Коли тліють небеса (оновлена версія)

Міста ніколи не мовчать. Вони дихають у такт нашим страхам і шепочуть крізь темні провулки. Одного разу Ліра відчула: Сеул більше не оберігає її, а дивиться холодним поглядом хижака.

Він з’явився ніби з іншого світу — високий чоловік із татуюванням фенікса та рунами, що горіли на його шкірі. Один випадковий погляд — і життя дівчини тріснуло навпіл. З того дня місто почало поглинати людей. І тіні з її снів простягли руки у реальність.

Він знає її ім’я. Він звинувачує її у гріхах, яких вона ще не скоїла.
Він — прокляття, яке може стати спасінням.
А вона — чужинка, яку місто або прийме, або прирече.

Коли тліють небеса — це історія про любов і зраду, демонів і спокуси, про те, як тонка межа відділяє реальність від нічних жахів.