Глава 1

- "Якщо ти не рознесеш на шмаття цю тварюку, то капець і тобі, і нам усім," - хотілося закричати Мері-Енн, але від жаху в неї відібрало голос. Дівчина тільки і змогла, що щільніше втиснутися в скелю, та примусити себе не заплющувати очі.

- Давай, Вест Пойнт,-  підморгнув Стівен, - чи вас там марно годували за державний кошт?

Цікаво, але це спрацювало. Алан сфокусував погляд, примружив очі, і через секунду інопланетний шипастий жах розлетівся на дрібні шматки.

- Так ось воно як, "порватися на хом'ячки", - почувся в навушниках схвильований голос Ярослави. - Ніколи б в житті не здогадалася.

  Оліс підняла голову, та подивилась на життєві показники. Не дуже обнадійливо. На затянутий турнікет, після якого була порожнина, вона намагалась не звертати уваги. Так все просто - була рука, та немає її. Добре, хоч залишились кровоспинні. Не забути потім подякувати Мері-Енн. 

   Медикиня тим часом виповзла зі щілини між каменями, та подивилась на мету їх марш броску - віртуальний портал. А перед ним розстилалася підозріло гладенька, в квіточках, галявина.

- Як ви вважаєте, підстава? - спитала вголос Мері-Енн, хитнувши головою в бік "англійського газону".

- Ставлю свою аптечку, що так, - підтвердив Алан.

- Вона в тебе геть  порожня, - кинув Стівен втомлено, - але я згоден, виглядає підозріло. Оліс, ти як? Йти зможешь?

- А є інші варіанти? - бузкововолоска напівприкрила очі, намагаючись зробити так, щоб світ перестав обертатися навколо неї. - Хоча ні, варіант мені піти першою, здається, найвигиднішій. Бо зараз я слабкий ланцюжок.

    На хвилину присутні замовкли, тому що це була правда, але правда болюча, яку завжди важко прийняти.

- Ніяких ланцюжків, - заперечив Алан. - Або ми йдемо разом, або робимо "охрана отмена".

Мері-Енн пирхнула, бо з легкої руки Ярослави це стоп слово набуло нечуваної популярності.

- Втратимо бали, - заперечила Оліс.

- Я подарую тобі свої. Персональні, -  пообіцяв Алан.

    Поки вони сперечалися, Мері-Енн тихесенько підійшла до галявини, лягла на живіт, та по пластунськи поповзла до порталу. Земля під нею вигиналася, коливалася, але тримала. 

- Ти диви, поки ми тут сперечаємося, Мері-Енн зараз собі всі призові забере, - пожартував Стівен, повторюючи дії медикині. - Тільки й дивитися потрібно за цими тихими дівчатами.

- Тримай відстань, - порадила медикиня, - бо можемо провалитись обидва.

      Вона вже майже доповзла до порталу, і тепер вишукувала місце, яке б було більш твердим, ніж галявина, через яку повзли інші. Знайшовши таке, Мері-Енн встала на ноги, та доторкнулася до екрану. Блакитний сполох підтвердив, що її присутність зафіксовано.

      Нарешті всі четверо зібралися біля порталу, по черзі приклавши долоні там, де це було потрібно.

     Як тільки сполохнуло в четвертий раз, наступила темрява. 

      Щоб не травмувати гравців, світло поверталося поступово. Сидячи на напівм'якій підлозі "Лабіринту", четвірка виживших повільно оглядала себе та тих, хто був поруч. 

- Як гарно знову мати руку, - Оліс виставила долонь перед обличчям, стискуючи пальці. - Люди все те мають, а не цінують. Поки не втратять. А потім, зазвичай, вже пізно.

- А можна я відмовлюсь?- спитала Мері-Енн, - от чесно, досвіда особливого не отримую, тільки травматичний. Тим більше, що до непередбаченого підготуватися все одно не можна.

- Давайте порозмовляємо про це після душу, - запропонував Алан, - а краще, після душу, обіду та денного сну. 

- На сьогодні ви вільні до вечора, навіть від чергувань, - підтвердила з рубки Ярослава.

- А от ввечері у нас буде серйозна розмова, якщо я не помиляюся, - нагадала Оліс.

- Так, найсерйозніша з можливих. Будемо обговорювати нашу відпустку!

      Коли Стівен зайшов до рубки, там був присутній майже весь екіпаж. За ним підбігла Джуел, яка тримала в руці непроливайку з соком,  вона і зайняла останнє крісло.

 - Всі в зборі, - прокоментувала Ярослава, - тож, нараду з приводу майбутнього відпочинку оголошую відкритою. Ваші пропозиції, зауваження, коментарі?

- В мене є порада, - Роксолана, як завжди, втрутилася неочікуванно.

- Слухаємо тебе уважно.

- Подивіться на інформацію, яка закодована в ваших чіпах, - натякнула штучна особистість. - Для цього потрібно прикласти чіп до віртуального зчитувального пристрою, який позначений зеленою крапкою.

- І навіщо це? - спитав Робін, який ще не дуже розумів ідею електронних документів.

- Згадати, хто ви, звідки,  основні дані про себе, - Роксолана зробила паузу. - Бо, маю попередити, є деякі нюанси.

- Звучить, як інтрига, - здивувалася Мері-Енн. Але штучна особистість замовкла, не виявляючи бажання коментувати далі.

- Ну добре, - Ярослава приклала зап'ястя до пристрою, і в повітрі з'явилася картинка з її обличчям, а поруч - ім'я, прізвище, по батькові, рік народження, та інші дані, які  є в звичайному паспорті.

- Слава Арнольдовна Нирко, 11 березня 2200року, планета Земля, Україна, Тернопіль. Стать жіноча, -  командир Понирко зморщила носика, та зробила висновок, - це і так зрозуміло, що жіноча, а от фото можна було б і краще вибрати. Тим більше в 3Д.

Поки інші перебували в роздумах, до зчитувача підійшов Стівен, і в повітрі з'явилась нова інформація.

- Стів Хорсон, 3. 05. 2198 року, планета Гровка, Північний Округ, Тміпро. Стать чоловіча,- прочитав розвідник. А потім відступив, наче дізнався дещо сакральне. Джуел, яка до цього розсіянно спостерігала за процесом, звела бровки, та почала пильно слідкувати за Стівеном.

     Так, один за одним, екіпаж дізнавався свої нові імена та біографії, жартуючи на тему того, як Роксолана обіграла лінгвістичну частину, бо це було дуже важливо, насправді. Коли черга дійшла до Алана, всі вже розслабилися, тому що пару змінених літер це дрібниці, можна вивчити за день-другий. Як і свої планети, країни, та міста. Нічого складного. Вже навіть посипались жарти про те, що Мері-Енн буде вимушена збільшити губи, а Ельтіар починатиме кожнен день з того, що феном створюватиме певну зачіску. І тут з'явились дані на містера Тейлора молодшого.