932
Анотація до книги "Лихе серце"
Вона - могутня відьма, що колись повернула його до життя. Він - темний воїн, що не відає страху і ладен на все заради неї. Недобрі серця, які попри все ладні на почуття, що притаманні долям людським. Вони прагнули віднайти спокій, втім темні справи не дозволять повернутися до колись далекого, звичного нам життя. Таємничий мисливець, що несе закон туди, куди прагне забути дорогу світло ранку вже рушає до небезпечної подорожі. Чи зважиться він перетнути кордони місць, які просякнуті самою темрявою і встояти проти гострих мечів, й чарів, що зводять із розуму? Виконати завдання, або самому пристати на бік пітьми, рятуючи лихе серце…
Зміст книги: 21 глава
Останнє оновлення: 18 Листоп
55 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиАлонсо одразу видно персонаж непростий, та він зацікавлює, це вже однозначно. Майстер своєї справи! Весь розділ дуже динамічний, сповнений енергії і від того як він описаний, сприймався швидше за попередній, неначе бігаєш там і переховуєшся разом з Алонсо і кучером.Зазиратиму в гості, не знаю наскільки вийде це робити щодня через відключення, та намагатимусь, бо історія напрочуд цікава) Успіхів Вам, натхнення та душевної рівноваги ✨♥️
Кайла Броді-Тернер, Надзвичайно дякую Вам за добрі слова, Ваші враження у коментарях та підтримку! Мені насправді дуже-дуже приємно!
Нарешті я прийшла до Вас, Ніку!)
І як же все смачно написано, описи, атмосфера, неначе дивлюся захопливий фільм!
Владислав та Олена дуже цікаві персонажі, поки таємничі і непередбачувані, та тим цікавіше спостерігати за ними. Я у передчутті!
Кайла Броді-Тернер, Щиро дякую Вам за добрі слова та враження, Кайла! Дуже-дуже приємно!
Чекаю продовження)
Щастя, Щиро дякую, що прониклися історією! Новий розділ вже у процесі написання. Дуже дякую Вам за за підтримку, й за те, що мандруєте пригодами разом з героями! )
Повернулася знову до Вашого твору, почекала поки назбиралося трохи матеріалу )) Розділ 13. Мета відьми повністю відновити Владислава вселила надію. Чомусь дуже прикро читати про те, що з ним сталося
Ріна Март, Щиро дякую Вам, що знайшли час і ділитися враженнями! Мені надзвичайно приємно ) Спасибі, що відчули історію Владислав! І окрема дяка, що ділитись думками у коментарях та читаєте!
21 Розділ. Я чомусь не сумнівалася, що Розембо власть підняти кулю!). Дуже класно описаний весь цей процес, Нік. Читала з інтересом, як завжди!)
О, то тепер ми знаємо історію Розембо, те, як він потрапив до Олени й що вона для нього зробила. Все стало на свої місця. Дякую за цей момент(人 •͈ᴗ•͈)
А ще не оминуло моєї уваги й роздуми мага про нього та про сина... На жаль, часто батьки не вміють правильно проявляти свою любов до дітей, бо насправді самі не навчені цьому своїми ж батьками. Тому ця «мовчазна любов» ховаються за «маскою мужності» й передається з покоління в покоління :( Хоча, на мою думку, батько обов'язково має говорити синові, що любить його та що пишається ним, а також — обіймати й цілувати. Тоді це формує у хлопчика правильну самооцінку й вміння правильно проявляти свої емоції та почуття. І саме у такий спосіб може бути зламана ця печатка «мовчазної любові».
Сподіваюсь, що Розембо все-таки з Кучером ще зустрінуться, й він зможе сказати сину, що любить його й пишається ним.(人 •͈ᴗ•͈)
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам за, як завжди чудові, розгорнуті враження! Абсолютно погоджуюсь з Вами щодо стосунків батька та сина. Радію, що у нас із сином саме такі, бо так відчуваю. Я також вважаю, що потрібно казати, якщо пишаєшся, необхідно казати, коли любиш. І це не прояв слабкості, а прояв почутів. І казати це потрібно не вчас прощання, а протягом життя, якщо відчуваєш. Я надзвичайно вдячний Вам, що відчули цей момент і історію в цілому! Дякую Вам! )
Вітаю! Містична, цікаво написана книга. Чимось її антураж нагадує Відьмака чи Ван Хелсінга. Особливо сцена де тіні вирішили гопстопнути майстра. А ще знаходжу цікавим контраст: гнітюча атмосфера і теплі взаємовідносини відьми та Владислава, наче формують світло, яке освітлює і зігріває холодний та похмурий пейзаж.
MargFed, Дуже-дуже дякую Вам за те, що так відчули історію та поділилися враженнями! Спасибі за думки у коментарях і теплі слова!
Розділ 20. Видно, що після зустрічі з Владом Алонсо сам не свій. Суперечливі думки вирують в ньому, і навіть застережливо слова Танто його не зупиняють. Наче його щось тягне в ті місця, до тих людей, яких всі так бояться й бажать знищити. Поки не зрозуміло, що це — якісь амбіції в нього, нав'язлива ідея чи щось на рівні підсвідомості...
До того ж Кучер теж лізе з головою в цю складну справу. Звісно, така відданість вражає. І те, що якщо їм все вдасться, то аін позбавиться нарешті того боргу. Проте чи варто так ризикувати життям заради матеріальних цінностей?... Чи його теж, щось тягне в цю справу, як і Алонсо?..
З кожним розділом сюжет наберає обертів, все більше інтригує. В персонажі настільні колоритні, що хочеться про них дізнаватися все більше й більше. Тому знову, чекаю на продовження).
Нік, я помітила хибодрук. Там де Танто каже Александру, що «...Міська інквізиція НАДІШЛЕ врешті сюди нових людей...»
Бажаю Вам затишного вечора та мирної ночі! Наснаги та натхнення! Бережіть себе та своїх. На зв'язку!
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам за, як завжди чудовий коментар та підтримку, Лекса! Так, Алонсо зачепила ця справа, і щось підсвідомо дійсно веде його до небезпек. Він хоче розібратися в усьому, що відбувається, бо так відчуває. А Кучер не хоче залишати мисливця самого, адже, як ніхто інший знає ці ліси. Окреме величезне спасибі Вам, що вказуєте на моменти, які потребують коригування і звичайно за Ваші думки та враження! Це безцінно! Щиро радію, що історія та її герої припали Вам до душі! Ви також обов'язково бережіть себе і рідних. Тихої ночі і ще раз дуже дякую Вам!
Розділ 19. Чудовий розділ! В мене стільки вражень від нього. І такий дуже приємний посмак)
Те, що Олена зауважила, що хоче літати... І тут... Приємно спостерігати, що Влад уважний до її бажань, що він вміє слухати й чує її. Думаю, що Владу з Розембо все вдасться) Бо коли є бажання — способи знайдуться)
Цікаво, а навіщо Розембо взагалі хотів створити цю кулю?.. В нього була якась певна мета, чи йому просто подобається майструвати?
Ну і тут відкривається ще одна таємниця Розембо... Чесно кажучи, я навіть не здогадувалася, що Кучер та він родичі... Отакої! Якось навіть потепліло на душі. Але щось я чи забула, чи пропустила... Поясніть, будь ласка: Кучер наче казав, що батько загинув, потім пам'ятаю що Олена врятувала Розембо, так?.. То він, як і Влад не зовсім людина?.. Вона його оживила? Тому він не хоче зустрічатися з сином?..
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам за такі чудові відгуки з враженнями, Лекса! Мені надзвичайно приємно! Спасибі Вам за Ваш час та за те, що проживати цю історію! Ви усе вірно відчули і зрозуміли. Розембо не зовсім людина. Його дійсно було вбито, і повернуто до життя способом на зразок того, яким підняли з мертвих Владислав. Але Розембо на відміну від Темного воїна зберіг більшу частину своїх спогадів. Згодом планую присвятити окремий розділ особисто Розембо та його історії, де пропишу думки щодо цього. Спасибі, що відчули теплий вайб! Дійсно хочеться, щоб вона відчувалося саме такою, як Ви описали! Дуже-дуже дякую за слушні поради! Я обов'язково врахую. Планую за нагоди продовжити повторне міні редагування розділів починаючи з 11-12. Можливо свіже око щось да відловить. Безмежно дякую Вам за Ваш час та відгуки! Усі добрі слова навзаєм!
❤️
Соломія Вейра, Щиро дякую Вам! Дуже приємно.
Розділ 18. Це було несподівано). Класний розділ :) Навіть не думала, що все от так станеться) Що Алонсо потрапить до ями)) Ще й така невимушена розмова вийшла в нього з Владом). Точно що треба мати такий талан, щоб на весь ліс знайти таку пастку)) І знову ж таки Владислав міг його вбити, але ж не вбив. І не забрав до себе, у полон, а просто відпустив їх з Кучером. Невже, справді, думає, що Александр відступиться?..
Тепер буду з нетерпінням чекати на продовження, бо заінтригована ).
Якщо Ваша ласка, маякніть якось, коли опублікуєте новий розділ (人 •͈ᴗ•͈) Якщо не блогом, то хоча б десь у коментарях. Буду дуже вдячна.
Попри все, я бажаю Вам, Нік, спокою, гарного настрою та натхнення! Бережіть себе та своїх! Тримайтеся там! Хай все у Вас буде добре *\0/*
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам, Лекса! Усі добрі слова навзаєм! Новий розділ, якраз сьогодні вранці дописав. Залишиться вичитати і днями планую опублікувати. Обов'язково підсвічу оновлення блогом про книгу. Величезне спасибі Вам! Ви також обов'язково бережіть себе та рідних. Нехай усе буде добре! Спасибі Вам!
17 розділ. Вау, яка динаміка. Я в захваті! Дуже вдало пропрацьовані сцени, а кожен рух, погляд — на своєму місці, все настільки яскраво насичено, що читати дуже цікаво.
Ну, я й не сумнівалася, що Владислав крутий вершник й воїн. Алонсо геть швидко залишився без свого супроводу, що було не несподівано. Напевно треба було брати більший охорони. Хоча не факт, що це б допомогло.
Щодо Кучера... В мене прямо гордість за нього, що він настільки благородний, що не став стриляти своєму ворогу в спину. Ну, і добре, що Влада це оцінив, і відпустив його. Бо чомусь в цій ситуації саме Кучера мені шкода.
Що ж... Тепер цікаво, як там далі буде відбуватися боротьба Алонсо й Темного. Рушаю далі).
Лекса Т. Кюро, Надзвичайно дякую Вам за такий відгук та пережиті емоції, Лекса! Дуже-дуже приємно, що сподобалося і судячи з Вашого відгуку, вдалося передати усе задумане! Дякую Вам!
Розділ 16. Нік, добрий вечір! Нарешті дісталася до Вашої книги, бо щось останнім часом не до мережі було... Але я завжди повертаюся!)
Бачу підготування до подорожі йшло повним ходом, і Алонсо за три дні трохи алхімії опанував. Гм, а це цікавий план. Втім, поки не зрозуміло, чи допоможе це в майбутньому Олені...
А те, що Кучер відчуває небезпеку _ теж цікаво. Таке часом буває, коли люди, яких з нами немає, ніби попереджають уві снах про те, що щось може статися...
Описи, як завжди, чудові! Особливо помешкання молодого алхіміка сподобалося, таке атмосферно-колоритне!)
Читаю далі)
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам, Лекса! Вибачте будь ласка, також днями дещо випав з мережі, тому лише зараз відписую. Надзвичайно приємно, що знову відчули усі моменти. У моїй уяві також мандрують думки, щодо Олени та Алонсо. Приємно, що відмітили момент про близьких та сни! Можу підтвердити не з чуток, що це правда. Ніби як в рамки науки не вкладається, але перевірено багато разів на собі, що такі попередження існують. Спасибі за кімнату алхіміка. Дуже приємно, що вдалося передати атмосферу! І звичайно окрема дяка, що знаходити час, читаєте та ділитесь враженнями! ❤️
Нік, привіт Вам) Чомусь не приходять сповіщення про оновлення розділів...(( А у Вас вже стільки нових написано. Обов'язково прийду читати!) Але Ви, може, хоча б періодично пишить блоги, бо не завжди є час зазирати до книги авторів, щоб побачити чи є новий розділ (人 •͈ᴗ•͈) Полегшить, будь, ласка, нам, читачам, трохи життя!) Буду вельми вдячна ( ꈍᴗꈍ)
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам!
Трошки вибилася з графіку читання, буду наздоганяти. Нараз на главі "Будинок". Знаєте, все це так мило, хоча я не люблю коли обривають квіти для романтики. Але Владислав показує кохання до Олени, це також дуже важливо. Але відчуваю, що до них ще причепляться. Люди бояться того, чого не розуміють.
Наталія Ковган, Дякую Вам, Наталія, що продовжуєте підтримувати історію та автора у коментарях! Я також вважаю, що красою квітів можно милуватися не обов'язково зриваючи їх. У своїй природній домівці вони дійсно виглядають особливо чаруючими. Приємно, що вдалося передати почуттям Владислава до Олени. І ви, як завжди вірно відчули. Цю пару так просто не залишать у спокої. Людей насправді часом лякають ті, хто не подібний до них. Розганяти чутки та засуджувати завжди легше, ніж спробувати дізнатися правду. Спасибі Вам, що продовжуєте мандрівку пригодою та ділитесь враженнями!
Розділ 15. У Вас у романі присутня чуттєвість, втім, вона така приємна, делікатна, як натяк, що по-своєму дуже гарно.
Сподобалося, як Ви вплели полум'я до цієї сцени в будиночку. Воно ніби окремий персонаж, який спостерігає за розмовою Олени й Влада й при цьому додає особливої, затишної «родзинки».
Отже, Олена побачила, що планує інквізиція. І добре, що у її видінні був і Александр, тож це не буде для них несподіванкою. Однак цікаво, що алхімік, якого буде супроводжувати Алонсо, слабкий, а увагу Олени привертає саме мисливець). Тепер вже незрозуміло, хто кому пастку влаштує).
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам за час, який приділяєте книзі та за те, що продовжуєте ділитися враженнями! Надзвичайно приємно, що Ви, як завжди відчули главу! І момент з вогнем, чуттєвість. Ще раз величезне спасибі Вам!
Розділ 14. Тут дуже атмосферні описи. Кожна локація, кожна деталь— все на своєму місці. Добре, уявила, як Владислав стрімголов мчав на коні під дощем, а потім стрибнув на міст. Дуже насичений, динамічний опис.
Ну а далі кожен його порух був сповнений щирим коханням. Дуже цікаво, що вони з Оленою майже не розмовляють, ніби розуміють одне одного без слів.
Напевно, Олені не легко було повертатися до свого будинку. Втім, вона майстерно володіє емоціями. Їхня коротка розмова про Розенбо теж багато що про них й нього сказала. Тож він для них друг, в не слуга — це пречудово!
Чудовий опис сукні Олени, сподобався). А також гарний описи танцю й музики, є в них свій шарм. Взагалі дуже чарівний вайб у їхнього побачення!)
Микола Давидкін, Не переймайтеся) Була рада, хоч чимось допомогти та підтримати.
13 розділ. Нік, у Вас напевно хибодрук, бо написано, що це «15 розділ». А то я прямо розгубилася, що стільки розділів пропустила...
Отже, дуже пізнавальний розділ, і водночас події дуже інтригують. То Владислав готується до побачення?) На них там пів світу полює, а він такий романтичний виявляється) Правильно, не лише ж на війни час витрачати, треба з коханою теж проводити приємні миті, адже саме вони й запам'ятовуються в темні часи.
В мені завжди цікаво, чому більшість чоловіків обирає саме рози?) Вони ж не єдині квіти на світі, але чомусь завжди рози... Хотілося б Вашу думку почути (人 •͈ᴗ•͈) Чи у Олени якась особлива любов до них, і Владислав це пам'ятає?
Лекса Т. Кюро, Спасибі Вам, Лекса! Як завжди дуже слушно! Беру на озброєння. Про деякі моменти відчував, що потрібно переглянути, а деякі - ні. Дуже-дуже дякую Вам, що знаходити час, ділитися враженнями та допомагаєте! Це для мене надзвичайно цінно! Крайні три глави, вже традицію буду додатково продивлятися свіжим оком і відловлювати мікронюанси. Ще раз дуже дякую Вам! Усі добрі слова навзаєм!
Чудова книга. А в які дні проди? Я надіюсь ви автор не лишите нас читачів)
Микола Давидкін, Дякую і вам ))
Розділ 12. Ого, який підступний план вони вигадали! (@_@) Втім, чомусь мені здається, що щось піде не так) І вбити Владислава просто так не вдасться, щоб дістатися до Олени.( ꈍᴗꈍ)
Колоритний новий персонаж очільник ченців — Танто. Я так зрозуміла, що це Владислав відтяв йому ногу?
Тож тепер Алонсо знає, як виглядає Олена. Хоча я трохи не зрозуміла, чому Розенбо наслав тоді йому саме її образ? Вона взагалі про це знає?
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам!
Розділ 11. Виявляється Кучер дуже вправний майстер, так добре карету відремонтував. Сподобалася його розмова з Алонсо, та їхні смішки щодо трактирника)) Ммм, а ще виявляється, що він добре провів час з цікавою дівчина за приємною бесідою).
Алонсо правильно зробив, що вирішив відпочити, хоча б недовго, адже ночі без сна зазвичай потім мають погані наслідки :(
Дуже сподобалися
спогади Алонсо про те, як вони з батьком по гриби ходили. Ну й звісно, його роздуми про сонечко. Прямо потеплішало на душі.
Тож вони нарешті прибули до інквізиторів. Цікаво, що чекає їх далі?...
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам, Лекса за як завжди чудовий, розгорнутий відгук з враженнями! Дуже приємно, що вдалося передати задумане, а зокрема спогади Алонсо щодо лісу. Далі на мисливця чекатиме зустріч з інквізиторами, й згодом стежки мисливця та його візаві мають перетнутися. Величезне спасибі, що приділяєте свій час і ділитеся враженнями! Дякую Вам!
Я так розумію, що Алонсо прибув до інквізиції? Має отримати завдання вполювати Олену та Владислава? Але ж він і до цього це знав? Які ще вказівки йому потрібні? Чи він за грошима заявився?
Наталія Ковган, Дякую, що продовжуєте мандрівку історією, Наталія! Так, Алонсо прибув до тутешньої інквізиції. Завдання прибути до цих країв мисливець отримав від головної ланки інквізиторів, оскільки ті не ладні впоратися самотужки. Вони неодноразово присилали своїх людей, найманців, втім усе марно. Алонсо знає про своє завдання у загальних рисах. Тутешні ж інквізитори мають ввести його у поточний хід справ, як то кажуть по місцю. Дуже дякую Вам, що ділитесь думками у коментарях! Це насправді дуже допомогає й надихає. У наступному розділі я саме зможу прописати цей момент, щодо інформації якою володіє Алонсо. Забігаючи наперед - наступна глава буде присвячена його зустрічі з безпосереднім замовником, і дещо привідкриє історію тих на кого вони полюють. Дякую Вам, що читаєте та ділитесь враженнями!
10 розділ. Шикарний опис всіх відчуттів Владислава. Наче я перебувала в його тілі й все разом з ним відчувала.
Те, що він зберігає свої обладунки, в яких його вбили — це трохи моторошно, але логічно. Бо він хоче, як будь-яка людина, що втрачає пам'ять, зрозуміти, хто вона й звідки. Але питання в тому: чому Олена не розповідає йому правду? Чого вона боїться?
Добре, що, потри все, у Владислава та Олени є час побути вдвох. Адже ці миті спокою вкрай важливі, коли життя весь час на межі. Виходить, дещо з минулого життя йому все ж таки передалося.
Дякую за цікаве продовження, Нік.(人 •͈ᴗ•͈) Натхнення Вам та спокою! Знову чекаю на продовження!)
Лекса Т. Кюро, Дякую Вам, Лекса! Дуже-дуже приємно, що вдалося передати відчуття Владислав. Спасибі, що вказали на момент зі смертю воїна, те чи знає він, як саме та через що загинув. У мене одразу з'явилися ідеї щодо цього. Наступний розділ планую присвятити зустрічі Алонсо з замовником. Сьогодні потроху розпочав роботу над продовження історії. Ще раз величезне спасибі Вам за враження, слушні запитання, поради та підтримку у коментарях! Вам також мирного тихого вечора, й творчого натхнення!
життєва тема... звичайно все простенько.
Інга Вальмор, Щиро дякую за Ваш відгук! Тема насправді життєва, незважаючи на похмурий антураж. Щодо «простенько», якщо мова про подачу тексту, вона дійсно не перевантажена. Такий стиль автора, тай конкурс власне не про тверду НФ, щоб засипати читача складними термінами. Якщо мали на увазі сюжет, можливо. Врешті кінцеву оцінку дасть читач. Хто як відчує. Спасибі, що зазирнули та поділилися думками!
Розділ 9 відкрив нові цікаві факти й про Алонсо, й про Кучера. До речі, неочікуване таке ім'я). Дуже слушне зауваження Кучера було про коней. Часто тварини розуміють, справді, краще за людей. А ще вони вміють любити щирою любов'ю, не вимагаючи нічого натомість.
Щодо історії Кучера. Щиро йому співчуваю... Така втрата. До того ж опинився в боргу у інквізиції, ще й на п'ять рокі... Отакої.
Мені сподобалося, що він зауважив Алонсо, що то не Владислав напав на його батька, і що в того свої принципи. Це багато що говорить про самого Кучера як про людину. Сподіваюсь, що колись в нього буде й будинок, і сім'я.
Дякую за новий цікавий розділ — після прочитання, як завжди, є про що подумати.
Бажаю Вам, Нік, творчої наснаги та натхнення! З нетерпінням чекаю продовження (人 •͈ᴗ•͈) Гарного вечора! Мирної ночі!
Лекса Т. Кюро, І я так само ) Дякую Вам дуже за дружні поради, й коментарі. Спасибі за Ваш час, враження і теплі побажання! Мені дуже приємно!
Вітаю з проходженням модерації, пане Нік! Бажаю успіхів, натхнення та творчої наснаги! ✨❤️
Микола Давидкін, Я переконана, що все вийде, а щодо відгуку у серцях читачів навіть не сумнівайтеся! Ви пишете щиро і якісно, а сюжет книги цікавий і захопливий! ✨
Вітаю із проходженням - модерації. Тепер ви офіційно учасник конкурсу. Бажаю успіху))
Кучер викликав позитивні емоції... і здається, зрозуміло, хто міг напасти на його батька та вкрасти гроші. Видно, комусь дуже хотілося отримати молоду робочу силу за просто так.
Але все ж таки... невже Алонсо так просто сказав як його звати? От хлопець розповів свою історію і Олександр запросто довірився? Не схоже на досвідченого мисливця. І тут справа не у тому, що Кучер не викликає довіри. Справа у тому, чи звик Алонсо довіряти.
Дуже чекаю на продовження.
Наталія Ковган, Дякую Вам, що продовжуєте подорож сюжетом та ділитись враженнями! Приємно, якщо Кучер справив позитивне враження, і чудово, що вже є здогадки щодо його історії. Ви, як завжди відчуваєте героїв та події. На рахунок Алонсо, Ви також абсолютно праві. У його випадку необачно виказувати своє ім’я іншим. Тут він дійсно вчинив всупереч логіці мисливця, радше за відчуттями автора. Дякую, що вказали на цей момент. У продовженні планую списати це на певну втому, й бажання поспілкуватися з людиною, яка здається близькою за духом на тлі різних замовників, які є лише частиною багаторічної роботи. До слова, Алонсо з часом також привідкриє читачам власну історію у якій буде місце душевній втомі. Ще раз дуже дякую Вам, що проходите цей шлях разом з героями. Трохи відновлю сили і братимуся за продовження. Ідеї для майбутніх глав уже готові.
Дуже цікавий сюжет, дякую автору за таке бачення антагоністів )) Єдине, що мене, як граматичного педанта, змушують трохи напружуватися помилки у тексті, час від часу спотикаюсь об непотрібні коми або неправильно побудовані речення.
Наприклад, "дістав зі саквояжа" - правильно "дістав із саквояжа", воно навіть читається легше. Прийменник "зі" вживається перед складними приголосними, наприклад "зі столу", "зі школи". Ви, мабуть, мій коментар сприймете як критику, але це радше дружня порада. Спробуйте прочитати свої тексти собі вголос, і Ви зрозумієте де полегшити і переробити речення чи словосполучення.
Ріна Март, Ще раз щиро дякую за слушні підказки, Ваш час, добрі слова та увагу до книги! )
Знаю, що забігаю наперед, але чи буде сцена загибелі Владислава? Він кохав Олену до того, як вона повернула його до життя? Чи то сталося після? Що сталося з чоловіком Олени? Знаю, що питань достобіса і автор навряд чи ось так відкриє завісу. Але все ж таки, ну дуже цікаво.
Хе-хе! То он з ким танцював Алонсо. Не дивно, що його затягло до чану з водою. Така "красуня" попалася.
Наталія Ковган, Щиро дякую Вам Наталія, що продовжуєте мандрівку сюжетом та підтримуєте і ділитесь думками в коментарях! Так, Ви знову вірно відчули. Я планую написати окремий розділ присвячений Владиславу, а також главу з описом загибелі чоловіка Олени. Хочеться показати сюжет з різних сторін, й персонажів, і постаратися звести його, як те намалювала уява. Наступний розділ сьогодні завершив, але попереду вичитка. Планую викласти продовження до кінця тижня та братися за нову главу. Усміхнула згадка про красуню і танець Алонсо, дякую ) Ще раз величезне спасибі за Ваш час та враження!
8 розділ. Шикарна бібліотека, я б хотіла там побувати!) Школа, що Владу так і не вдалося нічого почитати.
О, то тепер я зрозуміла, що Олена з Владом до його смерті не були знайомі. Цікаво, що вона обрала саме його, щоб оживити. Невже через те, що він схожий на її чоловіка? Ще й щодо характеру теж натяк був... Думаю це все не просто так) У мене тут одна здогадка закралася... щодо її чоловіка й Влада) Думаю, він не випадково трапився їй. Але поки не буду озвучувати. Потім скажу, чи я вірно здогадалася)
Ну, тепер я точно знаю, що то за дивний танок у Алонсо був)) Новий цікавий цей персонаж Розенбо! Яскраво описаний, мені сподобалося. А він випадково не алхімік? Він не може допомогти Олені?
Дякую за цікаву історію!(人 •͈ᴗ•͈) Бажаю Вам, Нік, натхнення, часу та наснаги! Чекаю на новий розділ!) Гарного вечора! Мирної ночі!
Лекса Т. Кюро, Ще раз щиро дякую Вам за такі розлогі, чудові відгуки з враженнями! Я думаю Ваші здогадки вірні ) Дякую Вам, що так відчуваєте історію та персонажів! Окреме спасибі за Розенбо. Я також думав над тим, що він за логікою міг би знатися на алхімії, але вирішив залишити його чарівником, щоб був привід вполювати алхіміка, що поки що знаходиться у місті. Я якраз щойно завершив наступний розділ і через хвилину прочитав Ваш коментар ) У разі невеличкого спойлера скажу, що він буде присвячений історії кучера. Якщо мені вдасться її донести, можливо вона також зможе зачепити. Але потрібно буде трохи часу на вичитку, бо поки текст ще тільки з під пера, як то кажуть. Ще раз дуже-дуже дякую Вам, Лекса! Мирного неба! Тихої ночі та величезне спасибі Вам!
7 розділ. А цікавий нічний танок вийшов у Алонсо... Гм, невже хтось навіяв йому ці марення, намагаючись втопити в балії? Олена?.. Поки ще не зрозуміло, хто на що з героїв здатний, тому й вибудовую різні здогадки)
Хазяїна трактира теж можна зрозуміти — посеред ночі дивні звуки згори... Б-р-р. Уявляю, як йому було побачити Алонсо переляканого, мокрого, ще й з пістолямя). Дивний який постоялець)
Як завжди, чудові описи. Відчувається, що Ви добре уявляєте світ, який описуєте. Дякую за Вашу майстерність!
Лекса Т. Кюро, Спасибі Вам величезне за добрі слова та роздуми у коментарях! Так, це було саме навіювання, своєрідна мара. У наступному розділі відкриється звідки вона взялася. Ще раз дуже-дуже дякую Вам за добрі слова та увагу до історії!
6 розділ. Мені здається буде не все так просто, як сказав Влад в кінці (( Думаю, що майстер ще змусить їх похвилюватися.
Чарівна атмосфера біля озера. Прекрасні птахи, цікава розмова, в яквй відчувається ніжність та піклування одне про одного Олени й Влада. І те, що їм непотрібні ні гроші, ні влада, ні величні замки, а лише спокій й затишот. Тут і зараз.
До речі, чорні лебеді додають своєї унікальної чарівності. Мабуть, це тому що я люблю чорний колір).
Також з розмови я зрозуміла, що Владу та Олені просто не дають спокій. Ех. А ще Влад обмовився щось про чоловіка Олени... То вона була заміжня? До того як зустріла Влада? А чому її чоловіка вбили?..
Лекса Т. Кюро, Я також за ) Це важливі моменти, які допомагають зробити історію максимально якісною та приємною для ока, й сприйняття читача.
Глава неймовірна. Цікаво те, що обидві сторони (умовно: Олена та Владислав та Алонсо і кучер) викликають симпатію. Принаймні мотиви зрозуміти можна, у кожного своя ціль і вони мають право до неї йти.
Здається, що Олену переслідують просто так. Ну типу, ну вона ж відьма, спалимо. Але з іншого... щось там було сказано про жінку та її чоловіка. І щось підказує, що там є сенс мститися. Почекаємо, що там, авторе, розкриєте далі.
Щодо Алонсо, ще скажу: оце ти, приятелю натанцювався серед ночі. Треба думати, перш ніж прекрасних незнайомок запрошувати на танець. Красиві жінки найнебезпечніші;)
Наталія Ковган, Від усього дякую Вам за розлогі комінтарі та підтримку! Якщо всі згадані сторони викликають симпатію, отже задум вдається. Адже у всіх них, попри різні боки барикад присутня людяність. І щодо Олени, Ви як завжди вірно відчуваєте. Її історія поступові відкриється. Щодо красивих жінок - вони насправді можуть бути дуже небезпечними ) Я ще раз надзвичайно дякую Вам, що відчуваєте цю історію та мандруєте нею поруч з героями, та поруч зі мною! Спасибі усіх хто читає, або прочитає у майбутньому. Надзвичайно вдячним колегам, які попри дорогоцінний час знаходять бажання, і що найцінніше насправді читають історію не силуючи себе. І ще раз спасибі Вам за враження та підтримку, що надихає! Якщо мені стане сил втілити усі задуми щодо цього роману, вірю він зможе приємно здивувати своїх читачів і залишити приємний післясмак.
Я терплю, чекаю завершення. А ще - відчуваю бажання вкрасти у вас назву)
Дієз Алго, Щиро дякую Вам за добрі слова! Дуже приємно! ) Намагатимуся створити цікаву історії, гідну уваги читачів. Ще раз спасибі Вам!
Почала читати. Подобається Ваш стиль, читатиму далі. Якраз закінчила дві книги читати і шукала чим би зайнятися ))
Ріна Март, Щиро дякую Вам за аванс довіри та підтримку! Мені дуже-дуже приємно! )
Розділ 5. Згодна, що люди мову сили краще розуміють, ніж, наприклад, добро, яке часто сприймається як слабкість. Ех!
От і розкрилася таємниця старого маєтку. Класні описи, відчула всю атмосферу. Шкода Влада, якщо чесно, бо те що люди мають просто так, але часто не цінують, йому взагалі не досяжно (( Згадався давнішній серіал «Бути людиною», там, теж підіймалася ця тема. Дякую, що нагадують про важливі речі в своїх книгах (人 •͈ᴗ•͈)
Отже, Олена шукає вихід, як повернути Владу всі відчуття та нормальну зовнішність, при цьому зберегти його надможливості. Питання лише в тому: де взяти алхіміка?.. Гм, а це цікаво. А ще цікаво, хто ж насправді той мисливець, якщо навіть Тіні поводилися дивно?..
Дуже відчутна щирість почуттів між Владою та Оленою. Сподіваюсь, щоб колись у них все буде добре!)
Лекса Т. Кюро, Щиро дякую Вам Лекса за те, що так відчуваєте героїв! Я також хочу, щоб в Олени з Владом все склалося добре. Їх історія поступово відкриється читачеві. Наперед трохи привідкрию, що хотів би написати окремі розділи до кожного з персонажів, не лише Темного воїна та його супутниці. Щодо Алонсо - є думки що він матиме якусь особливість. От навіть у ці миті коли Вам пишу, й з'явилася ідея, яка саме! ) Можна тепер Вас додавати, як співавтора! ) Дякую Вам за натхнення! І ще раз дуже-дуже дякую Вам за такі розлогі, щирі коментарі, й що відчуваєте історію!
Розділ 3. Ох, щось буде цікаве попереду буде) Адже ті слова, що кочмар в кінці сказав, інтригують) Невже Алонсо потрапить під «чари» Олени?.. Це я напевно, дуже наперед вже забігла?)
Кочмар — цікавий чолов'яга, стільки всього знає. Втім, це не дивно, робота в нього така — спостерігати й слухати. Завдяки нього ми тепер знаємо, хто такі ті «Лихі серця». Мозаїка потроху складається. Якщо чесно, мені завжди цікаво спостерігати за тим, як бачать різні персонажі гг, а потім аналізувати чи все бачиться таким, яким є насправді. Дякую за ці різні ракурси. Крутий підхід!
Зацікавила історія кучера про дуб. А чи насправді біля нього є прохід до фортеці? А що то за фортеця? Я щось пропустила? Чи про неї ще буде попереду?
Читаю далі...
Микола Давидкін, Ага, зрозуміла тепер. Дякую за зворотній зв'язок (人 •͈ᴗ•͈) Бо іноді я можу щось пропустити.
Нема за що! Історія цікавезна! А ще мені здається, що у Ваш стиль став більш насиченим)
А історія «Віллоу» чудова, цікава, динамічна, і всі герої в моєму серці залишилися.(•‿•) Натхнення Вам та спокою! Мирного неба!
Авторе, читаю цей роман і розумію, що як все ж таки чекала на нові твори від вас. "Війну Чемпіонів" прочитала та прослухала двічі. "Тринадцятий рівень" дуже цікавий, але так хотілося чогось такого, чого ще не було. Із задоволенням читатиму "Лихе серце" далі.
Чи буде розкрите минуле Олени та Владислава? Чому вона врятувала його? Вона любила чоловіка чи то просто, поклик душі?
Щодо стану Влада, то пригадалася наша компанія лицарів з ВЧ. Коли Вінкс та інші не могли покинути замок. Наче живеш, але... так собі життя. Владиславу, певне, важко. Не можна насолоджуватися їжею, не можна отримувати задоволення від повсякденних речей. Проте те є так, заради якої потрібно жити. Щоб захищати, тримати меча наготові.
Дякую вам за продовження. Чекаю надалі;)
Наталія Ковган, Дуже радію, що історія спромоглася викликати бажання читати її! Дякую Вам за Ваш час, роздуми у коментарях та підтримку! Так само, як Ви відчули “Війну чемпіонів” та “Тринадцятий рівень”, я бачу, що прониклися й “Лихим серцем”. Я насправді планую присвятити окремий розділ Владиславу та Олені. Їхня історія буде відкриватися паралельно з подіями теперішніми. Усе дійсно не так просто. Щодо Владислава, йому насправді не легко. Він має почуття до Олени, які йому в нинішній подобі значно важче проявляти, ніж, якби він був людиною. Ще раз дуже дякую Вам за мандрівку цією історією! Продовження вже сьогодні ввечері. Спасибі, що читаєте та ділитесь враженнями!
Розділ 3. О, зустріч з тінями не забарилася!) Яскравий, динамічний розділ, описи такі кінетомографічні, що я ніби з ніби там перебувала в цій схватці.
Видно, що Алонсо не з тих, кого легко налякати — діяв досить впевнено. Кучер теж молодець! Ці двоє виявилися непоганою командою!)
Лекса Т. Кюро, Щиро дякую Вам за приділений час та враження! Дуже приємно, якщо вдалося передати динаміку. Схоже доля не дарма звела цих двох. Спасибі Вам, що відчуваєте історію та ділитесь думка! Мені надзвичайно приємно.
2 розділ. Який колоритний персонаж з'явився. Алонсо. Як я зрозуміла, це той чоловік, якого в першому розділі згадувала Олена, і тепер цей «мисливець на відьом» іде на палювання. Тож напруга наростає.
Сподобалися Ваши описи — насичені, детальні, тому все легко уявити. Взагалі подобається Ваш стиль написання, всього достатньо.
Цікаві згадуються створіння... Тіні. В мене у книзі про Шелл теж є створіння з хожою назвою, але там це щось на кшталт привидів. А у Вас це якісь свої оригінальні істоти... Вже в передчутті того, що хтось з персонажів справді з ними зустрінеться.
Щодо першої згадки «Лихих сердець» — дуже цікаво, особливо, коли спостерігаєш за історією з різних ракурсів!) Круто!
Рушаю читати далі...
Лекса Т. Кюро, Дуже-дуже дякую Вам, що читаєте та ділитесь враженнями! Так, Алонсо має прибути до міста й вирушити на пошуки Темних. Тіні, якось самі виникли в уяві. Круто, що є різні варіації! Я насправді дуже хочу дістатися продовження Шелл! Мені досі згадується жінка, яка зустрілася Шелл та Владміру після виходу з незвичайного кафе. У вас насправді дуже класні, колоритні персонажі, атмосферні локації та описи! Ще раз величезне спасибі, що приділяєте час і ділитеся враженнями! Дякую Вам за добрі слова!
Вітаю з новинкою!
Стейсі Мур, Щиро дякую Вам за добрі слова! Дуже-дуже приємно.
Третій вечір вже читаю цю книгу. Знаєте, історія прекрасно підходить під вайб осені. Як раз те, що треба, щоб зануритися в атмосферну історію. Я так розумію, Алонсо... він шукає Владислава і Олену? Яку загрозу становлять ті двоє?
Узагалі дуже рада почитати від вас щось нове. Ця історія дуже цікава (принаймні початок). Чекаю продовження.
Наталія Ковган, Щиро дякую за Ваші враження, Наталія! Так, усе вірно. Алонсо шукатиме Владислав та Олену. Вони наводять страх на місцевий люд. Ватага Темного воїна полює на диліжанси, які наважуються рушити лісовими шляхами. Тож Алонсо прямує до замовника, котрий вже давно шукає справжнього майстра, щоб вирушити на пошуки лихої пари. Окреме спасибі Вам, що відчули вайб історії, який дуже хотілося передати читачеві. Ця пригода лише розпочинається і попереду сподіваюсь ще багато цікавого. Спасибі, що читаєте та ділитесь враженнями. Планую ввечері додати нову главу.
Вітаю з новинкою і тримаю з Вас кулачки) Всі Ваші історії - особливі, тому впевнена, ця книга нас приємно потішить і здивує)))
Олександра Чернобай, Ще раз дуже дякую Вам!
Круто! Атмосферна глава! Я спочатку вирішила, що Алонсо то лікар. Саквояж навів на таку думку. Але я так розумію, що він мисливець на таких як Владислав та Олена. Не зрозуміло поки на чийому боці правда... хоча вона у кожного своя. Тут кожен персонаж має свої причини мовчати і приховувати щось. Навіть кучер, здається, що там мутить.
Дуже чекаю на продовження, ваш твір, як інші затягують.
Наталія Ковган, Дуже-дуже дякую Вам, Наталія! Ви як завжди усе вірно відчули! Так, Алонсо мисливець на таких, як Владислав та Олена. У Вас дивовижна здатність відчувати мої книги і багато чого бачити наперед. У кожного з героїв дійсно є що приховувати, власна правда й про що помовчати. І кучер також не зовсім простий. Дивуюся і радію, що Вам так вдається це відчувати. Ще раз спасибі Вам за думки та враження! Сьогодні ввечері планую додати продовження історії.
Я почала читати). Початок одразу зацікавлює, і хоча ми лише знайомимося з головним героями, вони вже тримають увагу й інтригують. Владислав — загиблий воїн, якого оживила Олена. Олена — молода, сильна відьма, яка, як я зрозуміла, некромантка. Поки не зрозуміла, чи були ці двоє знайомі, до того, як Владислав постав зі світу мертвих, втім, те, що між ними живуть щирі почуття, — вже відчувається.
Локація, де вони перебувають, — трохи не звична для романтичної зустрічі, але вона надає якогось особливого вайбу. Одні зелені мацаки чого коштують!) Цікаво, кому вони належать?)
Роза була приємною несподіванкою, тільки я не зовсім зрозуміла, звідки вона взялася...? Він дістав її з піхов, ще до того, як меч туди помістив?
Лекса Т. Кюро, Так. Владислава знищив екіпаж алхіміка, щоб заволодіти вмістом карети. Інгредієнти , які той перевозив будуть необхідні темним для важливої справи. Забігаючи трохи вперед сккажу, що Олена з Темним воїном та його ватагою тримають у страху усі місцеві околиці. Містяни та інквізиція давно полюють на них, тому час від часу засилають найманців, щоб позбутися лихої пари. Але всі спроби марні, тому вони знаходять справжнього «майстра», мисливця на подібних темних. Втім сподіваюся, історія по мірі написання зможе здивувати читача, адже зло часом одягає маску добра і навпаки. Та й в кожного героя буде власна життєва історія, ближче до людської, ніж темної.
До слова відтоді, як Владислав’в разом з Оленою, він оберігає її, тому вона ще й досі жива. Наступний розділ буде менш похмурим і в ньому з'явиться новий персонаж, а точніше навіть два. Ще раз безмежно дякую Вам за приділений час, розгорнуті враження, думки та підтримку!
Бажаю успіхів із новою книгою! Натхнення та наснаги у роботі над цією захопливою історією, вірю у Вас ✨
Кайла Броді-Тернер, Щиро дякую Вам за добрі слова! Усі теплі побажання навзаєм! ✨
Вітаю з новою цікавою книгою! Тримаю кулачки за Вас! Хай як завжди переможе добро!)
Обов'язково прийду читати сьогодні!)
Лекса Т. Кюро, Ще раз величезне спасибі за добрі слова! Мені надзвичайно приємно. Дякую Вам! Нехай попри всі перешкоди добро переможе!
Прекрасно написано. Атмосферно! Всіляко рекламйте книгу, щоб вона була помітною на конкурсі і бажаю вам успіху!
Джуні Салем, Щиро дякую Вам за добрі слова та слушну пораду! Буду за можливості підсвічувати книгу у блогах та соцмережах. Ще раз дякую за підтримку. Дуже приємно.
Чудова анотація) Вітаю з початком) Бажаю купу читачів та успіхів книзі) Додаю до бібліотеки)
Діана Козловська, Дуже дякую Вам за підтримку, й теплі слова, пані Діана! Мені надзвичайно приємно. Ще раз спасибі Вам!
Вітаю з новинкою!
Лана Рей, Щиро дякую Вам за добрі слова і Вашу підтримку! Автору дуже приємно!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати