Глава 17

Оліс сиділа в ІМК, і вигляд у дівчини був рішучий. Поруч в сканері напівлежала Джуел, але здавалося, вона ще була десь не тут. 

- "Нічого," - подумала Мері-Енн. - "Я вас, красуньки, підлікую. Правда, деякий час Оліс буде не до великого тенісу. А за Джуел потрібно буде слідкувати під час водних процедур. Не забути сказати про це Роксолані."

Ярослава вмостилася в кріслі, і вигляд в неї був все ще не бадьорий. Але дванадцятигодинний сон повинен це виправити.

- Ельтіаре, ми всі тебе уважно слухаємо, - сказав Робін. 

- Почнемо з ноутбуків. Закритий гаджет у людей зазвичай створює враження непрацюючого. Тому я мав надію, що наши ноути будуть сприйматися, як деталь інтер'єру. Так воно і вийшло. Сигнал від камер - до речі, зовнішнх,  йшов до останнього.

- Зовнішні камери? - здивувався Алан. - В сенсі, а куди вони вбудовані?

- В бокову поверхню ноутбука, - відповів навігатор. - Там точно ніхто шукати не буде.

- І де ж ви такі взяли? - спитав Стівен.

- Ми з Роксоланою переробили, - спокійно сказав Ельтіар. - Там на півгодини роботи.

- Тобто, ми пішли, а гаджети продовжували працювати? - Оліс вперше подала голос.

- Так. І встигли завантажити дуже багато цікавого. Але про це наступного разу.

- Розкажи, будь ласка, про біохакінг, - попрохала Мері-Енн. - В мене мурахи від того, що можна зробити з тілом людини за допомогою чіпів. Бо ми ж також ними користуємося.

- Розумієш, коли я працював з цими програмами, то відчував себе, як школяр, котрому на кожному кроці підказують, що робити. Скажу чесно - сам би я не зміг майже нічого.

- Тобі підказували Міми? - Джуел аж з обличчя збліднула.

- Я так цього і не зрозумів. Чи це була штучна особистість типу Роксолани, але на порядки новітніша, чи жива істота. Неважливо. Я тільки кнопки натискав, можна сказати. Ну, і парочку ідей сгенерував. 

- От і давай про ідеї, - сказала Ярослава. - А то якось це повз мене пройшло.

- Я був впевнений, що помста загрожує в першу чергу Оліс та Джуел. Нас з тобою серйозно не сприймали. Так, декорації до основної сцени. А нейтралізовувати нападників потрібно було швидко, та без можливості відновитися одразу. Серцевий напад - дуже гарна в цьому плані ідея. Навряд чи після такого людина зможе бігати та стріляти. Я закинув ідею ШіМі, він прорахував послідовність дій.

- ШіМі це ім'я? - поцікавився Алан.

- Штучний Інтелект Мімів. Скорочено - ШіМі. - відповів Ельтіар, а потім продовжив. - Чіп підключений до інету, коли він є. А на "Нефритовому Драконі" інтернет був. І далі мені просто потрібно було подати команду в певний час. 

- Команду на скорочення серцевого м'язу? - уточнив Робін.

- Ні, на весь комплекс дій, на майбутнє в тому числі.

- Дуже цікаво, але нічого не зрозуміло, - підсумувала Ярослава.

- Про це я вам і кажу, - відповів Ельтіар. - Я завантажував програми, але на цьому все.

- Добре, давайте не будемо дуже занурюватися, - сказала Мері-Енн. - Краще послухаємо про другого охоронця.

- Алане, скажи, будь ласка, в тебе були в дитинстві бодігарди? - спитав навігатор.

- Ну, здається, - не дуже впевнено відповів містер Тейлор молодший. - Чесно кажучі, я не особливо пам'ятаю. А в чому справа?

- Хочу дізнатися, наскільки культурними вони були. Чи часто вживали такі слова, як "будь ласка", або "дякую"?

- Ти серйозно? Думаєш я це в голові тримав? Точно скажу, матом вони не розмовляли, бо інакше б залишилися без зарплатні. Але при чому тут це?

- Бо життя, та працездатність номера два напряму залежить від його оточення. Віднині та навіки.

- Поки смерть не розлучить їх? - пирхнула Ярослава.

- Стоп слово? - висловила припущення Джуел.

- Навпаки. Старт слово, - виправив її Ельтіар.

- А таке буває? - здивувався Алан.

- Тепер буває.

- Зачекай-зачекай, - ксенопсихологиня аж сіла рівно у ІМК. - Тобто, за допомогою дивних мімівських програм ти завантажив тому придурку старт слово, яке, є в мене підозра, пов'язане з висловами "будь ласка" та "дякую". Так?

- Ти на вірному шляху, - погодився навігатор.

- І тепер кожен раз, коли він одне з цих слів почує, то... що? Зловить інфаркт? Інсульт?

- Це було б занадто просто для людини, яка дозволила собі вдарити дівчину, котра є проявом Великої Матері. За таке не вбивають. За таке карають. Щоб іншим більше ніколи не хотілося так поступати. Правда, покарання на Делірі виглядає по іншому.

- Слухай, ну кажи вже, що ти там придумав для цього охоронця, - нетерпляче сказав Робін.

- Ярослава може здогадатися, - підказав Ельтіар. - Я озвучив це в її присутності.

- Ярослава? - спитала командир Понирко. - Ярослава, якщо що, була зайнята транзакціями. І поясненнями про штрафні санкції.

Джуел аж по боку ІМК ляснула спересердя:

- Чому я все пропустила?

- Тому, що ця скотина тебе вирубила ударом по голові, - похмуро нагадав Алан. - І якщо Оліс врятував комбінезон, взявши на себе більшу частину навантаження, то в тебе інша історія. Я взагалі не розумію, як він голову тобі не проломив. Зброя там була серйозна. Важка. Просто пощастило. Вчергове.

- Гарно сказав, - помітив Ельтіар. - Раджу запам'ятати. Якщо комусь раптом стане шкода охоронця номер два.

- Є в мене думка з приводу, - Ярослава виглядала не просто здивованою, але й шокованою. - Ти ще тоді про колекцію Стівена сказав, я вірно розумію?

- А що Стівен? - здивувався розвідник.

- Не ти, твоя колекція крилатих фраз, - вголос міркувала командир Понирко.

- Тепло, - підказав навігатор.

- Тобто, програма працює так, що кожного разу, коли цей покидьок чує слова "будь ласка" або "дякую"... - Ярослава зупинилась. - Ти серйозно? 

- Тільки так все і працює, - впевнено сказав Ельтіар.