Глава 5

На великій равнині, оточена прадавнім океаном, стояла Цитадель. Вік її ніхто не знав достеменно, навіть ті істоти, яки населяли кам'яні кімнати. Дуже давно, мільйони років тому, корабель Раси Вигнанців, який пролітав повз по своїх таємничих справах, зупинився біля планети, на якій була Цитадель. Вони довго вивчали місцевих істот, і, якби ця древня раса була хоч трішечки більш кровожерлива, то, напевно, знищила б цих маленьких напівпрозорих мешканців планети. 

Але корабель Раси Вигнанців полетів далі, занесши  в свої архіви назву планету - Мооркс, і, відповідно, похрестивши місцевих як моорксів. Але медузоподібним істотам взагалі не було ніякої справи до того, що там відбувається на орбіті, і яким літерним словосполученням вони тепер є. Власно, кажучі про медузоподібність, я трішечки вводжу читача в оману, тому що більш за все ці створіння походили на суміш восьминогів з медузами. Від головоногих мооркси взяли довгі еластичні щупальця та певний рівень розуму, а від сцифоїдних - драглисте тіло, яке, однак,  було вкрито міцною оболонкою. Тобто, кинувши таку істоту в стіну (як полюбляють розважатися на морях деяки представники  нехомо несапіенс)  отримуєш зовсім не купу прозорого желе, як це буває з земними медузами. О ні!

Ще в польоті мооркс згрупується, можливо навіть встигне відштовхнутися щупальцями від стіни, скоріш за все спружинить від підлоги, і нападник має всі шанси побачити ображене створіння в себе на найчутливішій частині тіла. Тому назвати псевдомедузок безпомічними та вразливими - дуже велика помилка.

А ще вони є Роєм. І щастям для Галактики  стало те, що медузоподібні створіння мешкали в подвійній зоряній системі. У Всесвіті гравітаційно пов'язані пари зірок (а іноді й системи з трьох чи більше) є дуже поширеним явищем. Приблизно половина всіх зірок у нашій галактиці є частиною таких систем. В астрономії їх називають подвійними зоряними системами. У таких парах обидві зірки обертаються навколо спільного центру мас — барицентру. 

Але для розуміння ситуації нам важливо запам'ятати те, що ці дві зірки, яки були місцевими сонцями, присутні  на небі були  завжди. Тобто, на планеті не існувало ночі. Коли перше Сонце системи - яке  належало до спектрального класу A1 V , тобто, біла зірка -  освітлювало один бік Мооркса, друге Сонце - класу B8 V , біло блакитна зірка, -  панувало над іншим боком планети.

Відповідно, про те, що є таке явище, як зорі, мооркси не знали. Та їм було на це байдуже. В напівтемних залах та кімнатах Цитаделі кожнохвилинно йшла невтомна праця. Мооркси не думали, навіщо вони роблять те, що роблять, але підкорялися давньому інстинкту, який і визначав їх життя та функціонування. Слова "ємоція", "щастя",  "прагнення" для медузоподібним було  порожнім звуком. Ба більше, вони навіть про існування звуків не знали, тому що все спілкування йшло через феромони. Вібрація також могла використовуватись для зв'язку на дальні відстані, але використовувалась моорксами набагато рідше. А ще медузки мали зачатки телепатії. І могли передавати картинки того, що бачили, на дуже великі відстані.

Так вони існували (тому що слово "жили", як на мене, тут недоречно) мільйони років. Раса Вигнанців зникла з Галактики, з'явилось перше поселення ореліан, потім на теплих камінцях оселились представники народу цуркх. А мооркси залишались такими ж, якими були ще тоді, коли до них вперше прилетів зорельот, екіпаж якого дав їм назву.

Не можна сказати, що медузки нічого не зробили на своїй планеті. У виправдання цих істот я скажу, що важко змінювати світ навколо, коли ти є маленькою, з кулачок дорослої людини, драглистою грудочкою протоплазми, хоча і вкритою щільною оболонкою зі щупальцями. А, головне, в тебе немає такої мети, бо ти - частина Роя, яка не є особистістю ні в якому сенсі цього слова.

Бачу, ви вже могли почати жаліти моорксів, тому що емпатія та співчуття - це одна з головних ознак людини. Але не поспішайте з висновками, бо зрозуміти істот, які на вас зовсім не схожі з ніякого боку - це квест ще той. І результат часто дуже далекий від реальності, тому що все ж таки  судимо ми по собі.

Отже, вийшовши через півтора мільйона років за межі Цитаделі, мооркси виявили, що за стінами - цілий новий світ. А вони в цьому світі - бажана та смачна їжа. Бо біосфера планети Мооркс була багата та різноманітна. Згадайте Юрський період планети Земля, скільки тоді живності бігало, плавало, літало...

Медузок включили в місцевий раціон... і вони опинились на межі зникнення. Врятувало моорксів те, що вони були  Роєм, і могли певним чином спілкуватись телепатично. Кожна загинувша істота передавала "зображення" свого нападника всім особистостям Роя. І ця інформація не тільки ставала загальновідомою, але ще й зберігалась в колективному разумі. Це як земний інтернет, який "пам'ятає все". І це дозволило моорксам вижити. А потім піти далі, та приборкати біосферу планети.

Я зараз не буду у фарбах розписувати, яким саме чином медузоподібні істоти створили на планеті заповідник для свого власного використання, бо це займе дуже багато часу. Натякну, що телепатія в цьому зіграла дуже велику роль. І ще через пару сотен тисяч років кожна одиниця фауни Мооркса знала, що цих маленьких істот чіпати не потрібно. Бо на їх захист прийдуть інші, великі створіння, які підкоряються моорксам. 

Але все одно історія могла б піти іншим шляхом, якби не черговий "зальотний" корабель, який потрапив в аварію біля планети, та вимушений був приземлитися на Мооркс. Назва цивілілізаціїї істот, які влипли  в цю  халепу, звісно, не зберіглась. Тому що на той момент медузоподібні вже відточили технологію підкорення за допомогою телепатії свідомості тварин більших та сильніших за них. Заминка вийшал через несподіване - наявність у прибульців розуму. До такого мооркси були не готові, і почали помиратии в промислових масштабах, не здогадуючись, що ж це за баг. Якби ще трішечки розумнішою  була та невідома раса, а, може, емпатійнішою або нелогічнішою, то пануючій на Моорксі цивілізації прийшов би кінець.