Глава 4

Єльтіар подивився на смарт-годинник, та не повірив своїм очам.

-Як 14 : 41? -  вголос спитав себе навігатор. - Тільки що ж було...

Але блакитні цифри від щирого обурення не змінились, даючи зрозуміти, що казати купу слов про них - таке собі марнотратство того ж часу.

Хлопець встав, добряче потягнувся, покрутив тулубом, одночасно оглядаючи зал. Окрім нього давніми та не дуже, Артефактами, ніхто не цікавився. Читальний зал Бібліотеки був повністю порожнім.

- "Потрібно знайти де тут можна перекусити," - подумав Єльтіар, - "І підключити гарнітуру до загального чату. А краще за все зв'язатися з Роксоланой. Вона точно скаже всі останні новини."

Залишивши інформаційні носії на столі, тим самим даючи зрозуміти, що він ще повернеться, Єльтіар покинув читальний зал, та вийшов на вулицю. 

- Роксолано? - звернувся до штучної особистості навігатор.

- Так, я слухаю тебе, Єльтіаре, - озвався приємний жіночий голос.

- Щось сталось за останні чотири години у нас на "Ластівочці?"

- Я маю для тебе на вибір три новини - напад на Оліс та Джуєл в Парку Розваг. Стівен, який не виходить на зв'язок, хоча я попереджена про можливий збій мережі у шахті. І звернення до командира Понирко з боку офіційних структур планети Релакс 3. Що саме тебе цікавить найпершим?

Єльтіар зупинився та схопився за  лавочку.

- З дівчатами все гаразд? - вирвалось в нього.

- Так, немає підстав  хвилюватися за їх физичний стан, - відповіла штучна особистість, а потім додала, - на відміну від нападників.

- Як це взагалі сталося? На цивілізованій планеті? На початку 23 століття? 

- Пересилаю відео, - коротко сказала Роксолана, і одразу ж на смарт-годиннику з'явилось сповіщення про надісланий файл.

Навігатор відчепився від спинки лавочки, та присів на неї, бо ноги трішечки не тримали. Перші п'ять секунд відео в нього стискалось сердце від того, якою безпорадною виглядала спочатку Оліс. Потім, коли стало зрозуміло, що Джуєл намагається вийти з ситуації гідно, Єльтіар відчув гордість за ранкарку, яка не втратила душевної рівноваги, не дивлячись на те, що події розгортались не в кращому для дівчат напрямку.

А от коли бузкововолоса прийшла до тями, та зацідила ватажку по найціннішому, Єльтіар з полегшенням видихнув. Схоже, все ще  мало шанс повернутись не так, як вважалось нападникам. 

Відео тривало 22 секунди, і наприкінці навігатор у захваті спостерігав, яких гарних люлей відхопили всі причетні до нападу. Окрім іншопланетника.

- "Встиг накивати п'ятами," - подумав занепокоєно Єльтіар, - "Це не є гарно."

А вголос сказав:

- Роксолано, я повертаюсь на корабель, виклич мені будь ласка таксі на ті координати, які ти бачиш на смарт-годиннику.

 Єльтіар вже майже добрався до космодрому, коли Роксолана знову війшла на зв'язок, та повідомила:

- Дві хвилини тому  Стівен  з'явився в мережі.

- Де він територіально? - спитав Єльтіар, і штучна особистість кинула на смарт-годинник геометку.

- " Він вийшов з шахти на поверхню, і рухається, до речі, дуже швидко, в напрямку... здається тут на мапі шось на кшалт ТРЦ" - подумав навігатор. - "Наче все добре, судячи по життєвим показникам, але чого він так поспішає?"

Єльтіар хотів було викликати розвідника, але в той самий момент таксі під'їхало до кінцевої точки маршруту, і навігатор був вимушений зайнятись іншими справами, давши собі слово, що зв'яжется зі Стівеном найближчим часом.

  В рубці, звісно, вже зібрались всі, окрім Єльтіара та Стівена. Коли навігатор зайшов в приміщення,  через гучний зв'язок на гарнітурі Ярослава як раз розмовляла з розвідником. Єльтіар тихесенько зайняв крісло, та почав прислухатися до  діалогу.

- Все добре, я повернусь через годину, або навіть менше, - підтвердив Стівен.

- В тебе все вийшло? - спитала Ярослава, не знаючи, чи потрібно одразу розповідати останні новини.

- Так, зараз завершальна стадія підготовки до ритуалу, але це вже дрібниці.

- Тоді ми чекаємо на тебе, не затримуйся, будь ласка, - голос дівчини дрогнув, і, щоб не видати себе, вона відключила зв'язок.

В рубці запала тиша, яку через декілька хвилин порушила Джуєл. Ну звісно, хто б ще це міг бути?

- Потрібен новий план, - зітхнула ксенопсихолог, і додала: - я навіть зараз трішечки жалкую, що ми не полетіли за самоцвітами на берег Моря Веселкових Кристалів.

- Офіційні структури Релакса 3 вимагають від нас пояснень. - сказала Ярослава. - Чому, наприклад, корабель не був  зареестрований у Співдружності. 

- Тому, що ми знайшли його в космосі, - запропонував версію Робін. - А хто знайшов - бере собі.

- І гостиницю ми  не забронювали, - з жалем у голосі сказав Алан зненацька.

- З всього вищезгаданного мене більш за все турбує сьогоднішня драка, - звела бровки Джуєл. - Враження таке, що саме цей випадок спричинить найбільше непримностей

- А давайте не будемо надувати інформаційні бульбашки, - раптом запропонувала Мері-Єнн. - А спробуємо вирішувати задачі  у міру їх виникнення.

- Гарна ідея, - сказала Оліс. - Задача номер один на зараз, це знайти, де ми найближчим часом будемо жити - в готелі чи все ж таки на "Ластвочці"

Дискусія з цього приводу одразу розгорнулась, і гаряча, бо аргументи сторін були логічні, і кожна сторона вважала себе правою на всі сто. І якби не розсувні двері, може б, появи Стівена ніхто б і не помітив. Розмови раптом стихли, всі чекали, що ж скаже розвідник. Бо вигляд в нього був трішечки інтригуючий, а ще додавав  питань невеличкий паперовий пакетик. В якому, скоріш за все й лежала здобич, як собі подумала Джуєл.

Після черги привітань  Стівен зайняв порожне крісло, та витяг з кишені пакуночок, який був завернутий в тканеву хустку та виклав на долонь усі  кристали. У приміщенні запала тиша, можливо, комусь і хотілось встати та роздивитись знахідку поближче, але елементарна ввічливість не дозволяла.