Підкорись мені, дівчинко

– Страшно, мала? – запитує він хрипким голосом.

– Ні, – я легенько похитую головою. Ніяка сила не може мене змусити відвести очі від його обличчя. – Ти такий великий і сильний, хіба ти образиш слабку дівчинку?

Чому він так незвично реагує на мої слова? Моя долоня, прикрита його рукою, лежить на міцних грудях. «Його серце в моїй долоні?» – думаю я й чітко відчуваю шалений дріб.

Він перебуває настільки близько до мене й я впевнена, що в нас одне тремтіння на двох.

– Бійся, – говорять мені чи то його губи, чи то його очі.

– Ти все робиш, щоб здаватися гіршим, ніж є насправді, Феліксе... Ти такий сильний, хіба ти образиш слабку дівчинку?

Його очі з поволокою не дивляться на мене, вони мене вбирають.

– Я прошу тебе, не руйнуй моє життя...