Глава 7

Джуєл прокинулась від болю. Ще сонна, дівчина намагалась зрозуміти, що се сталося, але біль повторився, вже у двох точках тіла. Одночасно ксенопсихолог почула, як зі смарт-годинника її кличе Роксолана.

- Джуєл, прокидайся негайно, Джуєл прокидайся негайно!

Після третього больового впливу Джуєл зіскочила з ліжка, та роздратовано вигукнула:

- Ну досить вже, я прокинулась. Скажи краще, що сталося?

- Негайно до виходу з готелю, - відповіла штучна особистість. - Ти повинна встигнути до того, як до Мері-Єнн приїде таксі. Я створюю перешкоди для зв'язку, але це лише питання часу.

Джуєл стрімко рвонула до дверей, не забувши, одначе, підхопити гарнітуру, яка чекала на столику та ДП 3. Коли дівчина добігла до холлу, то побачила своїх друзів, які також бігли в тому ж напрямку, що і вона. Ніяких змагань, кожен біг в повну силу, намагаючись як можна швидше добігти до Мері-Єнн.

Але першими до медикині все ж таки встигли Стівен та Ярослава. Бо вони, мабуть, і не лягали, тому не витрачали дорогоцінний час на те, щоб прокинутись.

Мері-Єнн стояла біля дороги, і вигляд в неї був, як в лунатика. Очі немов би розплющені, але розуміння в них немає. Ярослава притримувала медикиню за руку, але навіть з відстані було зрозуміло, що якщо під'їде таксі, Мері-Єнн стряхне руку подруги, навіть якщо завдасть цим шкоду. Стівен стояв між медикинею та дорогою, але це також не завадило б посадці в тому стані, в якому була Мері-Єнн.

По черзі підбігші друзі оточили дівчину, і почали з нею розмовляти, але все було марно, Мері-Єнн не звертала ні на кого уваги, і стояла по струнці, чекаючи на машину.

- Що ж нам робити? - з відчаєм у голосі спитала Джуєл. - Вона ж нас не чує, і не бачить, ми просто перешкоди зараз, які заважають.

- Я можу вирубити її, я знаю декілька прийомів для цього, - запропонував Єльтіар.

- В мене снодійне в дротиковому пістолеті, -  Стівен, здавалось, розмірковував уголос,  - Але...

- Але ти не зможеш стріляти в Мері-Єнн, - з сумом сказав навігатор. - Бо вона своя. І я не зможу. А от та моя частина, в якій живе лють, зможе. Тебе такому не навчали, а я з цим з дитинства працюю.

- Може, залишимо цей вихід на останок? - з жахом спитала Оліс. В неї також при думці, що можна всадити заряд снодійного в дівчину, яка є їх другом, все наче застигало. Але іншого виходу могло не бути.

- Від попадання дротику до повної відключки - три секунди, - попередив Стівен, передаваючі Єльтіару дротиковий пістолет. Той зброю прийняв, і приготувався натиснути внутрішню кнопку "пуск" для того, щоб випустити ту частину себе, яка могла зробити постріл.

Спасла ситуацію Ярослава. Вона тримала Мері-Єнн за руку, але раптом відпустила, відступила на крок, і потягнулась до шиї. Дійсно, вони зі Стівеном гуляли пів ночі, і тому прикраса з кристалами все ще була присутня. Ярослава обережно зняла ожерелок, та швидко вдягнула його на шию Мері-Єнн.

Декілька секунд нічого не відбувалось, але потім погляд Мері-Єнн став осмисленним, і вона декілька разів моргнула, приходячи до тями. І зрозуміла, що стоіть біля дороги в самісінькій нічній сорочці, та боса, не пам'ятаючи, як взагалі сюди потрапила. Очі у дівчини сталі, як чайні блюдця, і вона розридалась прямо стоячи на тротуарі. Дівчата одразу ж кинулись втішати подругу, а Єльтіар тихесенько передав ДП 3 Стівену, радіючи, що зброя не стала в нагоді.

І тут під'їхало таксі. Робін швидко вліз до салону, намагаючись дізнатися, де ж кінцевий пункт призначення машини. І з похмурим виглядом дуже швидко повернувся, сказавши:

- Я так і думав. Лавка "Шукачі Доріг".

- Зміни адресу, - зкомандувала Ярослава, - Ми всі повертаємося на "Ластівочку". Зараз. І виклич ще одну машину.

- А я б і цю відправив туди, куди вона їхала. - не згодився Алан.  - Машину, яку викликали, можна відслідкувати. Навіщо це нам потрібно?

- Маєш рацію, - з повагою сказав Єльтіар, і почав викликати два іншіх таксі.

Коли машини приїхали, Ярослава посадила все ще заплакану Мері-Єнн, Робіна, Єльтіара та Алана в одну машину, а сама зі Стівеном, Джуєл та Оліс сіла в другу. 

Деякий час всі іхали мовчки, намагаючись вкласти в голові те, що відбувається, а потім Ярослава охнула, та спитала:

- Стівене,  моя прикраса... я ж, напевно, не повинна була передавати її комусь іншому. Чи як?

- Ти врятувала життя Мері-Єнн, так мені здається, - твердо сказав розвідник. - Якщо для цього був використаний мій подарунок, то я можу тільки пишатися тобою. І тим, як швидко ти змогла зміркувати, що саме це допоможе. Речі та ритуали важливі до тих пір, поки вони служать людям. А не навпаки.

Ярослава розслабилась, та відкинулась на спинку, і тут в бокове зеркало помітила, що в неї розмазалась помада. Дівчина почала пальцями витирати рожеву плямку, і спіймала шкодний погляд Джуєл.

- Ви хоч поцілуватися встигли, красунчики? - весело спитала ксенопсихолог. - З цією то біганиною.

Ярослава почервоніла, а Стівен подивився Джуєл прямо в очі, і жартівливо відповів:

- А вас, пані офіцере служби безпеки, це не повинно обходити. 

Ярослава, почувши такі слова, розреготалась аж до сліз.

- Якби ти була чоловіком, - продовжуючи сміятись, сказала командир Понирко, - То могла б використати таку фразу - "служба безпеки потурбується про вашу безпеку!"

Оліс, яка сиділа на передньому сидінні, повернула голову, та з подивом подивилась на Ярославу. І спитала:

- Це ти про що?

- Ну, є  таке поняття "безпечний секс", не чула?

- О, дівчино, як все запущено, - з удаваним сумом простягнула Джуєл. - Прийдеться тобі прийти на лекцію "Статеві стосунки. Рік 2222. Посібник для чайників." Бо я бачу, в голові твоїй така архаїка, як ти жити з цим будешь далі?

- І мені, і мені можна? - підтримав розмову Стівен, - бо, розумієш, ми взагалі то дике плем'я, риб'ячі пузирі використовуємо для цього процесу. Може, є шось більш сучасне?