичайних людських радощів.)) Ідея з лазнею та хамамом дуже доречна. Адже постійно перебувати в напрузі неможливо, навіть коли поруч найсучасніші технології. А ще відчувається, що команда поступово стає справжньою родиною, де кожен думає не лише про себе, а й про інших.
Natalia Borysova, І лазня і хамам - один з найкращіх способів розслабитися) особливо хамам і особливо для дівчат. Технології полегшують побут, але не скасовують психологічних проблем, тому це окрема тема. Гарно, коли люди, які знаходяться поруч, дбають не тільки про себе, а ще й помічають, що відбувається з іншими. Я так розумію, ви мали на увазі ситуацію, коли Мері-Єнн вирішила піти спати раніше, а Джуєл, дізнавшись про це попередила Робіна, щоб він зміг зробити те, чого хотів ( бо обручка ж ні звідки не взаляся, так?). Просто сказати, без осудження, без докору. А далі вже людина вирішує сама.
14. Цікава розмова Алана й Робіна про мімів. Гарна думка, що будь-яка сила має свою ціну. Адже навіть якщо хтось пропонує неймовірні можливості, завжди залишається питання: що доведеться віддати натомість? І тут я більше схиляюся до обережності Робіна. Не кожне джерело сили варто використовувати, особливо коли до кінця не розумієш його природи та можливих наслідків.
Natalia Borysova, Це як раз момент, про який люди думати не хотять. Про ціну, я маю на увазі. А коли приходить період розрахунку починаються проблеми. Але в ситуації з везунчиками цікавість мімів зрозуміла - вони вивчають, як це працює, і тому трішечки допомогти можуть без виставлення окремого прайсу за послуги. До того ж, сам довгий соні і може бути цією ціною. Я сама зазвичай суперобережна, але суперник дуже серйозний, тому без допомоги сторонньої ніяк. А як вам карьерний зріст креветка-креветка-риба?)))
13. Пам'ятаю події на Релакс 3. І там було непросто. І дійсно ці галюцинації, я повністю погоджуюсь зі штучною особистістю — наслідки черепно мозкової травми. Загалом, картина втішна. Команда після стрибка бадьора. Налаштована оптимістично. За виключенням дрібних ексцесів, які виникли в процесі. Але, думаю, найцікавіше попереду)
Ромул Шерідан, Це називається нарелаксували на рік уперед... Тепер відпочити потрібно від цього релаксу) Інтригу довго тримати не змогла, але саме місто, куди воно летять - суцільна інтрига. Найцікавіше попереду, це ви праві. Але вже у третій книзі))
Дякую за коментар!
13 . Мені подобається, як навіть у такій непростій ситуації герої не втрачають почуття гумору.))
Natalia Borysova, Так, читачам дуже подобається, про уклон особливо, бо це наші реалії. Тут я сама така, без почуття гумору з дому не виходжу, бо інколи це рятує найкраще, ніж будь що. Хоча ситуація напружена, можна сказати, не до сміху. І в цій главі багато чого закладено на майбутнє. Просто зрозуміло це буде трішечки потім.
12. Ох, яка напружена зустріч! сподобалося, як Ярослава одразу дала зрозуміти, що не збирається довіряти Наяні лише через її красиві слова про допомогу. І справді, коли людина раптом починає діяти від власного імені, а не від компанії, яку представляє, це викликає ще більше запитань.))
Олександра Шен, ❤️
❤️ ❤️ ❤️
Peter Cooper, О, три сердечка для Олександри) Дякую.
Дуже приємно.
Як ви вважаєте, чи цінується сьогодні щирість і відкритість душі? Чи, можливо, люди настільки звикли приховувати власні почуття, що, зустрічаючись із чужою відкритістю, просто не знають, як на неї відповісти?
Адже іноді щирість не знаходить взаємності. Хтось відсторонюється, хтось не готовий прийняти чужі почуття, а хтось просто не хоче відкриватися у відповідь.
І тоді виникає питання: чи не стає душевна відкритість певною вразливістю, за яку людина зрештою платить власними переживаннями? І чи варто через це ставати більш закритими, щоб уберегти себе від болю?
Олександра Шен, ❤️❤️❤️
Добряче налякалася Ярослава. І дійсно, чому після чана й поїздки на ІМК не ввімкнулося світло. Пояснення є, але ж... Мері-Єнн правильно зауважує, що команді треба відпочинок. Особливо у просторовому коридорі. До речі — дуже гарні ілюстрації почали додавати ✨❣️
Ромул Шерідан, Пояснення є, але від нього трохи тхне штучністю) Але логічно все простроєно так, що не підкопаєшся. Мимоволі згадується фраза "Штучна особистість та ще штучка"!
Я від ілюстрацій просто в захваті. Просто раніше не встигала їх до нового тексту додавати. Але в тексті книги воні є, і багато.
Дякую за вашу думку та коментар)
8. Оце так спроба налагодити контакт між двома цивілізаціями! Звісно, що кожна сторона діяла відповідно до власного розуміння ситуації. Мооркси навіть не усвідомлювали, чому вбивство одного з прибульців викликало таку реакцію. А командир, намагаючись повернути контроль, лише погіршив становище. І виходить, що зіткнулися не просто дві цивілізації, а два абсолютно різні способи мислення.
Natalia Borysova, Налагодили, називається. Але могло бути гірше. Хотялося показати, що спосіб мислення та взаємодії, якій люди вважають вірним, не завжди працює. Рой - це взагалі все інше. А домовлятися з ними - та ще задача.
Якщо провести паралель зі звичайним життям, то історія з кристалами нагадала мені, як часто ми довіряємо чомусь лише тому, що воно вже стало звичним для всіх. (7 розділ)
І з людськими стосунками іноді схоже. Ми можемо бути впевнені, що знаємо, як краще для іншої людини, хоча насправді далеко не завжди розуміємо, що з нею відбувається.
Мені взагалі подобається читати книги й подумки розділяти свої враження: ось це я відчула як читачка, а ось це вже нагадало мені щось із реального життя. Іноді навіть фантастичні історії підкидають цілком буденні запитання. ))
Олександра Шен, Так, погоджуюся. Без довіри ми б просто потонули в постійних перевірках і сумнівах. Головне знайти баланс між довірою та здоровою обережністю )
Не дають вiдпочити людям. Навiщо так чиплятися? Нiкого Дiвчина не трогала. Взяли, стрельнули непойнятно чим. Тепер вiдгребуть, я думаю. Бо не на тих напали. Вони там всi за всiх. Я за наваляти!
Аркадій Щоткін, Сектанти, вони такі завжди. Бо в голові суцільний фанатизм, та ніякого критичного мислення. Але людині, яка не знає, що робити, та до кого притулитися, коли їй кажуть, що всі всіх люблять - вірить в це. Тому що про "не люблять та намагаються принизити" вона вже знає. І це так боляче,що в нашому світі багато таких людей. Навіть Мері-Єнн мала хвилинку слабкості, через це і мала потрапити в лапи мсавикотських сектантів, вже після вечірки добровільно. Ну, і "маленькі друзі" свою роль відіграли, звісно. На цей раз її врятували друзі. Але ж проблема залишилась...
Дякую за коментар.
Я от подумала про Мері-Енн. Наскільки дивне відчуття - раптом усвідомити, що якийсь час ти зовсім не контролювала себе й навіть не пам'ятаєш власних дій. Не дивно, що вона розплакалася.
А ще мені запам'яталася розмова про ту ніч, танець і перші несміливі дотики. Цікаво, як по-різному люди можуть сприймати одну й ту саму подію. Для когось це просто вечір, а для когось - спогад, який залишиться на все життя.
Natalia Borysova, Це жахливе відчуття, в мене один раз таке в житті було, і це просто кошмар кошмарний! Коли тобі люди кажуть, що ти тоді робила, а ти не пам'ятаєш навіть уривками. І, якщо це буде продовжуватися, що можна наробити нсступного разу? Тому для мене всі сектанти, яки лізуть в голову зі своїми навчаннями одразу йдуть геть.
Вечір вийшов такий гарний ще тому, що друзі постаралися. Прикрасили кімнату, замовили десеити та напої, програму підготували. Але це дійсно залишиться у пам'яті. Такі моменти потім, як маячки, коли стає погано. Можна повернутися до них в спогадах, та знов відчути теплоту та силу, які були тоді. І вистояти в складному моменті "зараз" завдяки минулому.
Цікава ситуація вийшла з Мері-Енн у 7 розділі . Особливо той момент, коли друзі вже розглядали можливість застосувати проти неї зброю. Начебто хотіли допомогти, але ж ніхто не знав, чим це могло закінчитися.
Історія з кристалами теж набирає несподіваного повороту. Виходить, усі користувалися ними, навіть не розуміючи до кінця, з чим мають справу. Тепер цікаво, що покаже обстеження і чи справді все обмежиться лише цим випадком.
Natalia Borysova, Але, зверніть увагу, розглядали застосування нелетальної зброї. А лише такої, що стріляє ампулами зі снодійним! Бо навіть якщо б друзі мали кульову зброю, використати таку проти Мері-Єнн не зміг би ніхто.
В сучасному світі це дуже росповсюджена практика, той же оземпік, наприклад. А кристали як слід ніхто не вивчав. Але там не все так просто, як здається. Ну, а питання, яким чином кристали вбили паразитів залишається відкритим. Хоча деякі питання все ж таки були вирішені в цьому розділі) і це заслуга "блондинистої перлини", як називає її Алан.
Я в захваті! Технологія контролю це просто супер! Шкода, що дуже коротко описана. Я б, наприклад, хотіла зрозуміти, як це можливо? Сама поки що можу зловити хвилю злості, а потім мене несе. Як зупинитися? Ну а на кораблі все цікавіше. Хоча, незважаючи ні на що, вони не сваряться. Про кристали мріють, але обережно. Тому, що не їхні. І цим все більше подобаються. Я б вже обзавідовалася. І цей натяк на кольори... Да, чекаю пояснення!
Аделіна Серпер, Так, багато хто питає за техніку контролю. Думаю, я про це буду писати в блозі. Тому що книга все не вмістить) Не сваряться. А чому? Тому що вміють в діалог. Бо розбіжності будуть завжди. Головне - як людина на них буде реагувати, і що робити для вирішення. А також як це буде робити.
Натяк на кольори... ох, не в другій книзі, напевно) але дивіться уважно)) думаю, ви здогадаєтеся.
Дякую за коментар!
А ще цікава думка про те, як складно зрозуміти істот, чия природа зовсім не схожа на нашу. Ми часто оцінюємо інших крізь власні почуття, досвід і уявлення про правильне, навіть не замислюючись, що їхній світ може будуватися за зовсім іншими законами.
Мені сподобалося, як через фантастику ви підводите до цілком земних запитань про свободу, індивідуальність і право бути собою.
Natalia Borysova, Так, ми майже завжди оцінюємо інших через себе. Тому що, для того, щоб насправді зрозуміти людину, потрібно влізти в її шкіру. А це складно.
Я намагаюсь в книзі показати, як саме може бути. Спілкування з повагою та довірою до інших, відносини рівний=рівна, навіть робота - командна. Але це потребує від людей певних якостей. І так вийшло, що везунчики такі якості мають)
Тож, так можна. І в колективному підсвідомому на один варіант реальності стає більше. На один гарний, класний та людяний варіант.
У 5 розділі зачепила навіть не сама фантастична історія моорксів, а філософія, яка стоїть за нею. Істоти, які мільйони років існували, працювали, виконували свої функції, але навіть не замислювалися, навіщо все це. Без особистих бажань, прагнень, емоцій і власного розуміння щастя.
І я мимоволі провела паралель із нашим життям. Адже люди теж іноді настільки занурюються в щоденні обов'язки, звички й усталений порядок, що перестають запитувати себе: а чого насправді хочу я? Чи живу я власним життям, чи просто виконую певну програму... візуал дуже гарний . У нас у Батумі до берегів Чорного моря іноді припливають величезні медузи-корнероти. І ваша візуалізація одразу мені їх нагадала! ))) ❤️
Natalia Borysova, Насправді я не дуже думала про людей, коли робила нарис моорксів. Рой - це взагалі інша свідомість. Там немає власного "я", лише причетність до колективного. Але ваша паралель дуже влучна, я знаю багато людей, які так і живуть. Тільки нюанс - вибір жити по іншому в них є, а бажання ним користуватися - немає. А ще подібні створіння забувають - якщо ти не знаєш, чого прагнеш, куди йдеш, то це тобі скажуть інші. Наполегливо так скажуть, щоб не мав сумнівів.
Бачила я таких медузок на Чорному морі, в Одесі та в Ялті.... неприємні. Як і в книзі.
Продовжую читати вашу історію. Довелося трохи перерватися, закрутилася у справах, але ось я знову повернулася до ваших героїв. Отже, розділ 3! )))
Мене особливо зачепив момент, коли Стівен у шахті раптом відчув себе частиною всього навколишнього простору. Не просто орієнтувався в темряві, а ніби став одночасно собою, скелею, тунелями й навіть повітрям. Цікава ідея! І тут я замислилася: наскільки сильно така здатність може змінювати сприйняття світу й самого себе? Адже відчувати емоції інших, знати, де вони перебувають, — це не лише перевага, а й неабияке психологічне навантаження.
Особливо зацікавило, що після повернення до звичного стану частина цих знань залишилася з ним. Виходить, кожне таке занурення може поступово змінювати самого Стівена )) ого
Natalia Borysova, Згодна, не кожен, а тільки той, хто хоче його досягнути) Я давно на слова "цього не може бути" відповідаю про себе або вголос - якщо потрібно пояснювати, не потрібно пояснювати. Людина так чіпляється за свою думку, що хто я така, щоб заважати їй бігати по колу з граблів?
До речі, це не масштабне духовне просвітлення, і я ніколи не скажу, що я все знаю і тільки те, що я кажу - вірно (смакуючи при цьому бокальчик червоного вина під хамончик). Я для себе відкрила частину законів, як це працює. Перевірила, застосовую. Шукаю далі. Кому не заходить - діло таке, переживати через це не буду. Не я ж креветкою в наступне життя піду. (До речі, про креветок трішечки далі буде шикарний діалог)
А от про оточення та стан сьогодні буде в блозі. Тема потребує окремого текста.
А от зі Стівеном у мене дедалі більше запитань ))) Він повернувся з кристалами, начебто все добре, але його відстороненість насторожує. Особливо на тлі того, що всі навколо радіють і вже обговорюють побутові питання, а він думками ніби зовсім в іншому місці.
Цікаво, що навіть після напружених подій герої залишаються дуже живими: сперечаються, жартують, втомлюються, думають про їжу й сон. Мені подобається цей контраст між космічними пригодами та звичайними людськими потребами.
А от історія з Ельтіаром і його снами взагалі заінтригувала! Кришталеві двері, дивна музика, відчуття чогось прекрасного й водночас недоступного… І цей незвичний відтінок шкіри після пробудження! Чомусь мені здається, що це не просто наслідок перевтоми.
І ще одна думка не дає спокою: Стівен переконує себе, що не егоїст, але чи справді його наміри настільки безкорисливі? Дуже цікаво, що приховується за цим ритуалом і яку ціну доведеться за нього заплатити.
Natalia Borysova, Так цікаво дивитися, коли даєш читачам трохи простору для власних думок) Стівен відсторонений та перебуває трішечки не тут, і це ж не обов'язково про погане. Але кожен бачить своє.
Мабуть, тільки Джуєл пов'язала всі ці речі, та зробила певні висновки, але вона може помилятися.
А от колір шкіри Єльтіара - це норма для планети Делірі, з якої він є. Дівчата, які бачать навігатора на візуалі вперше, кажуть "отой фіолетовенькій красунчик") А от сни та поганий стан - це наслідок впливу відео про артефакти. Тут дійсно є ціна за долучання до таємниць всесвіту.
А Стівен не переконує себе, це, знов таки, певна гра слів. Він в роздумах, що ж думають про кристали його друзі станом на зараз. Чи вважають його егоїстом. Бо коли ви дізнаєтеся, що ж то за ритуал, ви також, впевнена, станете на його бік)
Вітаю ✨ Чатую, чи немає оновлення)
Ромул Шерідан, Як казав один персонаж - давайте порахуємо) четверо в басейні, ще двоє на чергуванні - в рубці та столовій. Ще двое просто сплять, тому що "Клуб кавоманів" збирається о сьомій. Не всі такі жайворонки))
Дякую за коментар!)
Ще хотілося б сказати, що мені подобається, як ви поєднуєте фантастичні елементи зі звичайними людськими реакціями. Наприклад, епізод з Олiс біля атракціонів. Здавалося б, навколо стільки незвичного, а вона переживає цілком зрозумілий страх висоти й навіть не намагається здаватися сміливішою, ніж є. ))) Такі деталі додають персонажам природності.
А ще звернула увагу на момент, коли Стівен читає угоду щодо знайдених кристалів. Начебто все законно, умови зрозумілі, але вже виникає відчуття, що не все тут так просто. Особливо з огляду на те, що він вирішує приховати свою знахідку. І тут цікаво, що переважить надалі: бажання зберегти все для себе чи довіра до тих, хто поруч? Мені подобається, коли сюжет залишає простір для таких припущень. Тепер цікаво перевірити, наскільки мої здогадки виявляться правильними! )))
І ще мені було б дуже цікаво почути вашу думку про мій роман «Там, де завмирає пульс». Якщо матимете час і бажання познайомитися з моєю історією, буду щиро рада вашим враженням. цікаво подивитися на своїх героїв очима колеги. )))
Natalia Borysova, Я думаю, не кожному дано відчувати глибше. І це не дається просто так. Я в собі багато чого розвивала на мротязі довгого часу. А скільки раз хотілося кинути все, та не повертатися! Бо це до біса боляче взагалі то, копати свої глибини, та діставати звідти зовсім не перли, а мвляку та водорості. Але однтчасно я розуміла, що тоді та справжня я, котра тільки і може бути справжньою, щезне з цього світу. Залишиться кукла, таких Барбі по світу тисячами ходять.
Критика чужого для мере майже табу. Хто я така, знтв таки. От якщо людина написала слово еж з чотирма граматичними помилками, то обережно натякну про це.
А я товарознавець-комерсант. Ким, власно, і працюю навіть зараз)
Ох, четвертий розділ змусив мене добряче похвилюватися! ))) Особливо момент, коли Ельтіар дізнається про напад на Оліс і Джуел. Його перша реакція — не цікавість до подробиць, а щире занепокоєння за дівчат. І це багато говорить про нього.
А коли з'ясувалося, що нападники отримали відсіч, я навіть усміхнулася! ))) Ось тобі й спроба налякати наших героїнь! Хоча сама ситуація залишає неприємний осад. Здавалося б, цивілізований світ, розвинені технології, а насильство нікуди не зникло.
І ще мене зачепила реакція Джуел. Вона ніби намагається тримати все під контролем, але за її словами відчувається тривога. Схоже, ця пригода матиме наслідки, навіть якщо фізично всі залишилися неушкодженими.
Natalia Borysova, Один з улюбленіших моїх моментів. Справедливість, нарешті, відновлена, хоча б на деякий час. Хоча Джуєл права, наслідки можуть бути, але зробити по іншому вибору все одно не було.
Як же ж до такого дорос наш світ, що нормалтна реакіія нормальної людини сприймається, як геройство! Звісно, перше, про що спитав Єльтіар - це про дівчат, та як вони? Бо, можливо, потрібна була допомога. А в нашому часі деякі недочоловіки в такий ситкації кажуть - сама винна, спідницю занадто коротку вдягнула. Це ж жах, така реакція. Тому насильство не зникне, поки толеруватимемо його. Поки кожна падлюка будь-якої статі не буде розуміти, що безкарно так робити не вдасться. Покарання буде, і швидке.
В тому числі і для цього я пишу - показати можливі варіанти.
Нікі просто неймовірні. Зустрілися Муха та павук. І обидва мерзотники. Погано, що дівчат шукають. Тільки чому трьох? Кристали виявилися не такі вже й прості, гарно виглядають на картинках. І видно, що люди шукають рішення, а не перекладають відповідальність. Навіть якщо важкі.
Аделіна Серпер, Воно само!) С приводу трьох дівчат - перечитайте першу главу)) посмійтеся ще раз!) Кристали зовсім не прості, тільки от, боюся, відгадка буде аж у третій книзі!
Дякую за коментар!)
Друга частина з самого початку заворожує! Нові планети,відпустка, гарні друзі. Я у захваті. Автору натхнення!
Людмила Мужжухина, Сама про відпустку мрію)) а тим більше таку, як на Релаксі 3. Планета-курорт з тропічним кліматом. Єх...
Дякую за побажання та коментар))
Не подобаються мені ці медузки. Але ж недарма з'явилися? Про кіно це шедеврально! Впізнала всі фільми) Пішла б на "Всі.Свої" ))) А от чоловік, який прикраси може робити... Кристали згодилися.
Аделіна Серпер, Я так довго сміялася, поки писала фрагмент про кіно) Тому я вас прекрасно розумію)) Я б також на "Всі. Свої" пішла, цікаво, що там ще можна вигадати.
А ще Стівен класно готує. Ну, точніше, вигадує блюда, бо готує, звісно, кухонний автомат.
Дякую за такий веселий коментар))
Дівчата в цій книзі показують справжню жіночу дружбу. Хоча і хлопці також поводять себе гідно. Свято до сих пір залишило дуже приємні спогади. Читаю та бачу що все розвивається. Автору вдачі.
Tatyana Damchuk, Бо жіноча дружба буває. Особливо, коли всі поводять себе гідно.
А свято... і так може бути. Коли все відбувається, як повинно. Я таке в житті бачила.
Дякую за коментар))
Які ж ці мсавикоти мерзопакосники! Самі не живуть, іншим не дають. Сектаньте собі зі своїми. Так, коли боляче та погано, хочеться до когось притулитися. Але у Мері-Єнн є подруги. І друзі. Розумні та мудрі. Врятували її.
Аделіна Серпер, Будь яка секта хоче впарити своїм неофітам певну ідеологію. Тому вони до всіх і чіпляються, шукають слабку ланку. А люди ведуться, тому що, як ви вірно помітили, боляче та погано. Тобто, секти щезнуть лише тоді, коли люди стануть щасливими. І навколо буде багато гарних друзів.
Дякую за коментар)
Отже дівчата оклигали. Команда значно пожвавішали. І навіть гуморять. ШІмі — цікава штука. Але "павутинка" в бошці охоронця — ще більш несподівана. І хто це зробив?))
Ромул Шерідан, Просто свято якесь - сказала б я. Дійсно, містер Лі та всі причетні на деякий час поставлені на паузу. А для того, щоб ця пауза була років зі сто, а краще всі триста, компанію мерзотників чекає ще багато несподіванок. Бо коли людям є, чим займатися, вони зазвичай до іншіх не лізуть.
З приводу "павутинки" - когерентність в даному випадку, є не просто словом. Підкріплена технологіямі Мімів вона стає невидимою зброєю.
Дякую за коментар))
Вітаю) підписалась, буду відстежувати Вашу творчість) буду рада взаємній підписці ?
Juli Si, Добрий ранок. Я тепер з вами)) мій девіз - взаємність! Гарно, коли молоді автори підтримують один одного.
До зустрічі в коментарях)
Читаю та розумію, що там ціла система виховання. А нам кажуть "не зліться", наче це допомагає. Пацани б'ються, їх ругають. Отаке коло виходить. Ну хоча б знаю тепер, що так можна.
Аркадій Щоткін, Оце "не зліться", "не бійтеся" та інші корисні поради так дратують! Типу людина "поспівчувала", а по факту тільки гірше зробила. Замість того, щоб направити енергію в конструктивне русло. Знати - мало. Потрібно тренуватися. Постійно. Навички керування гнівом напрацьовуються. По іншому - ніяк.
Дякую за коментар!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати