Глава 7

Джуєл прокинулася від болю. Ще сонна, дівчина намагалася зрозуміти, що се сталося, але біль повторився, вже у двох точках тіла. Одночасно ксенопсихологиня  почула, як зі смарт-годинника її кличе Роксолана.

- Джуєл, прокидайся негайно, Джуєл прокидайся негайно!

Після третього больового впливу Джуєл зіскочила з ліжка, та роздратовано вигукнула:

- Ну досить вже, я прокинулася. Скажи краще, що сталося?

- Негайно до виходу з готелю, - відповіла штучна особистість. - Ти повинна встигнути до того, як до Мері-Єнн приїде таксі. Я створюю перешкоди для зв'язку, але це лише питання часу.

Джуєл стрімко рвонула до дверей, не забувши, одначе, підхопити гарнітуру, яка лежала на столику та ДП 3. Коли дівчина добігла до холлу, то побачила своїх друзів, які  бігли в тому ж напрямку, що і вона. Ніяких змагань, кожен біг в повну силу, намагаючись як можна швидше дістатися до Мері-Єнн.

Але першими до медикині все ж таки встигли Стівен та Ярослава. Бо вони, мабуть, і не лягали, тому не витрачали дорогоцінний час на те, щоб прокинутися.

Мері-Єнн стояла біля дороги, і вигляд в неї був, як в лунатика. Очі розплющені, але розуміння в них немає. Ярослава притримувала медикиню за руку, але навіть з відстані було зрозуміло -  якщо під'їде таксі, Мері-Єнн стряхне руку подруги, навіть завдавши їй шкоду. Стівен стояв між дівчиною та дорогою, але і він не завадить  посадці в тому стані,  в якому була Мері-Єнн.

По черзі підбігші друзі оточили медикиню, і почали з нею розмовляти, але все було марно, Мері-Єнн не звертала ні на кого уваги, і стояла по струнці, чекаючи на машину.

- Що ж нам робити? - з відчаєм у голосі спитала Джуєл. - Вона ж нас не чує, і не бачить, ми просто перешкоди зараз, які заважають.

- В мене снодійне в дротиковому пістолеті, -  Стівен, здавалося, розмірковував уголос,  - Але...

- Але ти не зможеш стріляти в Мері-Єнн, - з сумом сказав навігатор. - Бо вона своя. І я не зможу. А от та моя частина, в якій живе лють, зможе. Тебе такому не навчали, а я з дитинства  маю досвід.

- Може, залишимо цей вихід на останок? - з жахом спитала Оліс. В неї при думці, що можна всадити заряд снодійного в дівчину, яка є їх другом, все наче застигало. Але іншого виходу могло не бути.

- Від попадання дротику до повної відключки - три секунди, - попередив Стівен, передаваючі Єльтіару дротиковий пістолет. Той зброю прийняв, і приготувався натиснути внутрішню кнопку "пуск" для того, щоб випустити ту частину себе, яка могла зробити постріл.

Спасла ситуацію Ярослава. Вона тримала Мері-Єнн за руку, але раптом відпустила, відступила на крок, і потягнулась до шиї. Дійсно, вони зі Стівеном гуляли пів ночі, і тому прикраса з кристалами все ще була присутня. Ярослава обережно зняла ожерелок, та швидко вдягнула його на шию Мері-Єнн.

Декілька секунд нічого не відбувалося,  але потім погляд Мері-Єнн став осмисленним,   вона декілька разів кліпнула, приходячи до тями. І зрозуміла, що стоіть біля дороги в самісінькій нічній сорочці, та боса, не пам'ятаючи, як взагалі сюди потрапила. Очі у дівчини сталі, наче чайні блюдця, і вона розридалася прямо стоячи на тротуарі. Дівчата одразу ж кинулися втішати подругу, а Єльтіар  передав ДП 3 Стівену, радіючи, що зброя не стала в нагоді.

Тут під'їхало таксі. Робін швидко вліз до салону, намагаючись дізнатися, де ж кінцевий пункт призначення машини. І з похмурим виглядом дуже швидко повернувся, сказавши:

- Я так і думав. Лавка "Шукачі Доріг".

- Зміни адресу, - миттєво відреагувала Ярослава, - Ми всі повертаймося на "Ластівочку". Зараз. І виклич ще одну машину.

- А я б і цю відправив туди, куди вона їхала. - не згодився Алан.  - Машину, яку викликали, можна відслідкувати. Навіщо це нам потрібно?

- Маєш рацію, - з повагою сказав Єльтіар, і почав викликати два іншіх таксі.

Коли машини приїхали, Ярослава посадила все ще заплакану Мері-Єнн, Робіна, Єльтіара та Алана в одну машину, а сама зі Стівеном, Джуєл та Оліс сіла в другу. 

Деякий час іхали мовчки, намагаючися вкласти в голові те, що відбувається, а потім Ярослава охнула, та спитала:

- Стівене,  моя прикраса... я ж, напевно, не повинна була передавати її комусь іншому. Чи як?

- Ти врятувала життя Мері-Єнн, так мені здається, - твердо сказав розвідник. - Якщо для цього був використаний мій подарунок,  я можу тільки пишатися тобою. І тим, як швидко ти змогла зметикувати, що саме це допоможе. Речі та ритуали важливі до тих пір, поки вони служать людям. А не навпаки.

Ярослава розслабилася, та відкинулася на спинку, і тут в бокове дзеркало помітила, що в неї розмазалася помада. Дівчина почала пальцями витирати рожеву плямку, та спіймала шкодний погляд Джуєл.

- Ви хоч поцілуватися встигли, красунчики? - весело спитала ксенопсихологиня,  - З цією то біганиною.

Ярослава почервоніла, а Стівен подивився Джуєл прямо в очі, і жартівливо відповів:

- А вас, пані офіцере служби безпеки, це не повинно обходити. 

Ярослава, почувши такі слова, розреготалася аж до сліз.

- Якби ти була чоловіком, - продовжуючи сміятися, сказала командир Понирко, - То могла б використати таку фразу - "служба безпеки потурбується про вашу безпеку!"

Оліс, яка сиділа на передньому сидінні, повернула голову, та з подивом подивилася на Ярославу. І спитала:

- Це ти про що?

- Ну, є  таке поняття "безпечний секс", не чула?

- О, дівчино, як все запущено, - з удаваним сумом простягнула Джуєл. - Прийдеться тобі прийти на лекцію "Статеві стосунки. Рік 2222. Посібник для чайників." Бо я бачу, в голові твоїй така архаїка, як ти жити з цим будешь далі?

- І мені, і мені можна? - підтримав розмову Стівен, - бо, розумієш, ми взагалі то дике плем'я, риб'ячі пузирі використовуємо для цього процесу. Може, є шось більш сучасне?

У дівчат одночасно зробились великі круглі очі, а потім всі четверо розреготалися, як скажені.

- Бідні риби, - простогнала Оліс, - вони віддали свої життя не дарма.