— Ти тремтиш, пташко, — прошепотів він прямо в мої губи. Його подих обпікав. — Від страху? Чи від чогось іншого?
— Я тебе не боюся, — збрехала я, хоча голос зрадливо здригнувся.
його сміх був коротким і темним. Він нахилився ще нижче, зарившись носом у моє волосся біля вуха, вдихаючи мій запах — дощу, кави й наляканого дівочого тіла.
— Даремно, — прошепотів він мені в шию, і від його слів шкірою побігли сироти. — Тобі варто боятися мене більше, ніж тих, хто ходить у темряві.
***
Вона бачить те, що приховано від інших. Він — хижак, який століттями ховався серед людей. Коли випадкова зустріч дощової ночі зриває маски, Лія стає мішенню для смертоносного світу темряви. Єдиний спосіб вижити — бути поруч із ним.
Але Нічнонароджені живляться не лише кров’ю, а й чужою пристрастю. І що глибше вона