Глава 12

Так як хлопці все ще відчували легку слабкість, зібратися вирішили у медичному відсіку. Мері-Єнн категорично заборонила покидати сканери та ІМК навіть для того, щоб поїсти. Тому  її на чергуванні по кухні підмінила Оліс, яка  завантажила вечерю в контейнери, та відправила до міста збору. 
Чекали Джуєл, яка поверталась не сама, але коментувати ситуацію не схотіла. 
Мері-Єнн кожні п'ять хвилин дивилась на віртуальні монітори, перевіряючи показники,  але поки що все було в межах норми.
Джуєл зайшла не сама. Спочатку вона зробила запрошувальний жест молодій білявці в спортивному костюмі. Та постійно дивилась в усі боки, на обличчі було написане суцільне задоволення. 
- О, містере Хорсоне! - вигукнула гостя, побачивши Стівена. - Рада вас вітати. А я таки була права з приводу кристалів, вірно? 
- Так, Наяне, вірно, - відповів розвідник. - Тому ти і відправила по моєму сліду тих дуболомів? Звісно, така здобич упливає з під носу! Скількі б ти отримала за них у грошовому еквіваленті?
Екіпаж "Ластівочки" нагострив вуха, таких підробиць вони не знали.
- О, не судіть суворо, містере Хорсоне,  ця практика застосовується до всіх щасливчиків, які знайшли більше, ніж три кристали.
- А ми зараз перевіримо твоє везіння, - небезпечно ввічливо сказала Ярослава.
- Міс Нирко, я тільки хочу допомогти, - запевнила Нарайна. - І зараз я виступаю не від імені компанії "Щаслива година", а сама від себе.
- Доведи! - тон Джуєл не сулил нічого оптимістичного. 
- Міс Дарен,  ви маєте право на сумніви, але, запевняю, я хочу лише гарного для вас! - гостя раптом зрозуміла, як виглядає її поява.
- Лучики добра, значится, - вже з явною погрозою сказала Ярослава. І почула, як за її спиною почала опускатись кришка сканера. На мить командир Понирко відволіклась від поточної ситуаціі. І тут голосно розсміялась Джуєл. А за нею і Стівен.
- Правильно Лана зауважила тоді,  - відсміявшись відмітив розвідник. - Міс Дарен, природжений  офіцер служби безпеки. 
Наяна переводила погляд з дівчини-блондинки на рудоволосого хлопця, і не розуміла, про що це вони говорять. 
Кришка сканера в цей момент не просто закрилась, а ще й стала непрозорою. 
-Лана не зробила манікюр та брови, тепер ховається, - заливисто засміявся Робін. - Не будемо засуджувати її за це.
- І зачіску, ти забув про зачіску, - нагадала  Оліс - Спіральки за ніч роскрутились.
- А фарба змилась, - з серйозним виглядом додала Мері-Єнн.
- Навіщо ви смієтесь над... - Нарайна хотіла сказати "дівчиною", але зупинилась, не знаючи, як сприйме таке звернення трансгендер  на ім'я Лана. Тому закінчила фразу так:
- Над людиною, яка є членом вашого екіпажу.
- Ну, з приводу "членом" ти все ж таки помиляєшся, - меланхолічно помітив Єльтіар, - немає нічого вічного під місяцями всесвіту.
Тут вже вголосину зареготали всі присутні, які до цього ввічливо стримувались.

- І серед таких людей я живу, - відсміявшись, сказала Ярослава. 
- Перепрошую, - відгукнулись одразу Джуєл, Оліс та Єльтіар. 
- Людей та іншопланетян, - уточнила командир Понирко. 
Наяна не розуміла, що відбувається, але відмітила одну особливість. Сміх цих людей був радісний та щирий. Вони не стібались, вони дійсно сміялись, і не один над одним, а над чимось, чого Наяна не розуміла. Була вне контекста,  простіше кажучі. І навіть жарти на адресу Лани не несли агресивного, знецініючого або принизливого посилу.
Сміх припинився раптово, і тепер вони всі дивились на Наяну. А вона не могла відірвати погляда від прикраси на шиї Слави. 
Це було настільки феерично, що дівчина одразу захотіла таку собі. 
І Наяна змогла лише прошепотіти:
- Ви не знаєте, що маєте!
- Так скажіть нам про це, - неголосно відповіла Морін. 
І Наяна завела росповідь...

Шахта, а точніше, та дірка в поверхні планети виникла дуже давно. Може, і дійсно до цього приклала кінцівки Раса Вигнанців. Але це не точно. Місто було зручне, тому поступово біля неї почалось велике будівництво. Релакс 3 офіційно готували як планету відпочинку для заможних мешканців різних цивілізацій.
Коли повстало питання, що ж робити з цим технічним отвором, туди відправили роботів. 
99 з них повернулись з порожніми руками, а, простіше кажучи, з геологічною інформацією про шахту. Але один приніс в якості зразка маленький кристал. Різновид кварца, але незвичного по кристалічній рішетці. 
Цінності в ньому, як в мінералі, не було ніякої, як вважалось. Але тут підключились маркетологи.
Підземна печера була за невеликі гроші викуплена, і почалась рекламна компанія.
Шахту об'явили спадком Раси Вигнанців, а кристали - магічними самоцвітами, які приносять вдачу. 
Розголос на ТВ, пара фальшивих інтерв'ю від тих, кому пощастило знайти кристали, з якими потім пощастило. По протоколу працювала компанія, коротше кажучі. 
І справи пішли. З'явились перші прибутки, начальство рахувало майбутні гроші. І тут з'ясувалась дивна річ. Коли запускали рекламну компанію, кристали, заісно, перевірили  на основні небезпеки,  типу радиації. А на  більш углублені досліждення пошкодували грошей. 
Потім, звісно, кусали лікті, тому що досить велику кількість кристалів повернути  вже було не можливо. 
В чому ж виявилась сила самоцвітів? 
Як відомо, людське тіло існує на певних вібраціях. Для здорового організма/органа діапазон частот один, для хворого - інший. 
А кристали існували як раз в діапазоні здорового тіла. Тобто, були своєрідним камертоном для клітин, які захворіли. 
Більш того, вони невідомим чином "підтягували" нездорові клітини до вібрацій здорових. І через певний час весь організм або окремий орган починали звучати "вірно". І людина дійсно ставала здоровою.
Дійсно, мова не йшла про тяжкі або генетичні хвороби, ампутації та такі ситуації, коли людина опинялась в реанімації. Але для дрібних противних станів типу нежиті, або некритичних на кшалт виразки це було порятунком. 
І ще. Кристали не працювали з психосоматичними причинами. Якщо, наприклад, астма була наслідком тиску на дитину в дитинстві, то за допомогою кристалів можна було зняти стмптоматику. Але не вилікувати.
І все одно, навіть на фоні досягнень 2150 ррку кристали знайшли свою нішу.
- Ті самі стани легко лікує найпростіший сканер з програмою та інструментами медичного втручання- стисла плечима Морін.
- Але на природу сканер не візьмеш, та й взагалі, бувають ситуації, коли втручання потрібно тут та зараз. Наприклад набряк Квінке. До того ж,  корисно носити на собі інструмент, який економить ресурси тіла.
А ще кажуть, - стишила голос Наяна, - Що якщо носити кристали постійно, можно відтермінувати фізичну старість.
- І ще декілька речей роблять вони, - майже прошепотіла Морін, і Наяна зрозуміла - отут щось глибоко приватне.
Але потім гостя помітила засліплюючу посмішку Олів.  Та явно знала таке, про що Наяна не сказала, але озвучувати це не збиралась.