Глава 9

Джуєл таки встигла зловити Стівена до наради, але розмова, як кажуть, "не пішла". Розвідник стримано кивав головою на всі слова ксенопсихологині, але було видно, шо йому неприємно. Навіть думати про таке, не те, що розмовляти. 

-"Перший розкол в нашій дружній спільноті. Вітаймо!" - Джуєл навмисно відстала від Стівена, пропускаючи його далеко попереду себе. І одночасно відчула, як змінюються ролі. Зараз дівчина відчувала себе не ксенопсихологом, а таки головою служби безпеки. І неважливо, що підлеглих в неї не було.

Екіпаж "Ластівочки" виглядав  в цілому нормально, але атмосфера в рубці була важкою. Оліс підключилась через гарнітуру, а Мері-Єнн все ще тримали у штучному сні, задля її ж блага.

Джуєл довго готувала цю промову, намагаючись аргументовано та логічно подати своє бачення ситуації, але поглянувши на похмурі обличчя друзів, особливо Робіна, якому точно не хотілось бути зараз тут, у дівчини вирвалось:

- Потрібно наваляти цим мсавикотам так, щоб кожен з них в оцій своїй хламіді прекрасно виглядав у труні. Біла тканина змість білих тапок - непоганий компроміс.

- Наваляєш їм, - похмуро сказав Алан. - І потрапиш прямісінько за грати. Офіційно вони тут ні до чого.

- Ага, іхтутнет, - підтвердила Ярослава, - але ж в цю гру можна грати вдвох, вірно?

- Роксолана взяла на себе ризик вивчення однієї одиниці "невизначених закапсульованих елементів", - сказала Оліс. - На даний момент її висновок - це живі істоти. Схоже, паразитного походження. Самі по собі не живуть. 

- Це дійсно важлива інформація, але як вона допоможе у звинуваченні  мсавикотів? Доказів то немає, що це вони стріляли. Навіть те, що Мері-Єнн прийшла в лавку "Шукачів Доріг" -  не є доказом. Вона в зміненому стані могла піти куди завгодно.

- А пам'ятаєте тих шукачів, з лавки, - пригадав Робін. - Той, шо був за прилавком, ну істота собі та істота, навіть коли почав волати, як скажений.

- На відміну від другого, який потім вийшов з підсобки, - здригнулась від спогадів Джуєл. Вона зрозуміла, що мав на увазі розвідник, тому, що була там.

- Тобто, продавець був не сектантом, а другий - членом секти? - спитав Стівен.

- Я б так не сказала, - заперечила ксенопсихолог. - Або тільки в такому випадку, що коли мсавикот стає сектантом, він отримує бонусом отаку темну харизму. Бо, реально, постій ми ще хвилину або дві, могли б втратити здоровий глузд, або розум, або і те і інше.

- Як в них так виходить? - здивувався Єльтіар

- Ну якщо тільки цю здатність не забезпечують саме ці "невизначені закапсульовані елементи," - підкинув ідею Алан.

- Потрібно спіймати мсавикота, та пошукати в ньому цих паразитів, - невинно сказала Джуєл. - і тоді ми багато чого з'ясуємо про ситуацію.

- Оце ти крутишка! - у захваті сказав Стівен. - Береш зброю, ловиш мсавикота, та разом з Оліс та Роксоланою препаруєш його. Хоча ні, можна просто спіймати парочку паразитів, і подивитись, як вони себе поводять у живому вигляді.

- В тебе є кращий план? - огризнулась глава служби безпеки. - Чи будеш іронізувати і надалі?

- Ти не зрозуміла, - розвідник навіть з крісла встав, - попри всі недоліки, це найкращий план, тому що він простий. І, мабуть, для сектантів це буде нежданчик. Я з тобою, якщо шо.

- Ви обидва з'їхали з глузду, - Алан також встав, та почав міряти кроками рубку, - Ну, добре, Стівен, він не розуміється у сучасному суспільстві. Але Джуєл, ти ж тут живеш, ти маєш знати, що за таке може бути.

-  Містере Тейлор. Молодший, - голосом виділила звертання ксенопсихолог, - Я виражаю глибоке занепокоєння тим, що ви без доказів звинувачуєте чесну дівчину, тобто мене, у тому, що я збираюсь вчинити протиправні дії. Моя стурбованність з цього приводу не має меж. Тому, щоб не множити мої стреси, закликаю вас або надати конкретні факти скоєного злочину, або звернутись до мого адвоката.

Поки Джуєл все це вимовляла, вона бачила, як розквітають посмішки на обличчях друзів. Навіть пілот-навігатор наприкінці почав стримувати плутовату посмішку.

- Отже, - ввічливо сказала глава служби безпеки, - ми знайшли консенсус, та переходимо до практичної частини нашого плану, так?

- Наваляйте їм там, а я звільнюсь і також допоможу, - підтримала з медичного відсіка Оліс.

Ця ідея була зустрінута бурхливими оплесками...

В кафешці було тихо та малолюдно, тому Нарайна дозволила собі зайвий шматочок торту. Вона, як і всі ми, не любила, коли знаходились свідки її поразок. Торт відносився до цієї категорії, як і промах з шукачем, який втік від людей компанії. Їй це вибачили, більш того, навіть не сприйняли за серйозну помилку. Але для себе Наяна розуміла - вона втратила купу грошей. І це засмучувало.

Як назло, дівчина вибігла з офіса в обідню перерву, але відпочивала в цей час не тільки вона. Раптом в кафе зайшла знайома Наяни, і, побачивши подругу, з радісним "вау, кого я бачу", -  підсіла до дівчини.

Наяна спочатку хотіла зробити вигляд, що вона все з'їла та йде, але знайома була корисна, а такий її вчинок виглядав би не ввічливим. Зв'язки напрацьовуються довго, а втратити їх можна за хвилину, як казав один знайомий Нарайни. Тому дівчина сиділа, слухала новини, які виливала на неї "інформаторша", намагаючись особливо не вмикатися. Тут головне досвід. Але через наступну фразу Наяна зрозуміла, що везіння сьогодні на її боці.

- Уявляєш! - продовжувала свій монолог її знайома, - Вісім штук! Вісім! Це ж грошей то скільки!

- А це точно наші кристали? - закинула пробний шар Наяна.

- Ну, звісно, роздивитись зблизька я не змогла, - відповіла офіціантка, - але вони дуже, ну дуже схожі. Я б навіть не вагаючись сказала "так", якби не кількість. І як гарно вони були зроблені! Таким ожерелком з найбільшим кристалом всередині. Єх, - тут знайома зітхнула, - хто б мені таке подарував? Я б навіть на один погодилась.

- Зачекай, ти хочеш сказати, що в готелі, в якому ти працюєш, вчора вечеряла дівчина, на якій був ожерелок з восьми кристалів, які знаходять в нашій шахті люди? - уточнила Наяна.